8075

Рис.12. Шкірний покрив коня:

1 — волосся чубка; 2 — волосся гриви; 3 — волосся хвоста; 4 —

заплесновий м'якуш; 5 — п'ястковий і плесновий м'якуш; 5' —

волосся п'ястка і плесна; 6 — зап'ястковий м'якуш; 7 — копито

41

Рис.13. Копито і стрілка коня:

а—васкуляризація копита; б— рогова капсула на

сагітальному розрізі; в— з підошовної, г— з дорсальної поверхонь; д— власне шкіра та ростковий шар епідермісу копита;

1 — рогова облямівка; 2 — роговий вінець; 2' — вінцева борозна; 3 — глазур; 4 — трубчастий ріг копитового вінця; 5 — центральна стрілкова борозна; 6 — ость стрілки; 7 — листочковий ріг копитової стінки; 7’ — біла лінія; 8 — трубчастий ріг копитової підошви; 9 — стрілка;

10 —верхівка стрілки; 11 — ніжки стрілки; 12 — біля-стрілкові борозни; 13— заворотна ділянка стінки; 14 — зворотний кут; 15 — гілка рогової підошви; 16 — копитова облямівка; 17 — копитовий вінець; 18 — копитова стінка

42

Ріг (cornu)– утвір, який у жуйних вкриває роговий відросток лобової кістки. На ньому розрізняють корінь, тіло і верхівку. У тварин ріг росте постійно, проте інтенсивність росту його у самок зменшується в період вагітності (на розі утворюється кільце). По кількості кілець на рогах можна взнати вік корови, додавши 2 (вік першої вагітності).

Доведено, що більш довгорогі корови менш вимогливі до корму, краще ростуть.

4. Сальні залози (glandulae sebacea) - розсіяні майже по всій поверхні шкіри, відсутні у шкірі носо-губного дзеркала, рила, в м’якушах і сосках вимені. За будовою це прості розгалужені альвеолярні, а за типом секреції – голокринові залози. Вивідні протоки відкриваються в кореневу піхву волосини, рідко на поверхню шкіри.

Секретом залоз є шкірне сало, яке захищає волосся і шкіру від намокання, висихання та дії мікроорганізмів.

Потові залози (gl. sudorifere) - забезпечують видільну функцію. За будовою вони прості трубчасті нерозгалужені, а за типом секреції – мерокринові та апокринові. Секрет на 98% складається з води, 2% мінеральних речовин, білків та продуктів азотистого обміну.

Кількість потових залоз на 1 см2 у свиней до 25 залоз, у овець до 360, у великої рогатої худоби до 1000 залоз .

Молочні залози (gl. lactiferі) - за будовою складні розгалужені альвеолярно-трубчасті, а за типом секреції – апокринові; їхній секрет називають молоком.

Молочні залози, розміщені в ділянці між стегнами утворюють просте вим’я (кобила, жуйні) (рис.14). Молочні залози, розміщені по нижній частині черевної і грудної стінок - множинне вим’я (свиня, хижаки).

Вим’я корови (uber)– складається з тіла та сосків і має різну форму (рис.15). На тілі розрізняють основу, спрямовану до черевної стінки і дно, на якому знаходяться соски. Вим’я вкрите тонкою еластичною шкірою з ніжним волоссям, якого немає в ділянці сосків. Вим’я корови складається з чотирьох часток.

43

аб

12

вРис.14. Вим’я:

а- кобили; б – корови; в – собаки;

1– сосок вим’я; 2– отвір соска; 3– молочна пазуха; 3’- друга

соскова часточка; 4– сосковий канал

аб

вг

Рис.15. Вим’я корови:

а – чашоподібне; б – ванноподібне черевне; в – стегнове; г – “козине”;

1– основа вимені; 2– тіло; 3– дно; 4– сосок;

5– молочне зеркало

44

Каудальна поверхня вимені формує молочне дзеркало, обмежене складками шкіри.

Гістобудова. Від капсули вимені відходять трабекули, які ділять паренхіму вимені на часточки (рис.16). Капсула і трабекули є стромою (остовом) вимені. Часточки представлені альвеолами (секреторні відділи) й трубками (вивідні протоки), де утворюється і проходить молоко. Трубки (внутрішньочасточкові протоки) зливаються у міжчасточкові протоки, які, в свою чергу, зливаються і формують молочні протоки (ходи), що впадають у молочну цистерну вимені, де зберігається молоко.

Вим’я інтенсивно постачається кров’ю. Для утворення 1 літра молока через нього проходить 450-500 літрів крові.

Контрольні запитання

1.Шкірний покрив с.-г. тварин, його будова і значення.

2.Анатомо-гістологічна будова шкіри.

3.Рогові похідні шкіри, їх топографія та особливості будови у свійських тварин.

4.Залозисті похідні шкіри.

5.Будова вимені.

45

Рис. 16. Схема будови і розвитку вимені корови:

а – основа вимені; б – тіло; в – дно; г – сосок;

1 – шкіра; 2 – поверхнева, 3 – глибока фасції; 4 – підвішувальна зв’язка; 5 – строма вимені; 6 – часточка вимені; 7 – кровоносні, 8

– лімфатичні судини; 9 – нерви; 10 – альвеолотрубки; 11 –

молочний канал (протока); 12 – молочний хід; 13 – залозиста цистерна; 14 – соскова цистерна; 15 – сосковий канал; 16 –

стискач соска; 17 – міоепітеліальна клітина

46

Розділ: Спланхнологія – вчення про внутрішні органи тіла (нутрощі)

Лекція № 7

Тема: Характеристика апарату травлення. Ротоглотка (головна кишка)

1.Черевна порожнина, ділення її на ділянки

2.Характеристика апарату травлення, поділ його на відділи

3.Ротоглотка або головна кишка

3.1.Ротова порожнина 3.2.Глотка 3.3.Органи ротової порожнини

1. Черевна порожнина (cavum abdominis) знаходиться в крижово-черевному і частково в спинно-грудному відділах тулуба; обмежена дорсально поперековими хребцями з м’язами, краніально - діафрагмою і останніми ребрами, латерально і вентрально – черевними м’язами. Каудально черевна порожнина переходить у тазову порожнину, межа між ними – вхід в таз. Стінки черевної порожнини зсередини вислані фасціями, зовні покриті шкірою.

В черевній порожнині знаходяться: стравохід, шлунок, кишечник, печінка, підшлункова залоза, селезінка, наднирникові залози, нирки, сечоводи, частина органів статевої системи, судини, лімфатичні і нервові вузли, нерви та їх сплетення.

Для кращої орієнтації в розташуванні органів черевну порожнину ділять на 10 ділянок, які знаходяться в трьох відділах: краніальному, середньому і каудальному (рис. 17).

Краніальний черевний відділ знаходиться між діафрагмою і останньою парою ребер; має 3 ділянки: ліве підребер`я (1), праве підребер`я (2) і мечоподібну ділянку(3).

47

б

в

г

Рис. 17. Поділ черевної порожнини на ділянки:

а – вигляд збоку; б – сагітальний розріз на рівні передньої черевної, в – середньої черевної і г – задньої черевної ділянки;

І – грудна порожнина; І’- контур діафрагми; ІІ – черевна

порожнина; ІІІ – тазова порожнина;

1 – ліве підребер’я; 2 – праве підребер’я; 3 – мечоподібна ділянка; 4 – поперекова, 5 – пупкова, 6 – ліва бічна, 7 – права бічна ділянки; 8 – лобкова, 9 - ліва бічна, 10 – права бічна

ділянки

48

Середній черевний відділ відокремлюється від заднього умовною площиною, опущеною по маклоках; має 4 ділянки: ліву бічну (4), праву бічну (5), поперекову (6) і пупкову (7).

Каудальний черевний відділ межує з тазовою порожниною

(межа проходить по клубовим і лобковим кісткам, що утворюють вхід в таз); має 3 ділянки: ліву пахвинну (8), праву пахвинну (9) і лобкову (10).

2.Черевна порожнина більше всього є місцем розташування органів апарату травлення (рис.18).

Апарат травлення ділиться на чотири відділи: головна

кишка, передня кишка, середня кишка і задня кишка.

До головної кишки відноситься ротова порожнина з органами (губи, щоки, ясна, зуби, піднебіння, язик, слинні залози), мигдалики та глотка. Цей відділ забезпечує захват корму, його подрібнення, перемішування, визначення смаку корму, змочування, початкові етапи розчинення вуглеводів, ковтання.

В передній кишці (стравохід, шлунок) відбуваються початкові етапи перетравлення білків, всмоктування води і деяких розчинених солей.

Середня кишка включає в себе тонку кишку (дванадцятипала, порожня, клубова) з пристінними й застінними залозами (печінка, підшлункова залоза) та лімфоїдними утворами. В цій кишці йдуть найбільш інтенсивні процеси перетравлення і всмоктування всіх поживних речовин.

До задньої кишки відносять товсту кишку (сліпа, ободова, пряма) з лімфоїдними утворами, в ній продовжується всмоктування поживних речовин, формування і видалення фекалій, а у деяких тварин (кінь, свиня) перетравлення клітковини.

3. Головна кишка – початковий відділ травної трубки, стінки якої утворені кістками лицьового черепу і м’язами, зв’язаними з ними.

49

Рис.18. Топографія внутрішніх органів:

а- великої рогатої худоби; б - коня; в - свині;

г- собаки;

1— серце; 2— діафрагма; 3— стравохід; 4— селезінка; 5—

рубець; 6— порожня кишка; 7— тонка ободова кишка; 8—

сітка; 9— легеня; 10— тазовий згин; 11— нирка; 12— ліва дорсальна ободова кишка; 13— більший сальник; 14— сліпа кишка; 15— ободова кишка; 16— печінка; 16'— дванадцятипала кишка; 17— сечовий міхур; 18— яєчник; 19— ліва вентральна ободова кишка; 20— пряма кишка

50