2.28. Розділові знаки в реченнях з прямою мовою

Прямою мовою називається точно, без змін передане чуже мовлення. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому належить пряма мова і в який спосіб вона була висловлена.

Пряма мова може передаватися на письмі способами: в один рядок і так, що репліка кожної особи починається з нового рядка.

Правила

Приклади

Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки і перше слово пишеться з великої літери. Знак питання, знак оклику або три крапки ставляться перед другими лапками, а крапка – після них: А: “П (?)”. Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то вона береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире, а слова автора пишуться з малої літери: “П” (?), - а. Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, то лапки ставляться на початку і в кінці прямої мови. Інші розділові знаки ставляться так: а) якщо на місці розриву прямої мови не повинно стояти жодного розділового знака або повинна стояти кома, крапка з комою, двокрапка чи тире, то слова автора виділяються з обох боків комою й тире, а після них перше слово пишеться з малої літери: “П, - а, - п”; б) якщо на місці розриву повинна стояти крапка, то перед словами автора ставиться кома й тире, а після них крапка й тире; друга частина прямої мови пишеться з великої літери: “П, -а. –П”; в) якщо на місці розриву повинен стояти знак питання, знак оклику або три крапки, то ці знаки зберігаються, а після них ставиться тире, після слів автора ставиться крапка й тире, а друга частина прямої мови починається з великої літери: П (!?)..) –а. –П”; г) якщо одна частина слів автора стосується першої частини прямої мови, а друга – другої стоїть після слів автора , то перед другою частиною прямої мови ставиться двокрапка і тире, а перше слово пишеться з великої літери: “П, -а: -П”.

Дивуюсь, радію, у серця питаю: “Скажи, віще сер-це, чи скоро світ буде ?” (Кул.). “Піду ж я в сад та згадаю своє дівування, своє залицяння”, - думала Марина (Коц.). “Іди, доню, - каже мати, – не вік дівувати” (Шевч.). “А мені це подобається, - знизувала плечима Галина. - А ти нічого не розумієш, мала ще.?! (Коп.). “Ет, хіба з вами серйозно поговориш? – гніваються уста, очі й брови доньки. - Відпочити вам треба, відпочити хоч кілька днів” (Ст.). “Ще б ми стільки прочитали, як ти, - докинула Василина і пояснила подрузі: - Взимку цілі ночі просиджує над книжками” (Гонч.).

2.29. Розділові знаки при цитатах

Цитата– це дослівний уривок з якогось тексту, твору або дослівно наведені чиїсь слова, що використовуються як авторитетне підтвердження чи заперечення власних суджень.

Цитата, як пряма мова, на письмі виділяється лапками.

Правила

Приклади

Цитати виділяються лапками: якщо цитата супроводжується словами автора; коли авторська мова починається словами так указує (говорить), ось що сказав, ось якописуєі под., після лапок ставиться тільки тире; якщо цитата є частиною авторських слів, перше слово пишеться з маленької літери; якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск слів позначається трьома крапками; якщо пропуск є на початку речення і цитата знаходиться перед словами автора, то вона починається з великої літери; якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде безпосередньо за нею, то вона береться в дужки, а крапка ставиться після дужок; якщо вкзівка на автора або на джерело цитати стоїть нижче, після цитати ставиться крапка; дослівні вирази, які вставлені в текст як члени речення, виділяються лише лапками; якщо перед дослівним виразом є слова вислів, фраза, реченняй под., ставиться двокрапка; Епіграфи пишуться без лапок, а вказівка на автора не береться в дужки.

“Ми просто йшли; у нас зерна неправди за собою”, - говорив Шевченко про себе і свою долю “Він був сином мужика і став володарем у царстві духа” – так визначив велич Шевченка І. Франко Л. Толстой говорив, що він дуже любить “народну українську мову, звучну, барвисту й таку м’яку” “Він – поет цілком народний…” – писав про Шевченка М. Добролюбов “Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова” (В. Сухомлинський) “Українські простори – столиця ліричної поезії” А. Міцкевич Гребінчине “ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь” треба раз у раз пам’ятати, розуміючи під домівкою і рідний край, і рідну мову…(М. Рильський) Дуже вчасно згадати вислів Г. Сковороди: “Розум завжди любить до чогось братися і, коли він не матиме доброго, тобі “звертається до поганого” Як жити, зачепившись на мілкому, То краще потонуть на глибині. Л. Костенко

Розділ ІІІ. Вправи і завдання для практичних, самостійних і контрольних занять з усіх розділів курсу в 15 варіантах