- •2.1.Організація та виробнича діяльність господарства
- •2.2 Ґрунтово-кліматичні умови,рельєф території та особливості утворення основних типів ґрунтів господарства.
- •4.1.Будова профілю та морфологічні ознаки
- •4.2. Гранулометричний склад ґрунтів
- •4.3. Гумусний стан ґрунтів
- •Гумусний стан грунтів
- •4.4. Фізико-хімічні властивості ґрунту
- •4.5. Загальні фізичні властивості ґрунту
- •4.6.Водно-фізичні властивості ґрунтів
- •Водно – фізичні властивості
- •4.7. Агрохімічні властивості ґрунту.
- •Бонітування грунтів
- •Висновок
Гумусний стан грунтів
Таблиця № 5
Назва ґрунту |
Генетичний горизонт |
Глибина, См |
Вміст гумусу, % |
Запас гумусу, т/га |
СГК:СФК |
Темно-сірий опідзолений |
Не НІ І |
0-30 30-70 70-100 0-100 |
2,3 1,9 0,65 |
84,9 102,6 28,7 216,2 |
1,17 1,44 0,40 |
|
|||||
Чорнозем Реградований слабозмитий |
Не Нрі/к Phik
|
0-40 40-70 70-100 0-100 |
3,53 2,86 2,02 |
197,7 97,8 74,5 370 |
1,28 1,04 1,0 |
Чорнозем південний слабозмитий |
Hn Hp(i) Phi/k H(p)k
|
0-25 25-40 40-55 55-100 0-100 |
3,4 2,6 1,5 0,9 |
77,5 49,14 29,7 57,51 213,9 |
2,9 3,0 1,56 1,17 |
|
|
З проведених розрахунків ми можемо зробити висново що за шкалою Орлова Д.О. запаси гумусу у темно-сірого лісового ґрунту низькі, а в чорнозему звичайного високий. Підвищення родючості темно-сірих лісових ґрунтів перш за все пов'язане з поглибленням орного шару, що можливе лише за умов підвищення вмісту органічної речовини. Тому, першочерговим є внесення органічних добрив.
4.4. Фізико-хімічні властивості ґрунту
Вбирна здатність ґрунту - здатність ґрунту вбирати гази, рідини, розчинені речовини, а також затримувати верді частинки з рідини, що просочуються крізь ґрунт, тощо. Основи сучасного вчення про В. з. г. розроблені на поч. 20 ст. рад. вченим К.К.Гедройцем. Розрізняють 5 видів В. з. г.: механічну, фізичну, хімічну, фізико- хімічну і біологічну.
Під механічною В. з. г. розуміють властивість ґрунту затримувати дрібні тверді частинки і бактерії, що в легких за мех. складом підзолистих ґрунтах значно поліпшує водний режим.
До фізичної В. з. г. належать процеси молекулярної адсорбції розчинених речовин, газів, водяної пари та ін. В результаті змінюється концентрація ґрунтового розчину; утворюються ділянки різної концентрації поживних речовин, що сприятливо впливає на живлення рослин.
При хімічній В. з. г. розчинена речовина вступає з ін. речовинами ґрунту в хім. реакцію, переходить у малорозчинний стан і фіксується ґрунтом. Фізико-хімічна В. з. г. (т. з. обмінна адсорбція) - обмін між катіонами твердої фази і ґрунтового розчину має велике значення у розвитку ґрунту, його фізико-хім. властивостей.
Явище обмінної адсорбції широко використовують при вапнуванні кислих і гіпсуванні солонцюватих ґрунтів. Біологічна В. з. г. зв'язана з діяльністю рослинності і мікроорганізмів ґрунту. Рослини, вбираючи корінням з ґрунту поживні речовини, переносять їх з глибших шарів у верхні, що підвищує родючість ґрунту; мікроорганізми, використовуючи для своєї життєдіяльності не тільки органічні, а й мінеральні сполуки, тимчасово переводять їх в органічну форму, перешкоджаючи вимиванню їх з ґрунту; при внесенні нітратів вони закріплюються в ґрунті тільки завдяки біол. вбиранню.
Сумарний вміст увібраних катіонів кальцію і магнію характеризується
як сума обмінних основ. Вона позначається символом 8 і вимірюється у міліграм-еквівалентах на 100 грам ґрунту. Тому ґрунти, в ГВК яких міститься водень і алюміній називаються ненасиченими, а ґрунти, в яких відсутні ці іони - насиченими.
Кислотність ґрунту - це його здатність підкислювати ґрунтовий розчин або розчин солей. Гідролітична кислотність - це кількість Н+ та АІ3+, що витісняються з ґрунту розчином гідролітично-лужної солі оцтовокислого натрію. В ґрунтах, які не насичені основами, величина рН водної витяжки (актуальна кислотність) буде завжди вищою, ніж рН сольової витяжки, так як в сольову витяжку переходить у таких ґрунтах більше катіонів водню, ніж у водну.
Для визначення насиченості ґрунтів основами та необхідності проведення вапнування ми вираховуємо ступінь насичення ґрунтів основами:
S - сума обмінних катіонів, мг-екв на 100 ґрунту; Е - ємкість катіонів, мг-екв на 100 ґрунту; Н - гідролітична кислотність, мг-екв на 100 ґрунту. З дани таблиці 6 ми бачимо, що грунти мають гарну ступінь насиченості основами і не потрибує проведенню вапнування( про це свідчатьі показники рН)
Фізико- хімічні властивості
Таблиця №6
Назва Ґрунту |
Генетич ний горизонт, глибина, см |
Єм- ність вбиран -ня |
Сума ввібра них основ |
Гідролі тична кислот ність |
Ступінь насичення ґрунтів ос новами, % |
рН со- льо- вий |
Рн вод ний |
Мг-екв на 100 г ґрунту |
|
||||||
Темно- сірий опідзолений |
Не 0-30 |
27,35 |
24,63 |
2,72 |
90 |
6,3 |
6,8 |
орнозем реградова- ний |
Не 0-40 |
23,31 |
22,08 |
1,23 |
95 |
6,8 |
7,2 |
Чорноземи Південні слабозмиті
|
Hn 0 -25 |
36,44 |
34,84 |
1,6 |
95,7 |
6,2 |
6,9 |