10. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

Заміна невідбутної частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК) не належить до звільнення від покарання, тому що у випадку застосування цієї норми не відбувається звільнення, а здійснюється лише заміна одного (більш тяжкого виду покарання) на інший (більш м'який) його вид. Питання застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким роз'ясняються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2.

Відповідно до ч.1 ст. 82 КК особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням, яке призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. При заміні невідбутої частини основного покарання більш м’яким, засудженого також може бути звільнено і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ч.2 ст. 82 КК).

Отже передумовою заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є фактичне відбування засудженим основного покарання лише у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Підстави для застосування заміни невідбутної частини покарання більш м'яким закріплені у ч. ч. 3 та 4 ст. 82 КК.

Матеріальною підставою є те, що засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст. 82 КК). Це означає, що в процесі відбування покарання у засудженого мають проявитися ті риси, подальший розвиток яких призведе до мінімалізації можливості вчинення ним нового злочину в подальшому. Проте для закріплення і розвитку вже досягнутого результату ще вимагається подальше відбування засудженим покарання, хоча і більш м'якого порівняно з тим, яке він відбував досі.

Формальною (формалізованою ) підставою є фактичне відбуття засудженим визначеної законом частини призначеного покарання, яка залежать від категорії злочину та кримінально-правової характеристики засудженого. Згідно ч.4 ст. 82 КК ця частина строку покарання складає:

1) не менше 1/3 строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше 1/2 строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутоі частини покарання.

За наявності зазначених передумов та підстав відповідно до ч. 1 ст. 82 КК суд заміняє особі невідбуту частину покарання іншим покаранням, додержуючись таких правил:

1) те покарання, яким замінюється невідбута частина раніше призначеного особі покарання, має бути більш м'яким. Більш м’яким вважається покарання, яке у системі покарань розташовано вище, ніж те покарання, яке особа відбуває (ст. 51 КК).

Наприклад, якщо особа відбуває позбавлення волі на певний строк, воно може бути замінене обмеженням волі, виправними роботами, арештом тощо;

2) це покарання обов'язково повинно бути строковим. Тому не можна замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, наприклад, штрафом чи конфіскацією майна;

3) строк більш м'якого виду покарання повинен бути визначений в межах, встановлених у Загальній частині КК для даного виду покарання.

Наприклад, при заміні невідбутої частини позбавлення волі обмеженням волі строк останнього не може бути меншим за один рік і більшим за п'ять років;

4) тривалість більш м'якого покарання не повинна перевищувати строку невідбутої частини покарання, раніше призначеного вироком суду.

Наприклад, якщо особі заміняються обмеженням волі невідбуті три роки позбавлення волі, то цей більш м'який вид покарання не може бути їй призначений на строк менше одного року (мінімум для даного виду покарання) і більше трьох років (строк невідбутої частини покарання).

Відповідно до ч. 2 ст. 82 КК у разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. За роз'ясненням ПВСУ таке звільнення від додаткового покарання є безумовним (абз. 2 п. 7 постанови від 26 квітня 2002 р. № 2).

Цей вид звільнення від відбування покарання є безумовним та факультативним – за наявності передумов та підстав такого звільнення суд має право, але не зобов'язаний його здійснити.

Кримінально-правові наслідки такої заміни залежать від характеру поведінки особи і можуть бути як сприятливими, так і несприятливими.

Сприятливими наслідки є, якщо особа під час відбування більш м'якого виду покарання не вчиняє нових злочинів – строк погашення її судимості обчислюється з моменту закінчення відбуття більш м'якого покарання; згідно ч. 5 ст. 82 КК вона неї може бути умовно-достроково звільнена і від цього більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК.

Несприятливі кримінально-правові наслідки настають у разі вчинення особою під час відбування більш м'якого покарання будь-якого нового злочину. У цьому разі згідно з ч. 6 ст. 82 КК суд до покарання за знов вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами сукупності вироків (ст. 71 КК).

18