49. Які зміни у сфері податків та державних видатків відбулися на етапі індустріального розвитку економіки?

Індустріальна ЕК-ка починається з 18 до сер 20 ст. У цей період відбулися буржуазні революції, в результаті яких буржуазія добивається права на створення умов для роз-ку ринкових відносин, для невтручання держави в ЕК-ку, добивається права пром-вої і торгівельної експансії.

У с-мі держ видатків відбуваються постійні зміни:

1. політика невтручання держави в ЕК процеси змінюється активним зростанням держ видатків по фін-нню окремих галузей ек-ки, с/г, по фінансуванню програм цільового роз-ку, по фін-нню наукодово-дослідних розробок, тобто поступово держава перетворюється в найбільшого банкіра, споживача, підприємця, позичальника і експортера.

2. під впливом загострення соц і демографічних проблем вводиться с-ма соц витрат.

3. у зв’язку з тим, що була введена держ початкова і середня освіта (була потреба у кваліфікованій робочій силі) вводиться держ фінансування обов’язкового навчання в середніх загальноосвітніх школах.

4. у с-мі держ видатків все більшу роль починають відігравати видатки держ бюджету, що в багатьох країнах призводить до появи бюджетного дефіциту і держ боргу. З’являється нова стаття в держ видатках – погашеня державного боргу.

5. в індустріальний період розвивається і розширюється сфера фін с-ми, окрім держ (бюджетних) доходів і витрат, до фін відносини стали включати такі нові сфери як фінанси приватних підприємств, фін ринок, страхування і фінанси домогосподарств.

50. Визначте проблеми щодо фінансового забезпечення соціальних потреб держави в постіндустріальній економіці.

Найважливішим елементом базису постіндустріальної формації стає наука, університети, частково загальноосвітня школа. Вони переходять з надбудови індустріального суспільства в базис постіндустріального, утворюючи з інформаційно-складеною частиною базису нерозривну єдність. Відбувається остаточне перетворення науки на безпосередню продуктивну силу суспільства, почате в період індустріалізму. Формаційна спільність інформаційно-економічної формації включає: 1) фінансову і технократичну еліту, 2) інформаційно-технічну інтелігенцію, 3) інженерно-технічну інтелігенцію, 4) користувачі Інтернету і персональних комп'ютерів. Потреба в самоствердженні стає ведучою серед мотивів. Мотивами "інформаційно-фінансової інтелігенції" стають також проблеми багатства, виживання людства в умовах екологічної катастрофи і глобалізації. Прибічники постіндустріальної інформаційно-економічної цивілізації виявляють безліч серйозних проблем, які обтяжують постіндустріальні суспільства. Передусім, це проблема взаємин "золотого мільярда" і іншої частини людства, тобто проблема конфлікту між багатими і бідними. Інформаційна революція розділяє усе населення на два інформаційні класи - власників засобів інформації і не власників. Виникає нова соціально-інформаційна і соціально-економічна нерівність. І нарешті, маси людей, що не опанували засоби інформації і одночасно витиснені з сфери матеріального (сільського і промислового) виробництва, опускаються на соціальне дно. Неробство цього населення стає причиною асоціальної активності, прикладом якої може служити агресивність уболівальників різних країн. Таким чином, постіндустріальна формація, вирішуючи одні проблеми індустріальних формацій, породжує інші відповідно до законів діалектики. Постіндустріальна епоха, що настає є постекономічною, тому що в ній - виробництво матеріальних благ, матеріальні інтереси, приватна власність, індивідуальний товарний обмін, експлуатація вже не є такими, що переважають. Переважають стають виробництво інформації, творчі інтереси, колективна власність, нетоварний обмін інформацією, зникнення експлуатації як факту. У постіндустріальній інформаційно-економічній формації зберігаються і змішана власність на інформацію, і інформаційні мережі, і інформаційно-товарний обмін, і експлуатація творчої праці, і багаті і бідні, і колишні мотиви (багатство, незалежність, влада, творчість), тільки їх роль в мотиваційній структурі міняється. Не дивлячись на те, що в постекономічних і постполітичних суспільствах суб'єктом розвитку стає творча інтелігенція, інформаційно-політична і інформаційно-економічна (особливо фінансова) еліти і відповідні їм організаційні структури зберігають свій вирішальний вплив. Верхівка суспільства, орієнтована не на отримання незчисленних матеріальних благ, а на отримання нового знання, що прагне до досягнення внутрішньої задоволеності своєю діяльністю, проте розпоряджатиметься основною частиною громадського багатства; в той же час представники нижчих класів, що прагнуть до забезпечення гідної якості життя через привласнення матеріальних благ, будуть позбавлені можливості досягнення рівня добробуту, до якого вони прагнуть.