Isbn 966-551-166-1 ббк 28.592(4Укр)

© В.В.Тарасов, 2005 ©Видавництво ДНУ, оформлення, 2005

Автор присвячує свою скромну працю

55-Й річниці створення Комплексної

експедиції ДНУ по вивченню лісів степової

зони України та Молдавії

Попереднє слово

Добре відомий у наукових колах України геоботанік-флорист кандидат біологічних наук, доцент кафедри геоботаніки, грунтознавства та екології Дніпропетровського національного університету Віктор Васильович Тарасов склав оригінальну наукову працю «Флора Дніпропетровської та Запорізької областей. Судинні рослини. Біолого-екологічна характеристика видів».

Геоботаніки-екологи добре усвідомлюють, що дослідження біогеоценотичного покриву кожного регіону починається з як мога повнішої характеристики флори.

Вивчення видів рослин охоплює не тільки морфологічні, але також і фізіологічні ознаки. М. І. Вавілов відмічав, що лінеєвский вид – це складна система. Вони звичайно створюються більшим чи меншим числом форм (фенотипів та генотипів), рас, екотипів, кліматипів, різновидностей, у межах лінеєвського виду. Всі форми видового проявлення не відокремлені одна від одної, а генетично пов`язані між собою і утворюють складну систему. Щоб розкрити взаємозв`язок та адаптації рослинних організмів до біоценозу та до кожного структурного елементу екотопу (кліматопу, геліотопу, термотопу, гігротопу, трофотопу), О. Л. Бельгард запропонував поняття «екоморфи»

Автор «Флори...»” побудував роботу саме на ідеях свого учителя – корифея степового лісознавства проф. О. Л. Бельгарда, творчо використавши робочу схему основних екоморф. Спроба більш-менш всебічної характеристики флори Дніпропетровсько-Запорізького регіону надає можливість досконаліше виявити моніторинг динаміки флори після відомих робіт І. Я. Акинфієва (1889, 1905), зробити уточнення ареалів рідкісних видів, провести флористичне районування.

«Флора...» В. В. Тарасова край необхідна сучасним екологам, ботанікам, грунтознавцям, географам, лісівникам, вчителям та учням початкових і середніх шкіл, студентам вищих навчальних закладів.

Член-кореспондент НАН України, доктор

біологічних наук, професор А. П. Травлєєв

Вступ

При відносно повному вивченні загальної флори України, про що свідчать численні видання (Флора УРСР, 1936 – 1965, Хорологія флори України, 1986, регіональні флористичні праці) існує певна нерівномірність цього процесу відносно багатьох регіонів, де ще повністю не завершений навіть період інвентаризації рослин. Це стосується, зокрема, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської та інших областей.

Це ж стосується і переходу до нового, довгострокового етапу флористичних досліджень, а саме – фітохорології видів з картуванням ареалів, складанням так званих регіональних і загальних екофлор, реалізації першорядних завдань, визначенних "Конференцією ООН з довкілля та розвитку (1992), а також прийнятих Конвенцією з різноманіття, які були ратіфіковані Україною в 1994 р.

Базовим методом вивчення флори була і залишається інвентаризація видів, тобто складання списків біооб`єктів і їхня всебічна характеристика. Одержана таким чином інформація є висхідною для будь-яких досліджень та спостережень за ключовими параметрами біорізноманіття (в даному разі фіторізноманіття) і їхнього аналізу.

Щодо вивчення регіональних флор, то це можна вважати практичним втіленням методу в реалізацію вищезазначених загальних проблем.

Спільне вивчення флори Дніпропетровської та Запорізької областей, як зроблено в даному виданні зумовлено історично, бо воии області разом з Донецькою та частково Луганською територіально складали у минулому Катеринославську губернію, в якій флора вивчалась загалом як єдине ціле (Бекетов, 1886, Талиєв, 1886, Акинфиев, 1889, Сидоров, 1897 та ін.).

Після утворення тут «дочірніх» бластей флористичні дослідження проводяться в них окремо, або по природним регіонам. Наприклад, уже видано «Конспект флоры юго – востока України» (Кондратюк, Бурда и др., 1985), а також багато спеціальних статей за цією проблемою.

Щодо Дніпропетровщини то тут теж вийшов у світ ряд робіт (Акинфиев, 1889; Гроссгейм, 1913, 1916; Еліашевич, 1927; Котов, 1927, 1930; Бельгард, 1938; Сідельник, 1938; Альбицька, 1948; Алексеев, Бельгард, Губанов, Ковальова, Тарасов, Травлєєв, 1986; Тарасов, 1983, 1999; Тарасов и др., 1988, Мицик та ін. 2000, Барановский, 2000, Кучеревский, 2001.

Вивченню флори Запорізької області присвячені численні праці Яната, 1927; Краснова, 1970; Кузмичов та ін., 1974; Харкевич, 1974; Корещук та ін., 1993; Тищенко, 2000; Шелегеда, 2001; Коломийчук, 2000 та ін.).

Але вищезгадані роботи не дають загального уявлення про флору цих областей, бо носять більш вузький регіональний характер.

Про необхідність видання регіональних флористичних робіт йшлося, зокрема, ще на ХІІ Міжнародному ботанічному конгресі, на богатьох з’їздах Українського ботанічного товариства, в ряді публікацій (Ященко, 1983; Ворошилов, 1985; Кондратюк та ін., 1985 та ін.) і це поставлено самим життям, бо без іформації про стан місцевої флори, про властивості її видів не можливе їх раціональне використання та ефективна охорона.

Таким чином, складання регіональних флористичних списків, що базуються на новій основі, з всебічною характеристикою (паспортизацією) всіх видів стало вже вимогою часу, як наступний етап досліджень. Про це свідчать численні публікації (Бельгард; 1950, Elenberg, 1950; Тарасов, 1981; Шеляг-Сосонко; 1984, Дубина та ін., 1993; Бурда та ін., 1997, Екофлора України, 2000, 2001; Мицик та ін., 2000; Барановский, 2000 та ін.).

Широка інформація про біоекологію, ареали видів і радіоекологічні особливості є принциповою основою для вивчення фітоценозів через біоекологічний аналіз іхньої флори, визначення індикаційної ролі рослинності в цілому при геоботанічних дослідженнях, має безпосередній вихід у практику і, зокрема, до вузівського (і не тільки) навчального прцесу, при заготівлі лікарської та іншої рослинної сировини тощо.

Основою написання цієї монографії-довідника становлять багаторічні флористичні дослідження та здобутки автора, вивчення та обробка гербарних фондів ДНУ, періодичні звернення до Гербарію Інституту ботаніки НАН України (KW), літературні джерела.

Роботу можна вважати на даний час найбільш повним флористичним зведенням для цього регіону України (1944 видів судинних рослин, 645 родів, 139 родин), в тому числі для Дніпропетровщини (1714 видів, 615 родів, 126 родин) та для Запорізької області (1522 види, 548 родів, 120 родин), а у праці В. Сидорова (1897) для всієї Катеринославської губернії наведено лише 1350 видів і 468 родів.

Таке значне збільшення видів у сучасній флорі регіону обумовлене, зокрема, повнішим її вивченням, появою нових видів-адвентів, а також унаслідок роздріблення деяких збірних лінеївських видів.

Як і інші флористичні списки, дана «Флора...» не претендує на безперечну повноту, бо при подальших дослідженнях можливо виникнуть пропуски, або навпаки марно включені види в зв`язку з тим, що не всі літературні вказівки заслуговують повної довіри.

Документальний гербарій зберігається в Гербарії ДНУ (DSU), а видів, які опубліковані в Укр. ботан. журналі – в KW.

Вважаю за обов`язок висловити щиру подяку моїм науковим керівникам проф. О. Л. Бельгарду, доц. М. А. Сідельнику, доц. М. О. Альбицькій, які в різні роки надихали мене на геоботанічні та флористичні дослідження. Висловлюю особливу вдячність членкору НАНУ, проф. А. П. Травлєєву за постійну підтримку наукових пошуків автора.

Автор також щиро вдячний за всебічну допомогу та сприяння роботі над книгою колегам по кафедрі геоботаніки, грунтознавства та екології та по Комплексній експедиції ДНУ, зокрема, проф. Л.П. Мицику., проф. О.Є. Пхомову, с. н. с. Б. А. Барановському та ін., а також Тарасовим Вас. В. і Вс. В. за значну допомогу у підготовці до видання та оформленні книги, надання комп’ютерного часу, тощо.

Рис.1. Карта Дніпропетровської області

Адміністративні райони: 1. Царичанський, 2. Магдалинівський, 3. Новомосковський, 4. Юр`ївський, 5. Павлоградський, 6. Петропавлівський, 7. Петриківський, 8. Дніпропетровський, 9. Синельніківський, 10. Васильківський, 11. Межовський, 12. Покровський, 13. П`ятихатський, 14. Верхньодніпровський, 15. Криничанський, 16. Територія міської ради м. Дніпродзержинська, 17. Солонянський, 18. Софіївський. 19. Нікопольський, 20. Томаківський, 21. Криворізький, 22. Широківський, 23. Апостолівський

Рис. 2. Карта Запорізької області

Адміністративні райони: 1. Вільнянський, 2. Новомиколаївський, 3. Запорізький, 4. Верхньохортицький, 5. Орехівський, 6. Гуляйпольський, 7. Василівський, 8. Токмакський, 9. Пологський, 10, Куйбишевський, 11. Кам`янка-Дніпровський, 12. Михайлівський, 13. Чернігівський, 14. Бердянський, 15. Веселівський, 16. Акимівський, 17. Мелітопольський, 18. Приазовський, 19. Приморський