106. Обґрунтуйте необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.

Із 2011 року в Україні зменшилась кількість податків. Замість 14 місцевих податків та зборів, згідно з ПКУ справлятимуть тільки 5 місцевих податків і зборів. Ст. 10 нового Податкового кодексу: До місцевих податків належать: 1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2. єдиний податок. До місцевих зборів належать: 1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 3. туристичний збір. Відмовитися від десятка нинішніх зборів і податків уряд змусила їх неефективність. Наприклад, зник збір з власників собак, збір за участь у перегонах на іподромі, збір за використання місцевої символіки тощо. На мою думку, з п'яти місцевих податків і зборів, залишених Податк кодексом, кошик доходів регіонів найефективніше наповнить плата за патентування - збір за ведення деяких видів підприємницької діяльності. Відійщли від фіксованих сум збору і прив'язали базу оподаткування до мінімальної заробітної плати, тим самим забезпечивши прогресивне збільшення плати за отримання патенту. Відмінності між курортними і туристичними зборами полягають в тому, що перший прив'язувався до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (до 10%), а туристичний збір прив'язаний до вартості тимчасового мешкання (становлячи від 0,5% до 1% вартості мешкання). До прийняття ПКУ в Україні не існувало оподаткування нерухомості, відмінної від земельних ділянок. За своїм характером даний податок є місцевим (тобто зараховується до бюджету того адміністративного утворення, в межах якого розташований об’єкт оподаткування) та таким, що не залежить від можливого доходу від об’єкта. Об’єктом оподаткування є виключно нерухомість житлового призначення в межах села, селища чи міста, проте без залежності від того, знаходиться вона у власності фізичних чи юридичних осіб(1). Якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб, застосовуються такі положення:- при спільній частковій власності – кожен співвласник вважається окремим платником податку та відповідає за його сплату в ідеальній частці відповідно до частки у праві власності;- при спільній сумісній власності (без виділення в натурі) – співвласники за взаємною згодою визначають особу, яка буде вважатися платником;- при спільній сумісній власності (з виділенням часток у натурі) – застосовується правило про спільну часткову власність. Варто зазначити, що, з-поміж іншого, до об’єктів оподаткування не належать:- житло, належне державі або органам місцевого самоврядування(2);- садовий або дачний будинок, проте не більше одного для одного платника податку(3);- об’єкти, які належать багатодітним сім’ям(4) та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, проте не більше одного об’єкта на всю сім’ю;- гуртожитки;- тощо. Базою оподаткування є житлова (а не загальна) площа об’єкту. При цьому варто мати на увазі, що оподаткуванню підлягає не сукупна житлова площа всіх належних платнику об’єктів, а кожен об’єкт окремо. Ставка податку встановлюється органом місцевого самоврядування із розрахунку на 1 кв. метр у відсотках від мінімальної заробітної плати. Але поряд з тим недостатньо врегульовано проблему місцевого оподаткування, оскільки місцеві податки все ж таки залишаються малим джерелом доходу місцевих органів самоврядування, що вимагає необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.