43. Доходи і видатки рабовласницьких держав.

Основними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храмів, каналів, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич, данина з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики.

Економічну основу могутності патриціанських родів становили громадські землі, які збільшувались в результаті воєн, захоплених або приєднаних територій сусідніх племен. Третина завойованих земель оголошувалась суспільним фондом. З неї утворювались великі помістя патриціїв. Плебеї цих земель не одержували.

Основою фінансової системи Риму була експлуатація колоній. Римські громадяни користувалися податковим імунітетом. Податки (поземельний і подушний) у провінціях віддавалися на відкуп публіканам, які збирали в кілька разів більше норми.

44. Доходи і видатки Стародавнього Риму

У Стародавньому Римі функціонування держави було пов'язано переважно із завнішніми функціями. Основним надходженням були військова здобич та данина, що встановлявалась для підкорених народів (переважно було у натур формі).

Характерною особливістю формування доходів було те, що в умовах натурального господарства основу доходів держави складали натуральні надходження, а саме: натуральні повинності, надходження від держмайна, натуральні податки. Поряд з натуральними надходженнями почали зароджуватись грошове господарство, грошові відносини і податки. У зв’язку з тим, що почали зароджуватися грошові відносини, частина натуральних надходжень доповнювались грошовими.

Першим грошовим податком був податок на купівлю і продаж рабів. Державні доходи і видатки визначались специфікою форми влади. Власником землі, лісів, водоймів, копалин була держава. У Стародавньому Римі вперше були введені примусові платежі на користь держави у формі поземельного та подушного податку. Для визначення обсягів поземельного податку верховним власником (державою) присвоювалась рента і проводився перепис земельних ділянок. В той час з’явився земельний кадастр (документ з описом земельної ділянки).

Крім поземельного і подушного податку справлялись і інші прямі податки: промисловий, податок зі спадщини, тощо.

У з’язку з розвиткомком товарного господарства і появою грошей були створені економічні передумови для введення непрямих податків: універсальний акциз, специфічні акцизи на окремі види товарів.

В Античних полісах існували певні особливості у формуванні доходів і витрат, що визначалися особливостями античної власності. Саме в а.п. існувала общинна власність і приватна власність. Член общини як вільний громадянин являвся власником земельної ділянки. Вільні громадяни – члени общини – підтримували державу. Виконуючи військову повинність, яка була для них почесним обов’язком. Прямі податки з вільних громадян в а.п. не справлялись. Відповідно до норм римського права кожний вільний громадянин повинен був приходити на допомогу державі всім своїм майном при настанні надзвичайних обставин. При таких обставинах, податки, які носили поворотній характер, являлись примусовими позиками

В Римській імперії також використовувалась позикова форма формування доходів держави у вигляді примусових позик (трибут), як правило, ці позики поверталися.

Держ видатки у Стародавньому світі визначались функціями держави. Значна частина видатків – військові видатки, крім того були видатки на будування доріг, будівництво фортець, оборонних споруд, іригаційних с-м(забезпечення землеробства). Велось будівництво портів, гаваней, маяків, храмів, театрів, стадіонів, цирків.