4. Відокремлені додатки, підмети, присудки

Відокремлюються

Приклади

Додатки, якщо вони вживаються із словами крім, окрім, замість, включаючи, навіть, особливо і мають значення включення, виключення або заміщення. Додатки, коли вони виступають у ролі уточнюючого члена речення, при них можуть стояти слова тобто, цебто, а саме. Додатки з приєднувальним значенням, при яких вживаються слова в тому числі, наприклад, при чому. Підмети з уточнюючим або приєднувальним значенням, при яких вживаються слова особливо, навіть, зокрема, тобто. Присудки з уточнювальним значенням.

Микола, замість панського лану, вийшов на поле (Н.-Лев.). Я бажаю поетові дальшого росту, тобто поширення і поглиблення тематики, нових досягнень у формі (Рильськ.). Студенти I курсу склали успішно екзамени з усіх предметів, в тому числі з математики. На Поліссі трапляються “вижари”, тобто болота, які ніколи не замерзають (З газ.). Раніше, бувало, не знає парубок дівчину, то зараз же скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини, роздивляться (Тют.).

2.24. Розділові знаки при звертанні

Звертання– це слово або сполучення слів, що називає особу або предмет, до яких звертаються. Виражається найчастіше іменником у кличному відмінку або іменником чи іншою частиною мови у формі називного відмінка: Червона калина, чого в лузі стоїш? Чи засухи боїшся, чи ягід жалкуєш? (Н. п.)

Звертання може бути непоширеним (без залежних слів) і поширеним (з пояснювальними словами). Вживається звертання на початку, в середині або в кінці речення.

Кома ставиться	Знак оклику ставиться
Після звертання (поширеного і непоширеного), якщо воно стоїть на початку речення: Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова… (Сим.). З обох боків звертання, якщо воно стоїть в середині речення: Ах вернися, молодосте, раз до мене в гості! (Вороб.). Перед звертанням, якщо воно стоїть у кінці речення: В світ широкий навпростець ти веди мене, Надіє! (Мас.). Між однорідними звертаннями: Україно моя мила, краю пам’ятливий, там любив я дівчиночку, там я був щасливий (Н. п.).	Після звертання, що стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією. Після знака оклику наступне слово пишеться з великої літери: Україно! Україно! Оце твої діти, твої квіти молодії, чорнилом политі (Шевч.).
Якщо перед звертаннями стоять вигуки ой, о, то вони від звертання комами не відділяються: О краю мій, найкращий між краями! (Граб.).

2.25. Розділові знаки в складносурядних реченнях

Складносуряднимназивається таке складне речення, в якому дві і більше граматичні основи є рівноправними і поєднуються в одне граматичне і смислове ціле сурядними сполучниками: Над ставом місяць тихо став, і ліс задумався на чатах. (Лев.-Хол.)

Кома ставиться	Кома не ставиться
Між частинами складносурядного речення, з’єднаними єднальними (і, й, та, теж, також) протиставними (а, але, проте, зате, однак), розділовими (або, то, чи, хоч) сполучниками: Все спить, однак я не сплю (Рильск.). Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Укр.).	Між частинами складносурядного речення, якщо вони мають спільний другорядний член або спільне вставне слово і поєднуються неповторюваними сполучниками і (й), та : Десь гори зелені та море патлате (Осьм.). Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (Гал.). Між частинами складносурядного речення, якщо вони мають спільне підрядне речення: Коли він торкався смичком до струн, все на світі зникало і залишалася тільки музика (Соб.). Якщо обидві частини складносурядного речення однотипні (називні, безособові, окличні, питальні або спонукальні речення): Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (Довж.)
Тире ставиться	Крапка з комою ставиться
Якщо частини складносурядного речення виражають швидку чи несподівану зміну подій або різко протиставляються: Де не візьмись вітрець – і задзвеніли раптом, заграли очерета сопілками (В. Шевчук).	Якщо частини складносурядного речення дуже поширені або мають уже всередині розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність: На широкому острові між Старим і Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу; а між зелом блищать проти сонця узенькі течії (Н.-Лев.).