1.17. Вибір прийменника у діловому тексті

У переважній більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією або він зумовлений конкретним текстом.

• так конструкції з на – для різняться відтінками думки:на– вказує сферу вживання,для– мету.Наприклад: на місцеві потреби і для місцевих потреб

• Також традиційно закріпилось уживання прийменника проти в діловому мовленні із значенням “порівнюючи з чимось”:Наприклад: Збільшити виробництво продукції у два рази проти минулого року

Якщо ж у реченні один з порівнюваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді проти не вживається.Наприклад: Ярових посіяно більше (ніж, чим) озимих.

• Прийменник завдяки (вживається з давальним відмінком). Завдяки зусиллям колективу, має відтінок значення дякуючи; тому коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він заміняється прийменникомчерез.

• Прийменник в – на розрізняються не лише змістовими відтінками, а й за традицією вживання.Наприклад: вчитися в школі, вчитися на курсах.

• Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком (всупереч розпорядженню)

• Можливість вибору прийменника є не в усіх синтаксичних конструкціях. (Наприклад: витрати на…, відрахування на …)

• У багатьох випадках можлива синонімічна взаємозаміна безприйменникових прийменниковими. Наприклад: книжкова шафа – шафа для книжок; плата за оренду – орендна плата)

• В українській літературній мові при перекладі з російської мови словосполучень існує не один, а кілька варіантів.

Так російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідає цілий ряд прийменникових і безприйменникових конструкцій:

- конструкціями з прийменником по:

дежурный по вокзалу – черговий по вокзалу,

по возможности – по можливості;

- конструкціями з прийменником з:

материалы по вопросам экономики – матеріали з питань економіки,

по принуждению– з примусу;

- конструкціями з прийменником на:

по заказу – на замовлення,

по предложению – на пропозицію;

- конструкціями з прийменником у (в):

комитет по вопросам разоружения – комітет у справах роззброєння,

по выходным дням – у вихідні дні;

- конструкціями з прийменником для:

комиссия по рассмотрению вопросов – комісія для розгляду питань,

кружок по изучению – гурток для вивчення;

- конструкціями з прийменником через:

по ошибке – через помилку,

по невнимательности – через неуважність;

- конструкціями з прийменником після:

по возвращению – після повернення,

по прибытию – після прибуття;

- конструкціями без прийменника (і орудним відмінком іменника):

сообщить по телефону – повідомити телефоном,

старший по возрасту – старший віком.

1.18. Вставні слова і словосполучення в діловому мовленні

Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не пов’язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом поєднані з реченням. Тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови.

Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено.

В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації. Використання цих конструкцій допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам – краще сприйняти сказане. В діалогічному мовленні надмірне вживання вставних слів створює враження некомпетентності, низької мовної культури.

За своїм значенням вставні слова і словосполучення діляться на три групи:

1. Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні.

Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, як на зло, можливо, може, мабуть, безперечно, безсумнівно, власне кажучи, зрозуміло, без сумніву, немає сумніву, видно, очевидно, припустимо, відома річ, сказати правду, як-не-як, так би мовити, видимо, либонь та ін.

2. Вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить висловлена думка (самому мовцеві чи комусь іншому). Наприклад: по-моєму, по-нашому, по-вашому, кажуть, мовляв, на мій погляд, на мою думку, на думку (такого чи таких), за словами (такого чи таких) тощо.

3. Вставні слова і словосполучення, що вказують на зв’язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речі, нарешті, навпаки, проте, загалом, справді, між іншим, словом, по-перше, по-друге, по-третє, кінець кінцем, мало цього та ін.

Вставні слова і словосполучення в писемному мовленні виділяються комами, в усному – паузами.