8075

Рис.36. Схема кровообігу та лімфовідтоку:

1— капіляри голови; 2— лімфатичні вузли; 3— грудна лімфатична протока; 4— плечоголовний стовбур; 5— капіляри легень; 6— аорта; 7— каудальна порожниста вена; 8— дорсальні міжреброві артерії; 9— лімфатичні судини; 10— капіляри нирки; 11— краніальна порожниста вена; 12— капіляри грудної кінцівки; 13— праве передсердя; 14— стовбур легеневих артерій; 15— правий шлуночок; 16— легеневі вени; 17— ліве передсердя; 18— лівий шлуночок; 19— капіляри печінки; 20— печінкові вени; 21— ворітна вена; 22— капіляри шлунка та селезінки; 23— капіляри тонкої кишки; 24— капіляри товстої кишки; 25— капіляри органів і стінок таза; 26— вени; 27— капіляри тазової кінцівки

91

Велике або трофічне коло починається аортою в лівому шлуночку серця. Від аорти відходять численні артерії, які несуть кров до органів і стінок тіла. В органах артерії діляться до капілярів, ті в свою чергу збираються у вени, що несуть кров до серця. З передньої частини тіла венозна кров збирається у

краніальну порожнисту вену, з задньої частини тіла у каудальну порожнисту вену. Вени вливаються в праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

Мале або дихальне коло кровообігу починається в правому шлуночку стовбуром легеневих артерій, що несуть кров до легень для газообміну. Від легень легеневі вени несуть артеріальну кров у ліве передсердя, де закінчується мале коло кровообігу.

4. Кровообіг плода має плацентарне коло кровообігу, що несе до плаценти змішану кров (артеріальну з венозною) по пупковій вені (рис.37). В плаценті кров плода насичується киснем і поживними речовинами із капілярів матки в капіляри плаценти шляхом дифузії. Артеріальна кров із капілярів плаценти збирається в пупкову вену, яка впадає в печінку. В печінці вона змішується з венозною кров’ю, яку приносить сюди від органів травного апарату ворітна вена. Змішана кров (1-ий раз) з печінки по каудальній порожнистій вени йде до правого передсердя.

У серці між передсердями у плода є овальний отвір, крізь який частина крові з правого передсердя потрапляє у ліве передсердя, де змішується 2-ий раз. Інша частина крові з правого передсердя - у правий шлуночок, а далі у стовбур легеневих артерій, звідки через артеріальну протоку (між стовбуром і аортою) в аорту (змішується 3-ий раз).

Мале коло кровообігу плода не функціонує.

По аорті змішана кров іде до органів і стінок тіла, звідки по краніальній і каудальній порожнистих венах вертається у праве передсердя, що разом завершує велике коло кровообігу.

Після народження тварини овальний отвір закривається заслінкою і заростає, артеріальна протока з першим вдихом

92

Рис.37. Схема кровообігу плода:

1— плечоголовний стовбур; 2— каудальна порожниста вена; 3—

артеріальна протока; 4— ліве передсердя; 5— легенева вена; 6—

капіляри легень; 7— аорта; 8— печінкова вена; 9— венозна протока; 10— черевна артерія; 11— брижова артерія; 12—

капіляри травного каналу; 13— капіляри тіла; 14— пупкова артерія; 15— краніальна порожниста вена; 16— овальний oтвip; 17— правий шлуночок; 18— лівий шлуночок; 19— капіляри печінки; 20— ворітна вена; 21— пупкова вена; 22— капіляри плаценти; 23— легенева артерія; 24— праве передсердя

93

тварини припиняє функціювати, заростає і перетворюється у зв’язку.

5. Кровоносні судини в організмі проходять поряд з нервами, утворюючи судинно-нервові пучки. Кожний такий пучок складається з артерії, вени, нерва (так звана тріада) і кількох лімфатичних судин.

Основні артерії проходять магістралями, тобто найкоротшим шляхом, тому лежать у тулубі вентрально від хребта, між органами, між м’язами, на медіальних поверхнях кінцівок, а в ділянці суглобів – на згинальній їх поверхні.

Розрізняють кілька типів галуження судин (рис. 38).

Магістральний тип галуження характеризується тим, що від магістральної судини послідовно відходять бічні гілки; так відходять артерії від аорти.

Дихотомічний тип галуження характеризується тим, що магістральна судина розгалужується на дві однакові судини, від яких відходять потім судини меншого діаметру. Так поділяється стовбур легеневих артерій.

Після галуження судини можуть з’єднуватися між собою або з магістраллю. З’єднання (анастомози) бувають у вигляді:

-артеріальної дуги – між артеріальними гілками, що несуть кров до одного органа (кишки);

-артеріальної сітки – між кінцевими артеріями перед їх входженням у стінку деяких органів (кишку);

-судинні сплетення – між судинами, що, на відміну від сіток, лежать не в одній, а в різних площинах і, отже мають об’ємний вигляд;

-чудесні сітки – при розгалуженні артерій або вен на капіляри, які потім обєднуються і знов утворюють однойменну судину – артерію чи вену. Чудесну артеріальну сітку

утворюють капіляри клубочка нирки, чудесну венозну сітку – капіляри ворітної вени печінки. Чудесні сітки сприяють уповільненню течії крові в судинах;

-артеріоло-венулярні анастомози - це анастомози безпосередньо між артеріолою та венулою, в обхід капілярної

94

Рис. 38. Типи галуження

(а — магістральний; б - дихотомічний; в — розсипний)

і анастомозів (г, д, е, є) судин:

1 — артеріальна дуга; 2 — артеріальна сітка; 3 — венула; 4 —

артеріоло-венулярний анастомоз; 5 — артеріола; 6 — капілярна сітка; 7 — передкапілярні сфінктери; 8 — чудесна сітка

95

сітки. Завдяки ним кров швидко підводиться до органа або відводиться від нього; здійснюються вони в органах при припиненні роботи в них.

Контрольні запитання

1.Склад серцево-судинної системи, її загальні принципи будови.

2.Велике і мале кола кровообігу, їх будова.

3.Кола кровообігу плода, три змішування крові.

4.Типи артерій і вен.

5.Закономірності ходу і розгалуження судин.

6.З’єднання (анастомози) судин.

Лекція № 14

Тема: Лімфатична система. Органи кровотворення та імунного захисту

1.Будова і функції лімфатичної системи

2.Характеристика органів кровотворення та імунного захисту

3.Червоний кістковий мозок, його будова і функції

4.Тимус

5.Селезінка, її анатомо-гістологічна будова

1. Лімфатична система є частиною серцево-судинної системи, зокрема венозного русла кровоносної системи, так як відводить лімфу з тканин в одному напрямку – в краніальну порожнисту вену (рис.39).

Лімфатичну систему утворюють лімфа, лімфатичні судини і лімфовузли. Лімфа – тканинна рідина, що всмоктується з міжклітинних просторів, за кольором – жовтувата, за складом подібна до плазми крові.

Лімфатичні судини бувають поверхневі і глибокі, великі, в т.ч. стовбури, середні і мілкі, в т.ч. капіляри; в судинах знаходиться лімфа. Головними лімфатичними судинами є

96

грудна протока з поперековою цистерною і права лімфатична протока.

Поперекова цистерна знаходиться на рівні перших поперекових хребців, і в неї вливаються поперековий, кишковий і черевний лімфатичні стовбури, які збирають лімфу із задньої половини тіла.

Грудна протока починається з переднього кінця поперекової цистерни, спрямовується краніально, і біля першого ребра в неї впадають дві трахеальні лімфопротоки, після цього вона впадає в краніальну порожнисту вену. Грудною протокою тече лімфа, зібрана з задньої половини тіла та лівої частини передньої половини тіла тварини.

Від правої частини передньої половини тіла лімфа потрапляє в праву лімфатичну протоку, яка впадає також у краніальну порожнисту вену (рис.40).

Лімфовузли (lymphonodi)– паренхіматозні органи бобоподібної або овальної форми, сірого чи сіро-рожевого кольору, які розміщуються в різних ділянках тіла і є органами лімфообігу та органами кровотворення. В лімфовузли входять приносні лімфатичні судини, а виходять виносні судини, там лімфа очищається від мікробів, чужорідних частинок і поповнюється лімфоцитами.

У великої рогатої худоби лімфовузлів – 300 шт., у свиней – до 200 шт., у коней 8 тис., розміщених пакетами до 40 шт.

Кожний лімфовузол збирає лімфу з певної ділянки тіла, тому їх називають регіональними (ділянковими), а ділянки,

звідки збирається лімфа, коренем лімфатичного вузла.

2. До органів кровотворення та імунного захисту відносять

червоний кістковий мозок, селезінку, лімфовузли, тимус

(зобну залозу), а також лімфатичні вузлики - мигдалики глотки,

солітарні фолікули та пейєрові бляшки кишок.

97

Рис.39. Схема кровообігу та лімфовідтоку:

1— серце; 2— артерія; 3— кровоносні капіляри; 4— вена; 5— тканини тіла; 6— лімфатичні капіляри; 7— лімфатичний вузол; 8— грудна протока

98

Рис.40. Схема розміщення найбільших лімфатичних вузлів і судин корови:

1— нижньощелепний лімфатичний вузол; 2— привушний лімфатичний вузол; 3— заглотковий латеральний лімфатичний вузол; 4— поверхневий шийний лімфатичний вузол; 5— права лімфатична протока; 6— міжреброві лімфатичні вузли; 7—

пахвовий лімфатичний вузол; 8— грудна протока; 9— цистерна молочного соку; 10— лімфатичні вузли нутрощів; 11—

поверхневий пахвинний лімфатичний вузол; 12— пiдклубовий лімфатичний вузол (лімфатичний вузол колінної складки); 13—

підколінний лімфатичний вузол; 14— лімфатичні вузли вим'я; 15— приносні (аферентні) лімфатичні судини; 16— виносні

(еферентні) лімфатичні судини

99

Червоний кістковий мозок і тимус належать до центральних, інші до периферичних органів кровотворення та імунного захисту. В червоному кістковому мозку іде утворення еритроцитів, грануло- і моноцитів, кров’яних пластинок і передвісників лімфоцитів, в тимусі – утворення тимусзалежних лімфоцитів.

3. Червоний кістковий мозок знаходиться в епіфізах трубчастих кісток і плоских кістках скелету у вигляді ретикулярної тканини, де передвісниками всіх клітин крові є стовбурові клітини. Червоний кістковий мозок з віком в порожнинах кісток заміщується на жовтий кістковий мозок (депо жиру). У випадках великих крововитрат, отруєнь в жовтому кістковому мозку виникають осередки кровотворення, тобто жовтий мозок трансформується в червоний.

4. Тимус (зобна залоза) добре розвинений у молодих тварин і складається з двох частин: парних у ділянці шиї і непарної – у грудній порожнині (рис. 41). Функції органа: кровотворна –

утворення Т-лімфоцитів і гормональна – утворення тимозину та інших гормонів, що регулюють вуглеводний, кальцієвий обміни, процеси росту.

За будовою тимус паренхіматозний орган, кіркова речовина якого утворює Т-лімфоцити, а мозкова речовина їх накопичує. З кров’ю ці Т-лімфоцити мігрують у периферичні кровотворні органи, де дозрівають до імунокомпетентних клітин.

5. Селезінка (lien) - непарний орган видовжено-овальної форми, червоно-бурого чи сіро-фіолетового кольору (рис. 42).

На селезінці розрізняють парієтальну і вісцеральну поверхні, дорсальний і вентральний кінці, краніальний і каудальний краї.

На вісцеральній поверхні знаходяться ворота селезінки, через які в орган входять артерія й нерви і виходять вена та лімфатичні судини.

100