Флористичне районування Дніпропетровської області

Проблема флористичного районування території України і в тому числі Дніпропетровщини досить актуальна (на відміну від геоботанічного районування, яке розроблено досить повно) і, незважаючи на попередні неодноразові спроби (Лавренко, 1936, Дубовик та ін., 1975, Андрієнко та ін.,1985 та ін.), ця робота ще не завершена і потребує подальшої деталізації.

Необхідно ще раз нагадати про відносну самостійність флористичного та геоботанічного районування територій, яка базується, насамперед, на різниці понять «флора» і «рослинність», В основу першого покладені ареали та флористична специфіка видів, а другго – визначення фітоценотичної ролі видів та географічного розповсюдження їхніх угрупувань.

У першому випадку ми маємо справу з явищами більш консервативними, пов`язаними з флорогенезом, який продовжується вже міліони років (з міоцену та пліоцену), а в другому – з процесом ценоутворення, який почався тільки десятки тисячиліть тому, тобто в плейстоцені та голоцені (Шеляг-Сосонко, Дідух, 1978, Андрієнко та ін., 1985).

Згідно флористичного районування України (Природа Української УССР, 1985) її територія знаходиться в межах Північнопалеарктичного підцарства. Щодо Дніпропетровщини, то її північна частина Правобережжя відноситься до Європейської флористичної області Східноєвропейської провінції Дніпровсько-Середньоруської підпровінції Правобережнодніпровського округу частково, а Лівобережжя цілком входить до складу Паннонсько-Причорноморсько-Прикаспійської області Причорноморсько-Донської провінції Дніпровсько-Донського округу (Рис. 5).

Південна частина Правобережжя Дніпропетровської області (її Інгулецько-Томаківський флористичний район) відноситься до Причорноморсько-Донської провінції Західнопричорноморсько-Рівниннокримського округу.

На фоні округів вищенаведенного районування (в межах Дніпропе- тровщини) на основі вивчення природної флори і особливо ендемічних, реліктових. та рідкісних видів, а також спираючись, допевної міри, на такі природні явища, як типи вихідної рослинності, типи грунтів, особливості клімату тощо, на території Дніпропетровської області виділяємо шість флористичних районів (точніше підрайонів), бо якась їхня частина, безумовно, виходить за межі адміністративних кордонів області, а уточнення загального контуру цих районів потребує додаткових досліджень (Рис. 5).

1. Верхньодомоткансько-Верхньокаменський (Північно-західний) флористичний район (підрайон), межа якого проходить по лінії: с. Лихівка – с. Жовтневе – м. Кривий Ріг – с. Зелена Балка – західна границя області.

Тут у складі природної рослиності, наприклад, у широколистих байрачних лісах, є елементи західноєвропейської флори: граб звичайний (Carpinus betulus), купена широколиста (Polygonatum latifolium), а в інших типах рослинності – релікти (Jurinea salicifolia), ендеми та субендеми (Chamaecytisus scrobischewskii, Centaurea besserana), причорноморсько-прикаспійські ендеми (Pimpinella titanophila), рідкісні в Дніпропетровській області центральноєвразійські (Chaerophyllum prescotii), понтично-казахстанські (Allium lineare), а також рідкісні голарктичні види (Asplenium ruta-muralis) та ін.

Границя між двома наступними флористичними районами співпадає з межою двох флористичних областей: Паннонсько-Причорноморсько-Каспійської та Європейської області

.

Рис. 5. Карта.Флористичногорайнування Дніпропетровської області