8075

М. І. Пирогов (1810-1881 рр.) –

видатний хірург і анатом, який вперше розробив і застосував

методику вивчення топографії внутрішніх органів на

заморожених трупах

11

Змайструвавши мікроскоп, Левенгук зміг отримати збільшення об’єктів в 200 разів. Відкриття клітини англійським фізиком Робертом Гуком в кінці ХVІІ ст. дало можливість від’єднатися від анатомії і стати самостійними науками цитології, гістології та ембріології.

ВРосії в 1733 р. на 30 років раніше, ніж на Заході відкрилася ветеринарна школа, де готували спеціалістів для роботи на коних заводах і в армії. В кінці ХVІІІ ст. курс ветеринарної анатомії викладався в Московському, Харківському і Казанському університетах.

Морфологія ХІХ – ХХ ст. характеризується поглибленням проблем минулого часу – виникнення нових теорій і положень. Розгалужування науки вносить в її історію нові імена: Н.П. Чирвинського, П.Ф. Лесгафта, О.П. Климова, А.І. Акаєвського, П.О. Глаголєва.

ВУкраїні в середовищі ветеринарних морфологів сформувалася Київська школа (проф. В.Г. Касьяненко, Г.О. Гіммельрейха, С.Ф. Манзія, С.К. Рудика, В.Т. Хомича), а також Харківська і Білоцерківська. Науковці цих шкіл стали авторами посібників, атласів і підручників з анатомії, гістології та морфології тварин.

Контрольні запитання

1.Визначення морфології тварин. Науки, що входять до складу морфології.

2.Об`єкт і предмет вивчення морфології с.-г. тварин.

3.Методи вивчення морфології с.-г. тварин.

4.Внесок вчених у розвиток анатомії до та після епохи Відродження.

12

Розділ: Остеологія – вчення про скелет

Лекція №2

Тема: Характеристика апарату руху. Будова, ріст і розвиток кісток

1.Поняття про апарат руху. Будова і функції скелету

2.Типи кісток в скелеті

3.Анатомо-гістологічна будова кістки

4.Ріст і розвиток кісток

1. Здібність тварин до пересування є необхідністю для пошуку їжі і партнера в зовнішньому середовищі і здійснюється апаратом руху, до якого належать скелет і м’язи.

Рух тварини відбувається за допомогою скорочення мускулів (скелетних м’язів), які змінюють положення кісток скелету. Скелет є пасивною частиною руху, м’язи – активною його частиною. Рух забезпечує пошук, захват, жування корму, напад і захист, дихальні рухи, рухи очей, вух та інше. Органи руху надають зовнішній вигляд тваринам, маючи 40-60% від загальної маси тіла.

Скелет (sceletos (грец.) – висушений) – складається з кісток (os), хрящів (cartilago) і зв’язок (ligamentum).

Функції скелету:

1.Тверда основа тіла тварини

2.Утворення захисних стінок для життєво важливих органів – серця, легень, кісткового мозку, головного і спинного мозку.

3.Кістки, а саме їх горбистості і відростки є місцями прикріплень м’язів, що діють на скелет.

Скелет утворюють більше як 200 кісток. Маса скелету від 7% (свиня) до 13% (кінь) маси тіла тварини (рис. 1).

Скелет, як і тіло тварини, ділиться на дві частини: осьову і периферичну. Осьову утворюють череп, шийний відділ хребта, грудний відділ скелета, поперековий, крижовий і хвостовий відділи хребта (таблиця).

13

Рис. 1. Скелет свині:

1— нижньощелепна кістка; 2— лицевий відділ черепа; 3— очна ямка; 4— мозковий відділ черепа; 5— скронева ямка;6— шийні хребці; 7— лопатковий хрящ; 8— грудні хребці; 9— поперекові хребці; 10— крижова кістка; 11— тазова кістка; 12— хвостові хребці; 13—лопатка; 14—плечова кістка; 15— ліктьова кістка; 16— променева кістка; 17— кістки зап'ястка; 18— кістки п'ястка; 19— кістки пальців кисті; 20— грудна клітка; 21— надколінок; 22— стегнова кістка; 23— великогомілкова кістка; 24—

малогомілкова кістка; 25— кістки заплесна; 26 — кістки плесна; 27 – кістки пальця стопи

14

Кількість хребців різних відділів осьового скелету у свійських тварин

Вид тварини			Відділи хребта
	ший-	грудний		попере-	крижо-		хвосто-
	ний			ковий		вий	вий
Велика рогата	7	13		6		5	16-21
худоба
Свиня	7	14-15		7		4	20-23
Кінь	7	18-19		6		5	10-17
Собака	7	13		7		3	20-22

Периферичний відділ скелета утворюють парні грудні і тазові кінцівки.

2. Типи кісток скелета: довгі, короткі, плоскі і змішані.

Довгі кістки - трубчасті (кістки кінцівок) і зігнуті (ребра). Ці кістки забезпечують статику, динаміку і кровотворну функцію.

Короткі кістки (сезамоподібні кістки) – виконують ресорну функцію в скелеті кінцівок.

Плоскі кістки (кістки черепа, тазові кістки, лопатка) беруть участь в утворенні порожнин тіла або є великим місцем для прикріплення м’язів.

Змішані (потилична кістка, хребці) – мають складну форму, об’єднують в собі елементи різних типів кісток, мають симетричні половини – праву і ліву , найчастіше розташовані по осі тіла.

3. Анатомічна будова кістки повздовж (рис.2):

-середня частина кістки – тіло або діафіз;

-кінці кістки – епіфізи: верхній і нижній або проксимальний і

дистальний.

На прикладі трубчастої кістки (рис.3) діафіз має всередині порожнину, епіфізи утворюють голівку (проксимальний епіфіз) і блок (дистальний епіфіз), покриті гіаліновим хрящем. Між діафізом і епіфізами знаходиться метаепіфізарний хрящ (проксимально і дистально).

15

Рис. 2. Будова трубчастої кістки молодої тварини:

1- проксимальний епіфіз; 2- апофіз; 3- метаепіфізарний хрящ; 4-

метафіз; 5 -діафіз; 6- кістковомозкова порожнина; 7-дистальний

епіфіз

16

Рис.3. Відкрита кісткова порожнина (схема):

1— суглобовий хрящ (частково відпрепарований);

2— компактна речовина кістки; 3— губчаста речовина кістки;

4— кістковомозкова порожнина; 5— кістковий мозок; 6—

гаверсові канали; 7 — окістя; 8— судини окістя; 9— судинний отвір у кістці; 10— судини, що живлять кістку

17

Анатомічна будова кістки на поперечному розрізі:

1- ий шар (зовнішній) – окістя (періост), через який всередину кістки проникають кровоносні судини і нерви;

2-ий шар (середній) – компактна речовина, утворена кістковими пластинками у вигляді остеонів, які забезпечують твердість і ресорність кістки;

3-ій шар (внутрішній) – губчаста речовина, нещільний шар кісткових пластинок, який має кісткові порожнини – лакуни, вистелені ендостом (камбіальна функція). Лакуни в середині мають червоний кістковий мозок (утворення еритроцитів).

В діафізі трубчастої кістки є кісткова порожнина, заповнена жовтим кістковим мозком. В інших типах кісток кісткова порожнина відсутня, крім деяких кісток черепа, а саме в лобовій та верхньощелепній кістках черепа є внутрішні порожнини, через які проходить повітря з носової порожнини в носоглотку.

Гістологічна будова кістки:

-пластинчаста кісткова тканина - основна тканина, що формує кістку (компактну і губчаста речовину);

-хрящова тканина (утворює метаепіфізарний хрящ, а також гіаліновий хрящ, що покриває епіфізи кісток в суглобі);

-сполучна тканина (формує окістя (періост) і ендост);

-жирова тканина;

-кровоносна тканина (знаходиться в кровоносних судинах, що утворюють сітку в окісті, пронизують всю компактну речовину і розгалужуються в кістковому мозку губчастої речовини);

-нервова тканина (супроводжує кровоносні судини).

4. Кістки скелета в процесі розвитку проходять три стадії: сполучнотканинну, хрящову і кісткову.

Результат розвитку кісток і скелета в цілому – окостеніння. Повне окостеніння скелета у великої рогатої худоби відбувається до 4,5 років, у свиней до 2,5 років, у коней

– до 5 років ( у самок раніше ніж у самців).

18

Ростуть кістки в довжину і ширину. В довжину – за рахунок ділення клітин метаепіфізарного хряща, в ширину – діленням клітин періосту та ендосту.

Контрольні запитання

1.Поняття про апарат руху, його будова і функції.

2.Будова скелета, маса його у різних с.-г. тварин.

3.Ділення скелета на відділи, їх характеристика.

4.Анатомо-гістологічна будова кістки.

5.Типи кісток (навести приклади).

6.Ріст і розвиток кісток, вік повного окостеніння скелета у свині, великої рогатої худоби, коня.

Лекція №3

Тема: З’єднання кісток в скелеті

1.Типи з’єднань кісток в скелеті. Безперервні з’єднання

2.Суглоби – переривчасте з’єднання кісток, їх будова

3.Розвиток зрощень кісток і суглобів в ембріогенезі

4.Типи суглобів за рухом

5.Типи суглобів за формою і будовою

1. Кістки в скелеті можуть з’єднуватися безперервно (зрощеннями) і переривчасто (суглобами). В безперервному з’єднанні між кістками є прошарок сполучної тканини, в переривчастому – щілиноподібна порожнина.

Безперервні з’єднання бувають волокнисті, хрящові й кісткові.

У волокнистих з’єднаннях між кістками знаходиться сполучна тканина. Вони можуть утворювати синдесмози, шви,

вклинення.

Синдесмози – це міжкісткові перетинки (між кістками гомілки, передпліччя), зв’язки (пучки щільної сполучної

19

тканини, що з’єднують суміжні кістки або їх частини) та тім’ячка.

Шви – у вигляді тонкого прошарку з’єднують краї кісток. Зубчастим швом з’єднуються більшість кісток даху черепа, лускатим – тім’яна кістка з лускатою частиною скроневої кістки, листоподібним – у вигляді обростання виростів однієї кістки іншою (найміцніше з’єднання), плоским – з’єднання відносно рівних країв кісток (найменш міцний).

Вклинення – вид з’єднання, за якого одна кістка ніби вклинена в іншу (між коренями зубів і зубними комірками щелеп).

Хрящові з’єднання поділяють на синхондрози і симфізи.

Синхондроз це з’єднання хрящовою тканиною: гіаліновою чи волокнистою. Гіаліновий хрящ знаходиться між епіфізами та діафізами трубчастих кісток у молодих тварин, в ребрах між кістками ребер і ребровими хрящами. Волокнистий хрящ є там, де більша рухливість в синхондрозах, а саме утворює міжхребцеві диски, забезпечуючи ресорну функцію.

Сімфізи - хрящове з’єднання з вузькою щілиною в товщі хряща по сагітальній площині (тазове зрощення).

Кісткове зєднання, або синостоз, як самостійне не виділяється, оскільки являє собою заміну хрящової чи волокнистої сполучної тканини кістковою (в трубчастих кістках, між кістками черепа і кістками таза після окостеніння).

2. Суглоб (articulatio)- переривчасте з’єднання двох або більшої кількості кісток між собою, суглобові поверхні яких вкриті хрящем і утримуються суглобовою капсулою та зв’язками (рис.4). Порожнина капсули суглоба заповнена синовіальною рідиною.

Анатомо-гістологічна будова суглоба

1.Утворений епіфізами двох або більше кісток.

2.Поверхні епіфізів в суглобі підігнані між собою.

3.Епіфізи кісток в суглобі покриті хрящем, рівним і блискучим, завтовшки близько 1 мм, побудованим гіаліновою хрящовою тканиною.

20