23. Концепція динамічного соціального поля п. Штомпки.

Теория «динамического поля» П. Штомпка призвана отразить многовекторность постсо-

циалистических трансформаций. Штомпка выделяет четыре аспекта динамического поля:

идеальные измерения;

интерактивные измерения;

социальная организация;

жизненные планы, возможности, доступ к ресурсам .

Социальные ресурсы включаются в процесс изменений, наряду с переформированием

идей, переоценкой норм, ценностей, переформулированием целей взаимодействия. Перераспределение возможностей означает переопределение ресурсов, так как мобилизация или конформизм, стремление к доминированию или зависимость, интенсивные действия или социальная апатия утверждают социальные позиции, социальный авторитет групп или класса. Российские исследователи считают проблемой социальную индифферентность, раздробленность российского населения, отсутствие противодействия элитарным сценариям, возвращение к сословному обществу и ограничение восходящей социальной мобильности (в России нисходящая

социальная мобильность в четыре раза превышает восходящую). Возможностное измерение требует социальной организации, т.е. присутствия группы, обладающей наилучшим организационным потенциалом.По мысли П. Штомпка, измерения неустойчивы, нестабильны, перетекают друг в друга, чтобы горизонтальные отношения были эффективными, доминантными, вертикальные связи выступают в качестве комплементарных, задействованных с целью управления, недопущения хаоса. Социальные группы в постсоциалистическом обществе не преодолели посттравматический синдром (неуверенность в закреплении высоких статусных позиций, социальные исключения).

Лишь совсем недавно социология поставила под сомнение и надежность системно-организмических моделей общества, и саму дихотомию социальной статики и динамики. Сейчас, похоже, все большее значение приобретают два обстоятельства: во-первых, желание сосредоточить внимание на всепроникающих динамических качествах социальной реальности, т. е. на восприятии общества в движении ("процессуальный образ"), и, во-вторых, стремление не рассматривать общество (группу, организацию) как объект, т. е. дематериализация социальной реальности ("образ поля").

25.Сучасний вимір класової свідомості

Карл Маркс справедливо відзначав, що не йому належить заслуга відкриття існування класів і їхньої боротьби між собою. І дійсно, з часів Платона, але все-таки переважно з тих пір, як буржуазія владно вступила в ХVШ столітті на сцену історії, багато економістів, історики і філософи міцно вводять у суспільствознавство Європи поняття соціального класу (Адам Сміт, Етьєн Кондильяк, Клод Сен-Симон, Франсуа Гізо, Огюст Міньє й ін.). Однак ніхто до Маркса не давав настільки глибокого обґрунтування класової структури суспільства, виводячи її з фундаментального аналізу всієї системи економічних відносин. Ніхто до нього не давав настільки всебічного розкриття класових відносин у капіталістичному суспільстві, механізму експлуатації у тому капіталістичному суспільстві, що існувало в його час.

Тому в більшості сучасних робіт з проблем соціальної нерівності, стратифікації і класовій диференціації рівною мірою й у прихильників марксизму, і у авторів, далеких від позицій К.Маркса, дається розбір його теорії класів.

На думку соціологів всіх ідейних напрямків, ніхто в історії суспільної думки настільки виразно як К.Маркс не підкреслював, що джерелом соціального розвитку виступає боротьба між антагоністичними суспільними класами. За Марксом, класи виникають і протидіють на основі різного положення і різних ролей, виконуваних індивідами у виробничій структурі суспільства. Іншими словами, найбільш загальною основою утворення класів є суспільний розподіл праці.

Ще Франсуа Ґізо зазначав, що «відносини різних класів між собою, необхідність боротися і почергово поступатися один одному, розмаїття їх інтересів та пристрастей, потреба перемогти один одного та неможливість повною мірою досягнути цієї мети – ось звідки, мабуть, і виникло най енергійніше, найплідніше начало розвитку європейської цивілізації» [