Тематика лекційних занять

Модуль I. Основи психології і педагогіки

Тема 1. Психологія як наука

Термін «психологія» в перекладі з грецької означає «вчення про душу» (psuje — душа та logos — вчення, слово).

Психіка людини — це особлива властивість, функція мозку, яка полягає у здатності особливим чином відображати об'єктивну дійсність; вона є продуктом суспільно-історичного розвитку, результатом і умовою трудової діяльності та спілкування. Психіка як відображення дійсності визначається різними рівнями, причому вищою, інтегруючою формою її розвитку є свідомість і, з цієї позиції, вона — усвідомлення буття.

Психічні процеси — це діяльність психічного відображення. До них належать відчуття, сприймання, пам'ять, мислення та уява. Психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. За їх допомогою формуються властивості особистості, які здійснюють зворотний вплив на функціонування психічних процесів.

Психічними станами називаються своєрідні тимчасові вияви психіки залежно від об'єктивних умов. Це, наприклад, стан радощів або горя, гніву або співчуття, сну або неспання.

На ґрунті психічних процесів виникають психічні властивості — типові для конкретної людини, стійкі особливості її психіки. До таких властивостей належать: спрямованість, ідеали, характер, потреби, мотиви,

Психологія — це наука про явища, закономірності та механізми психіки як властивості головного мозку створювати суб'єктивні образи об'єктивної реальності, на основі і за допомогою яких відбувається управління діяльністю особистості.

Предметом психологічної науки є факти, закономірності та механізми психічних явищ, які нею вивчаються.

Об'єкт вивчення психології — жива істота як носій певних психологічних особливостей та якостей.

Основними методами наукового вивчення психіки є спостереження, експеримент, вивчення продуктів (результатів) діяльності, тестування (анкетування) та експертне оцінювання.

Між психологією та іншими науками існує двосторонній зв'язок: в одних випадках психологія використовує досягнення інших наук для вирішення своїх проблем, а в інших — науки використовують психологічні знання для пояснення або розв'язання певних питань.

Психологія в розробці питань спирається на дані біології, зокрема анатомії та фізіології, на вчення про вищу нервову діяльність. У свою чергу, дані психології широко використовуються в медицині, зокрема у психіатрії.

Педагогіка широко використовує психологічні закономірності навчання та виховання. Окремі галузі психології (педагогічна і вікова психологія зокрема) пов'язані з розділами теорії та методики педагогіки, дидактикою, методиками викладання окремих навчальних предметів. Тісним є взаємозв'язок психології з філософією, етикою, літературою, мовознавством, історією, мистецтвом, кібернетикою та іншими науками.

Залежно від спрямованості наукового вивчення якостей об'єкта і методів дослідження, психологічна наука постає як система самостійних галузей наукового знання, які можна класифікувати:

• за принципом розвитку — вікова психологія (дитяча, підлітка, юності, дорослої людини, людей похилого віку — геронтопсихологія); психологія аномального розвитку (патопсихологія, олігофренопсихологія, сурдопсихологія); порівняльна психологія (психіка людини та тварини);

• за видами діяльності людини — педагогічна, медична, військова, космічна, психологія праці, спорту, торгівлі, творчості, мистецтва, релігії тощо. У цьому переліку чільне місце займає юридична психологія, яка розглядає питання, пов'язані з психологічними аспектами реалізації системи права.

Література:[5, 13, 15, 21, 23]