6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

Відповідно до ч.1 ст. 81 КК до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Питання застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання роз'ясняються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 ”Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”

Передумовою застосування такого виду звільнення є засудження особи до покарання у виді: виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. До осіб, засуджених до інших видів покарань цей вид звільнення від покарання не застосовується.

Відповідно до ч.2 ст. 81 КК основною(матеріальною) підставою для застосування такого звільнення є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Під доведенням засудженим свого виправлення слід розуміти досягнення і закріплення такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Доведення засудженим свого виправлення має бути підтверджено сумлінною поведінкою, тобто зразковим виконанням вимог режиму, свідомим додержанням дисципліни, вказівок адміністрації, наявністю заохочень і відсутністю стягнень тощо, та ставленням до праці – чесним і повним виконанням своїх трудових обов'язків, підвищенням кваліфікації, дотриманням правил безпеки виробництва та ін.

Іншою (формальною або формалізованою) підставою відповідно до ч.3 ст. 81 КК є фактичне відбуття засудженим певної частини строку покарання. Розмір цієї частини залежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин вчинено, наявності рецидиву, інших чинників і складає зокрема:

1) не менше 1/2 строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше 3/4 строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково іі знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Відповідно до п. 11 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 2 при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо засудженого, покарання якому було пом'якшено згідно з актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись, виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду. Згідно з п. 12 тієї самої постанови, якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнен­ня від його відбування, повинен виходити із загального строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому положення ч. 3 ст. 81 КК. У цьому разі під урахуванням положень ч. 3 ст. 81 КК мається на увазі визначення частки покарання, яку належить відбути, на рівні найбільшої її частки, яку належить відбути за один зі злочинів, що входять у сукупність.

Умовність цього виду звільнення полягає в тому, що звільненому судом по суті встановлюється певний іспитовий строк, який дорівнює невідбутій частині покарання, на протязі якого він зобов’язаний не вчинювати нового злочину. Початком іспитового строку є день винесення судом постанови про умовно-дострокове звільнення, а закінченням – день закінчення строку покарання, визначеного судом.

Даний вид звільнення є факультативним, оскільки прийняття рішення про застосування умовно-дострокового звільнення – це право, а не обов’язок суду.

Кримінально-правові наслідки в залежності від поведінки звільненого можуть бути сприятливі або несприятливі.

Сприятливі – особа визнається повністю звільненою від призначеного судом покарання; з дня умовно-дострокового звільнення засудженого від покарання (основного і додаткового) обчислюються строки погашення судимості (при умовно-достроковому звільненні тільки від основного покарання перебіг строку погашення судимості починається з дня відбуття додаткового покарання). Необхідно враховувати, той факт, що згідно п. 7 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 2 таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Несприятливі наслідки настають коли особа протягом невідбутої частини вчинить новий злочин – умовне звільнення скасовується і призначається покарання згідно ст. 71 і ст. 72 КК.