Розділ 2. Прийняття рішення про виробництво за умов конкуренції
2.1 Фірма за умов досконалої конкуренції
Досконала конкуренція є найбільш вираженою схемою ринкової структури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів. Вона є ідеальним типом ринкової структури, перевага якої полягає в тому, що завдяки її існуванню стає можливим чітке визначення системи обмежень, з якими стикається фірма на шляху до максимізації прибутку.
Ринок досконалої конкуренції – це ринок, який відповідає умовам досконалої конкуренції, а саме:
1. Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.
2. Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції, що надходить на ринок і ця частка не перевищує 1 % загального продажу.
3. Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів, оскільки не розглядає їх як загрозу для своєї частки на ринку.
4. Інформація про ціни, технології та ймовірний прибуток легко доступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.
5. Входження на ринок та вихід з нього не обумовлений ніякими перешкодами для продавців, що забезпечує їм повну мобільність у використанні ресурсів.
Фірма, яка продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції називається конкурентною фірмою і метою діяльності такої фірми є максимізація прибутку.
В умовах досконалої конкуренції ні одна з фірм не може впливати на ринкову ціну товару, тому що кожна з них згідно з умовами формування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну ринкову частку продажу. Тому, крива попиту досконало конкурентної фірми – це крива, яка відображає попит на продукцію окремої фірми, обсяг продажу якої ніяк не впливає на зміну ринкової ціну. Графічно попит такої фірми зображається у вигляді горизонтальної лінії, він досконало еластичний за ринковою ціною (рис.2.1.)
P
D
P1
Q
Рис. 2.1 Крива попиту фірми досконалої конкуренції
Наша фірма – це продавець такого обсягу товарів чи послуг, який є занадто малим відносно їх загальної кількості на ринку, щоб вплинути на ціну. Тому фірма зацікавлена в додатковому доході, який може бути отриманий від продажу додаткової одиниці товару. Так як фірма може продати стільки, скільки забажає, по ринковій ціні Р1, то граничний доход конкурентної фірми, тобто приріст валового доходу від продажу кожної додаткової одиниці продукції, буде дорівнювати ціні:
MR=P.
Крива пропозиції конкурентної фірми показує, який обсяг випуску продукції буде виробляти та пропонувати фірма, щоб максимізувати прибуток (виходячи з мети діяльності даної фірми). Крива пропозиції конкурентної фірми – це частина кривої її граничних витрат (МС), що розташована вище кривої середніх змінних витрат (AVC).
Якщо поєднати пропозицію фірми з її кривою попиту, стає можливим визначення рівноважного обсягу виробництва товару, який виробляє фірма.
У процесі свого функціонування фірма має прийняти рішення:
– здійснювати виробничу діяльність чи ні;
– якщо здійснювати, то скільки продукції виробляти і продавати.
По-перше, фірма буде здійснювати виробництво, якщо ринкова ціна буде дорівнювати Р0 (рис. 2.2). З моменту, коли ринкова ціна перевищить ціну Р0, фірма готова прийняти рішення щодо здійснення виробничої діяльності. По-друге, фірма має вирішити, який обсяг продукції вона має виробляти. Фірма, яка у своїй діяльності дотримується правила раціональної поведінки, буде розширювати випуск продукції до точки Е, в якій її грошові витрати (МС) будуть дорівнювати грошовому доходу (МR) (рис. 2). Якщо грошові витрати (МС) менші ніж ціна (Р) то продаж додаткової одиниці товару збільшує доход. Тому прибуток збільшується з розширення виробництва товару до того моменту, поки граничний доход (МR) не стане дорівнювати граничним витратам (МС). Отже, для конкурентної фірми стан, за якого кількість товару та послуг, що нею виробляються, визначається рівнянням Р = МС = МR називається рівноважним.
Розглянемо рівновагу фірми у короткостроковому періоді. Як відомо, конкурентна фірма досягає стану короткострокової рівноваги, коли Р = МС = МR (рис. 2.2).
Існує декілька варіантів рівноваги конкурентної фірми у короткостроковому періоді.
Конкурентна фірма, що отримує прибуток
P
P*
MC
AC
прибуток
Q
Q*
Рис.2.2 Рівновага в короткостроковому періоді
Для такої фірми (рис.2.3) ринкова ціна (Р*) на продукцію фірми більша, ніж середні витрати на її виробництво (АС) при тому його обсязі (Q*), який максимізує прибуток. Фірма отримує економічний прибуток:
ПРИБУТОК = (Р* – АС) Q*.
Конкурентна фірма на рівні самоокупності
MC
P
P*
AC
Q
Q*
Рис.2.3. Рівновага в довгостроковому періоді
Для такої фірми (рис. 2.3) ринкова ціна (Р*) на продукцію фірми дорівнює мінімальним середнім витратам (АС) при обсязі випуску Q*. Це дозволяє їй лише покрити витрати. Фірма отримує нульовий економічний прибуток:
3.
Конкурентна фірма, що несе збитки.
P
MC
AC
P*
збитки
Рис. 2.4. Порушення стану рівноваги
Для такої фірми (рис. 2.4) ринкова ціна (Р*) за мінімально можливі середні витрати (АС), при обсязі випуску продукції Q* (АС > Р), фірма не покриває свої витрати і несе збитки:
ЗБИТКИ = (АС – Р*) Q*
Конкурентна фірма, що мінімізує збитки.
P
P*
AC
AVC
збитки
MC
Q
Q*
Рис. 2.5. Межа до якої фірма може функціонувати
Для такої фірми (рис. 5) ринкова ціна (Р*) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС) при обсязі випуску продукції (Q*) (Р< АС), але перевищує мінімум середніх змінних витрат (Р > АVC). Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки (Р = МС), що забезпечить їй покриття змінних витрат (VC) і частково постійних витрат (РС).
Конкурентна фірма, що припиняє виробництво.
P
MC
AC
AVC
збитки
P*
Q
Q*
Рис. 2.6. Вихід фірми з ринку в короткостроковому періоді
Якщо ринкова ціна (Р*) буде нижчою, ніж мінімальні змінні витрати (АVC), фірма припиняє виробництво (рис. 6). Ціна припинення виробництва:
P=MC=min AVC