Тема 5 Абсолютні і відносні статистичні величини

1. Абсолютні статистичні величини

2. Відносні величини: суть, види та способи їх обчислення

Зібрані методом статистичного спостереження первинні матеріали узагальнюють та отримують підсумкові статистичні дані.

1. Абсолютні величини

В результаті обробки первинної інформації одержують абсолютні величини, на підставі яких розраховуються відносні величини.

Абсолютна величина – це показники, які виражають розміри суспільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах місця і часу.

Абсолютні статистичні величини – це числа іменовані. Вони завжди мають певний розмір і певну одиницю виміру.

За способом вираження розмірів досліджуваних явищ розрізняють три види абсолютних статистичних величин:

1. індивідуальні;

2. групові;

3. загальні.

Групові і загальні інколи називають сумарними або підсумковими.

Індивідуальні – це абсолютні величини, які відображають розмір кількісної ознаки у окремих одиниць сукупності (рівень виробітку робітника).

Групові – це абсолютні величини, які відображають розміри кількісних ознак у групі (сума виплаченої заробітної плати робітникам).

Загальні - це абсолютні величини, які відображають розміри кількісних ознак у всій сукупності величин.

Залежно від різних причин і завдань аналізу застосовують такі одиниці величин: натуральні і умовно-натуральні, вартісні.

Натуральні вимірники – це такі вимірники, які висвітлюють величини речей, предметів, об'єктів і т.д. в фізичних мірах, тобто в мірах ваги, площі, об'єму і довжини (виробництво цукру – в тоннах, взуття – у парах).

У разі виробництва однорідної, але неоднакової продукції її можна перераховувати в умовно-натуральних одиницях. Суть цього полягає в тому, що один з продуктів приймають за одиницю, решту прирівнюють до нього на підставі обчисленних коефіцієнтів.

Для приведення різновидів речей до умовного виду використовується система коефіцієнтів сумісництва або коефіцієнт переводу.

Один із різновидів продукції приймається еталон. Для нього К = 1.

Тоді загальний обсяг продукції в умовно-натуральних вимірниках визначається за формою:

У = ∑ КХ,

де У – загальний обсяг продукції в умовно-натуральних вимірниках;

К – коефіцієнт переводу для певного виду продукції;

Х – обсяг певного виду продукції в натуральному виразі.

Коефіцієнт К або задається, або визначається самостійно шляхом ділення заданої характеристики продукції будь-якого виробу до цієї ж характеристики еталоного зразка.

Для різнойменної продукції загальний обсяг виробництва (реалізації) визначається у вартісному вираження. При вартісній оцінці дуже важливо оцінювати окремі речі, предмети в порівнянних цінах.

2. Відносні величини: суть, види та способи їх обчислення

Відносна величина – це співвідношення величини даного явища з величиною будь-якого іншого явища або з величиною того ж самого явища, але взятого за різні періоди або в різних місцях.

Відносна величина в алгебраїчній формі – це частка від ділення двох одноіменних або різноіменних величин.

При обчисленні відносних величин слід мати на увазі, що чисельник – це показник, який вивчається, його називають звітною величиною. Величину, з якою зіставляються інші величини, називають основою або базою порівняння.

При використанні одноіменних величин число, яке знаходиться у знаменнику називається базою або основою.

За пізнавальним значенням відносні величини поділяються:

1. відносні величини планового завдання і виконання плану.

Припустимо

а – величина будь-якого показника в попередньому вигляді;

б – плановий рівень цього показника в звітному році;

в – фактичний рівень показника в поточному році.

Тоді планове завдання визначається за формулою:

К₁ = б /а

- виконання плану:

К₂ = в / б

- динаміка:

К₃ = в / а

2. відносні величини виконання договірних зобов'язань – показник, що визначається діленням обсягу виконаних зобов'язань на обсяг зобов'язань, передбачених договором.

2. відносні величини просторового порівняння одержують в результаті порівняння одноіменних показників взятих для різних об'єктів в один і той же час (чисельність населення, розміри територій, обсяг промислової продукції між окремими областями, районами).

3. відносні показники динаміки – показники, які виражають ступінь зміни явищ у часі. Вони характеризують напрям і швидкість зміни явищ у часі, темпи їх розвитку.

Залежно від характеру бази порівняння розрізняють два види відносних величин динаміки:

• зі сталою базою порівняння (базисні)

• зі змінною базою порівняння (ланцюгові).

Припустимо є дані з випуску продукції за п'ятиріччя включаючи базовий рік:

у₀, у_1, у₂, у₃, у₄.

у₀ (базовий рік). Тоді:

а) базові відносні величини динаміки розраховуються за такою формулою:

, ,,

б) ланцюгові відносні величини динаміки визначаються за формулою:

, ,,

4. відносні показники структури – це відношення складових частин до цілого або питома вага частин в загальній сукупності;

5. відносні показники координації – це показники, які характеризують співвідношення окремих частин між собою:

ВПК = одна частина сукупності / друга величина сукупності

6. відносні величини інтенсивності характеризують поширення або розвиток явища в певному середовищі. Такими показниками є демографічні коефіцієнти (смертності, народжуваності, шлюбності), а також коефіцієнти використання робочої сили (кількість лікарів, вчителів).