- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
Займенник
§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
Термін займенник у сучасному написанні вперше трапляється в граматиці Є.Тимченка, до того він виступав як займенникъ (Г.Шашкевич. Мала граматика языка руского для школъ головныхъ, 1865; О.Огоновський, О.Партицький) або заіменник (С.Смаль-Стоцький та Ф.Гартнер; І.Верхратський, Г.Шерстюк; П.Залозний. Коротка граматика української мови, 1906), зрідка містойменник (А.Кримський), займення (І.Нечуй-Левицький)71.
Однією зі спірних проблем сучасного мовознавства є статус займенника в системі частин мови. У всіх граматиках української мови, що вийшли протягом ХVІ-ХVІІ ст., серед розгляданих у них восьми частин мови належне місце посідає займенник72. Такої думки дотримувались і автори українських граматик, що виходили до 1917 року73. Проте на початку ХХ ст. у російському мовознавстві поширився новий погляд, згідно з яким займенник виявився зайвим у дев’ятичленній системі частин мови, оскільки об’єднує у своєму складі лексику, належну за своєю суттю до іменників і прикметників. Цей погляд ґрунтувався на тому, що при визначенні відмінюваних частин мови перевага надавалася не їх значенню та морфологічним ознакам, а синтаксичним функціям74 . Така точка зору поширилася на початку 20-х років ХХ ст. і в українському мовознавстві (П.Горецький, М.Наконечний та ін.). У 60-х роках займенник як самостійна частина мови став заперечуватися за значеннями і семантичними ознаками. Таку концепцію запропонував І.К.Кучеренко75.
Пізніше, у другій половині 80-х років, із запереченням погляду на займенник як самостійну частину мови виступив І.Р.Вихованець, який, як і І.К.Кучеренко, розподілив займенники до іменників, прикметників і прислівників76. Таке ж трактування займенника маємо книзі «Украинская грамматика»77. М.А.Жовтобрюх у статті «Займенник у системі частин мови» наводить переконливі докази щодо частиномовного статусу займенників, спираючись на семантичні, морфологічні та синтаксичні особливості цього класу слів78. На думку І.І.Матвіяса, займенники як частина мови становлять особливий клас слів, позбавлених конкретно виявленого матеріального змісту; вони виступають еквівалентами іменників, прикметників і числівників, даючи найзагальніше уявлення про предметність, ознаку й число.
Щодо формально-граматичної специфіки займенників, то одні з них характеризуються співвідносністю з іменниками, інші – з прикметниками»79. Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на істоту, предмет, ознаку або кількість, не називаючи їх. Специфічною рисою займенника є те, що він «не має власного предметно-логічного змісту. Конкретне значення займенника змінюється залежно від суб’єкта чи ситуації»80. Зокрема, особливість частиномовного значення займенника полягає у високій узагальненості його значення. Наприклад, займенник він може вказувати особу і будь-який предмет, хто – будь-яку особу (одну чи декілька) тощо. Отож, основне категоріальне значення займенника – дейктичність (вказівність).
Порівняно з іншими частинами мови участь займенника у творенні інших слів мови обмежена. Лише окремі займенники, наприклад, сам, себе, що, творять ряди інших частин мови типу самобутній, самовар, самотній, самокритика, щодня, щогодини, себелюбець, себелюбний. Від інших займенників утворені прислівники по-моєму, по-твоєму, по-нашому, по-вашому. Крім того, залишок займенника себе маємо і в постфіксі -ся: митися, купатися, цілуватися.