2. Звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпечності

Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Підставами для застосування цього виду звільнення від покарання є:

– вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе.

– втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов'язків.

Оскільки жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

За своїм характером цей вид звільнення від покарання є факультативним, – за наявності підстав суд має право (але не зобов'язаний) здійснити таке звільнення, мотивувавши своє рішення.

Кримінально-правові наслідки звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності є виключно позитивними – особа не тільки не відбуває покарання, а й визнається такою, що не має судимості (ч. 3 ст. 88 КК).

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачено ст. 75 КК, яка визначає, що якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Підставами для застосування такого звільнення від відбування покарання є:

– засудження особи до покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років;

– висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, який базується на аналізі вчиненого злочину, характеристиці особи винного та інших обставинах справи.

При аналізі вчиненого злочину враховується насамперед його тяжкість яка визначається, тим, до якої категорії злочинів належить вчинене діяння (ст. 12 КК). Крім того оцінці підлягають й інші характеристики: об'єкт та предмет злочину, вчинений він умисно чи з необережності, закінчений чи незакінчений, вчинений одною особою чи у співучасті, первинний чи повторний та ін.

Дані, що характеризують особу винного можна розмежувати на 4 групи:

1) індивідуальні властивості особи — вік, стать, сімейний стан, наявність утриманців, непрацездатних родичів, психологічна характеристика і т. ін.;

2) обставини, що характеризують поведінку винної особи до вчинення злочину – в побуті, за місцем навчання або роботи, правова характеристика її поведінки, соціальний статус особи, наявність державних нагород тощо;

3) обставини, безпосередньо пов'язані із вчиненням злочину (чи вчиняється особою злочин вперше чи особа с рецидивістом, роль особи при вчиненні злочину в співучасті — виконавець, організатор, підбурювач чи пособник; при незакінченому злочині — підстави, які обумовили недоведення злочину до кінця, та інше);

4) обставини, що характеризують постзлочинну поведінку особи — надання допомоги потерпілому, дійове каяття, відшкодування збитків, спроби залагодити спричинену шкоду, правослухняна поведінка і т.ін.

До інших обставин, що характеризують вчинений злочин, належать:

– наявність обставин, які пом'якшують покарання;

– віктимна поведінка жертви і т. ін.

Суд, ухвалюючи рішення, аналізує весь можливий комплекс характеристик, і його висновок базується на комплексному системному аналізі всіх обставин справи.

Цей вид звільнення згідно із ч.2 ст. 75 КК передбачає обов'язкове встановлення судом засудженому іспитового строку.

Іспитовий строк – це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування покарання зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки та інші умови випробування.

Тривалість іспитового строку визначена ч.3 ст. 75 КК і становить від 1 до 3 років. Критерієм його тривалості в кожному конкретному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання. Цей критерій необхідно визначати з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу засудженого, та ін. Обчислення іспитового строку починається з дня постановлення вироку, і він не підлягає скороченню в заохочувальному порядку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 р. № 18).

При застосуванні цього виду звільнення суд може покласти на засудженого певні обов'язки, коло яких визначено у ч.1 ст.76 КК:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;

5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі необхідності суд може покласти на засудженого декілька обов’язків.

Оскільки до особи, яка звільняється від покарання встановлюються певні вимоги щодо її подальшої поведінки (виконання покладених на особу обов’язків, не вчинення нового злочину) – цей вид звільнення є умовним.

За своїм характером цей вид звільнення від покарання є факультативним, – за наявності підстав суд має право (але не зобов'язаний) здійснити таке звільнення, мотивувавши своє рішення.

Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням врегульовані ст. 78 КК і визначаються поведінкою засудженого під час іспитового строку. Ці наслідки можуть бути:

а) сприятливими – відповідно до ч.1 ст. 78 КК суд звільняє від призначеного йому покарання засудженого, який виконав обов’язки і не вчинив нового злочину. Таке звільнення здійснюється судом після встановлення, що іспитовий строк пройшов благополучно, засуджений виконав покладені на нього обов'язки, не вчинив протиправних діянь. У цьому разі, як уже зазначалося, закон передбачає пільгове погашення судимості. Воно випливає із попереднього наслідку – звільнення від відбування призначеного покарання і настає одночасно з ним у день ухвалення рішення судом, а у разі призначення винному додаткового покарання, строк якого перевищує тривалість іспитового строку, – з дня відбуття цього додаткового покарання (п. 1 ст. 89 КК);

б) несприятливі наслідки – настають для засудженого у двох випадках. Перший – коли засуджений направляється судом для реального відбування призначеної міри покарання через те, що він не виконав покладених на нього обов'язків або систематично (три і більше рази) вчиняв правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення (п. 10 постанови ПВСУ від 24.10. 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 р. № 18). При невиконанні покладених на засудженого обов'язків суд у кожному випадку повинен з'ясувати причини їх невиконання. Другим несприятливим наслідком є вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину. Відповідно до ч. 3 т. 78 КК суд призначає покарання за новий злочин, а потім приєднує до нього повністю або частково покарання, раніше призначене при звільненні з випробуванням, тобто тут застосовуються правила призначення покарання за сукупністю вироків, установлені статтями 71 та 72 КК.

В разі застосуванні цього виду звільнення засудженому можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 77 КК).