1. Поняття звільнення від покарання та його види

Під звільненням від покарання розуміється відмова держави від застосування покарання до особи, яку обвинувальним вироком суду було визнано винною у вчиненні злочину. Звільнення від покарання має важливе значення у протидії злочинності, оскільки часто досягнення цілей, які стоять перед кримінальним правом, можливе без відбування покарання.

Основна відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності полягає в тому, що звільненою від покарання може бути лише така особа, яку суд обвинувальним вироком визнав винною у вчиненні злочину, а звільнення від кримінальної відповідальності може мати місце лише до винесення судом обвинувального вироку і процесуально оформлюється постановою (ухвалою) суду про закриття провадження у справі. Крім того, звільнення особи від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання мають різні правові підстави, передбачені у відповідних статтях розділів IX та XII Загальної частини КК. Нарешті, особа, яка за вчинення злочину була звільнена від кримінальної відповідальності, в усіх випадках визнається такою, що не має судимості. Особа ж, яка звільняється від покарання, у багатьох (однак не в усіх) випадках визнається судимою.

Види звільнення від покарання передбачені в нормах розділу XII Загальної частини КК і можуть бути класифіковані за різними критеріями, зокрема:

1) залежно від ступеня ”наближеності” покарання до особи, яка вчинила злочин, виділяють:

а) звільнення від призначення покарання – має місце якщо суд, постановивши обвинувальний вирок, зазначає у ньому про те, що покарання особі не призначається. Таку можливість зокрема передбачено у ч. 4 ст. 74 КК, згідно з якою особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною;

б) звільнення від відбування покарання, призначеного судом, – має місце якщо суд виносить обвинувальний вирок з призначенням особі покарання, зазначаючи у ньому про те, що ця особа не відбуватиме призначене їй покарання. Наприклад, такі випадки передбачено у статтях 75 та 79 КК. Крім того, звільнення від відбування призначеного покарання може мати місце також через деякий час після постановлення обвинувального вироку – у випадках, встановлених ст. 80 КК;

в) звільнення від подальшого відбування призначеного судом покарання – має місце там, де особа на підставі обвинувального вироку суду відбуває призначене їй цим вироком покарання, проте в певний момент, до закінчення відбування такого покарання, звільняється від його подальшого відбування;

2) залежно ступеня обов'язковості для суду виділяють:

а) обов'язкові види звільнення від покарання – ті, при яких суд зобов'язаний звільнити особу від покарання (КК містить імперативну вимогу про звільнення від покарання) Наприклад, – закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК) або коли особа захворіла під час відбування покарання на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними (ч. 1 ст. 84 КК);

б) факультативні види звільнення від покарання – ті, при яких суд має право, але не зобов'язаний звільнити особу від покарання. До них належать випадки, коли в КК вказується, що певна особа може бути звільнена від покарання. Це, наприклад, види звільнення від покарання, передбачені ч. 4 ст. 74, ст. ст. 75, 79 КК та інш.;

3) залежно від наявності (відсутності) певних умов:

а) умовні (неостаточні) види звільнення від покарання –такі, при яких щодо подальшої поведінки особи протягом визначеного строку висуваються певні умови, виконання яких впливає на остаточність такого звільнення (ст. ст. 75, 79 та 81 КК);

б) безумовні (чи остаточні) види звільнення від покарання – такі, при яких жодні вимоги щодо подальшої поведінки особи не висуваються і звільнення від покарання стає остаточним з моменту набрання законної сили відповідним правозастосовним актом суду (ч. 4 ст. 74, ст. ст. 80 та 82 КК).

Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна покарання більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених КК (ч. 1 ст. 74 КК). Процесуальний порядок винесення судом рішення про звільнення особи від покарання визначено у КПК.