Кількісна характеристика найбільших родів флор областей (Дніпропетровської - д: і Запорізької - Зп:)

Назва роду	Д:	Ранг роду/ кількість дикорослих видів у роді (% від кількості видів у флорі	Зп:	Ранг роду/ кількість дикорослих видів у роді (% від кількості видів у флорі
Carex (осока)	``	1/41(2,5);	``	2/23 (1,60);
Astragalus (астрагал)	``	2/ 27 (1,67);	``	1/24 (1,69);
Veronica (вероніка)	``	3/ 23 (1,43);	``	3/21 (1,48);
Galium (підмаренник)	``	4/ 22 (1,36);	``	4–5/ 20 (1,41);
Сеntaurea (волошка)	``	5/ 21 (1,30);	``	6–7/ 16 (1,13);
Potentilla (перстач)	``	6/ 20 (1.29);	``	4–5/ 20 (1,41);
Viola (фіалка)	``	7–8/ 19 (1,18);	``	8–9/ 15 (1,06);
Allium (цибуля)	``	7–8/ 19 (1,18);	``	10–11/ 14 (0,99);
Euphorbia (молочай)	``	9/ 18 (1,12);	``	19/ 9(0,63);
Trifolium (конюшина)	``	10/ 17 (1,05);	``	6–7/ 16 (1,13);
Rosa (шипшина, роза)	``	11/ 16 (1,00);	``	13–16/ 12 (0,85);
Dianthus (гвоздика)	``	12–14/ 15 (0,93);	``	8–9/ 15 (1,06);
Potamogeton (рдест)	``	12–14/ 15 (0,93);	``	20/ 8 (0,56);
Salix (верба)	``	12–14/ 15 (0,93);	``	13–16/ 12 (0,85);
Artemisia (полин)	``	15–17/ 14 (0,87);	``	13–16/ 12 (0,85);
Ranunculus (жовтець)	``	15–17/ 14 (0,87);	``	17–18/ 10 (0,70);
Vicia (горошок)	``	13–16/ 12 (0,85);	``	13–16/ 12 (0,85);
Lathyrus (чина)	``	18–19/ 13 (0,8);	``	21/ 6 (0,42);
Poa (тонконіг)	``	18–19/ 13 (0,8);	``	17–18/ 10 (0,70);
Chenopodium (лобода)	``	20/ 12 (0,74);	``	10–11/ 14 (0,99);
Gagea (зірочки)	``	21/ 10 (0,63);	``	12/ 13 (0,92).

Щодо флори Запорізької області, то тут у перших 10 родах 184 види(12,09%), а по 20 ї більше видів також у 5 перших родах. Найбільший рід тут Astragalus (24 види) із значною кількістю видів-ксерофітів. Більш високий ранг займає рід Сhenopodium з солестійкими видами та рід Gagea, цибулинні види якого вказують на більшу посушливість клімату.

Порівняння флор, що вивчаються за родовою структурою показало, наприклад, що на перше місце у флорі Запорізької області вийшов рід Astragalus з багатьма видами-ксерофітами, які віддзеркалюють посушливість місцевого клімату, а рід Gagea – загальну тенденцію збільшення ролі геофітів з просуванням до посушливих регіонів. Про збільшення площі засолених земель Запорізької області у порівнянні з Дніпропетровською свідчить підвищення рангу роду Chenopodium з його багатьма видами-галофітами і таке ін.

З аналізу флори регіону в цілому та Дніпропетровської і Запорізької областей за складом життєвих форм видно, що вона досить близька до флор помірних широт Європи і в тому числі України. Наприклад, доля багаторічних трав у флорі Дніпропетровщини області складає 58,7% (у флорі України 63,15), дворічників відповідно 6,9 та 7,27%, однорічників 24,9 та 27,75%, а у складі кущів, кущиків та напівкущів спостерігається майже повна аналогія (6,07% проти 6,15). Щодо Запорізької області, то тут, дещо зменшується кількість дерев та збільшується відсоток однорічних трав, що можна пояснити більш посушливим загальним кліматом, хоч загальне співвідношення життєвих форм залишається майже аналогічним (Табл. 4).

Адвентивні види рослин тут вважаються дикорослими і у флорі Дніпропетровщини області складають 4.40% (75 видів), у Запорізькій – 2,93% (44 види). Із видів що культивуються до загального списку включені тількі ті з них, які мають тенденцію до деякої натуралізації, тобто нерідко зустрічаються як здичавілі і наближаються таким чином до групи адвентивних видів. Таких видів у флорі Дніпропетровської області – 102 види (6,0%), в Запорізькій – 83 (5,5%).

При вивчені типів рослин за вегетативною рухливістю встановлено, що співвідношення цих видів у флорах Дніпропетровської (Д:) і Запорізької областей (Зп:) майже однакове при значному переважанні вегетативнонерухливих (Рис. 3), але у флорі Зп: спостерігається тенденція до збільшення чисельності вегетативнонерухливих за рахунок зменшення долі інших типів, бо тут успішному розвитку та розповсюдженню вегетативнорухливих та вегетативномалорухливих не сприяє, зокрема, більш посушливий клімат та грунти південнх степів.

Хоч проведення екологічного аналізу флори в цій праці не планувалось, але з`явилась необхідність та можливість визначити тенденції та суттєвість змін флори у широтно–зональному аспекті. Для цього достатньо, на нашу думку, вивчити співвідношення, насамперед, гігроморф видів (їхніх ценопопуляцій) хоч би кількох найбільших родин флори на фоні, в даному разі, помірного геграфічного поясу, бо тут на південь від середньої тайги до зони пустель фактор зволоження території, який виміряється показниками так званого гідротермічного коефіціента (гтк) стає контролюючим як для розвитку всього біострома (Мильков, 1980), так і для рослинності та флори зокрема.

На території регіну «Флори...» від північної границі Дніпропетровщини до півдня Запорізької області, тобто на протязі майже трьох геогафічних градусів (близько 290 км) значення гтк закономірно та суттєво змінюється (від 1:1,5 до 1:3). Кількісне співвідношення (у %) гігроморф видів у певної родини у вигляді спеціального спектра (кривої на графіку або ряду відповідних чисел) можна одержати як для родини з усіма її відомими видами – загальний спектр гігроморф (ЗСГ) родини або роду, який може мати в основному теоретичне значення, так і для певної частини видів цієї родини в межах флори великого регіону, наприклад усієї Східної Європи або флори України – регіональний спектр гігрогморф (РСГ) родини, або ж у межах місцевої флори, наприклад, області – спектр гігрогморф місцевої флори (МСГ) родини.

При порівнянні спектрів одного рівня виявляється різниця у складі та співвідношенні гігроморф, яка є досить специфічною для кожної родини. Крім іншого ця різниця в певній мірі, може слугувати ботанічним та еколого-географічним індикатором загальних гідротермічних особливостей клімату регіону, де досліджується флора. Наприклад, у місцевому спектрі гігроморф МСГ–1 родини Poaceae у флорі Запорізької області ксерофітів (Ks) явно більше ніж у флорі Дніпропетровської області (МСГ–2) цієї ж родині і це значить що в межах МСГ–1 клімат більш посушливий, різниця дефіциту зволоження вищезгаданих територій приблизно відповідає розмірам (у %) кількості в них ксерофітів.

Рис. 3. Співвідношення типів рослин за ступенем вегетативної рухливості у флорах Дніпропетровської та Запорізької областей.

Таблиця 4

Систематична та біоморфологічна структура флори Дніпропетровської (Д:) та Запорізької (Зп:) областей

Відділи та класи	Об-ласті	Біоморфи рослин та життєві форми, кількість видів (% від загальної кількості у флорі)							Всього
		Дере-ва	Ку-щі	Кущи-ки	Напів-кущи-ки	Трави багато-річні	Трави дворіч-ні	Трави одно-річні
Відділ Lycopo-diophyta	Д: Зп:					3 0,18% –	– –	– –	3,0 (0,18%) –
Відділ Equiseto-phyta	Д: Зп:		–	–		8 0,47 4 0,27	–		8 0,46% 4 0,27%
Відділ Polypodiophyta	Д: Зп:					17 0,99 16 1,08		1 0,06 1 0,07	18 1,05% 17 1,10%
Відділ Pinophy-ta	Д: Зп:	1 0,06 1 0,07		1 0,06 1 0,07					2 0,12% 2 0,14%
Відділ Magnoliophyta:	Д: Зп:	60 3,50 52 3,46	69 4,1 65 4,33	5 0,35	29 1,72 28 1,87	978 58,1 827 55,2	118 7,0 114 7,6	425 25,3 414 27,61	1683 98,19% 1499 98,49%
Клас Magnoliopsida Клас Liliopsi-da	Д: Зп: Д: Зп:	59 3,5 51 3,45 – – – –	69 4,10 65 4,4 – – – –	5 0,30 – – – – – –	29 1,72 28 1,89 – – – –	691 41,06 548 37,05 287 17,05 279 18,90	118 7,01 113 7,64 1 0,07	371 22,01 359 24,20 54 3,21 55 3,72	1342* 79,74% 1164 77,35% 341* 20,26% 335 22,35%
Всього	Д: Зп:	60 3,50 52 3,41	69 4,02 65 4,27	6 0,35 1 0,67	29 1,72 28 1,84	1006 58,70 847 55,65	118 6,90 114 7,49	426 24.90 415 27,27	1714 100,0% 1522 100,0%

– –––●–––––У Дніпропетровській області – – –■ – – – у Запорізькій області

Рис. 4. Співвідношення гігроморф у флорі Дніпропетровської області (північна частина регіону) та Запорізької області (південна частина)
Умовні позначення: *1 (0–дуже сухий + 0–1 – сухий тип зволоження грунту або субстрату за О.Л. Бельгардом, 1962 із доповненнями),
2 (1– сухуватий), 3 (1–2 –свіжуватий), 4 (свіжий), 5 (вологий), 6 (вогкий), 7 (змінно мокрий), 8 – 9 – мокрий (водяний)

Таким чином, подібно тому, як за спектром раункієрівських життєвих форм рослинного покриву можна одержати уявлення про особливості загального клімату регіону, так і за співвідношенням у спектрі гігроморф видів тієї чи іншої родини у флорі, що вивчається, можна отримати суттєву інформацію про узагальнений гігроклімат з урахуванням усіх екотопів території даної флори та визначити ступінь його відповідності складу гігроморф певної родини до нього.

Для одержання більш поглибленої інформації про причини наявної кількісної участі видів родини у складі даної флори необхідне ще й порівняння МСГ цієї ж родини з її РСГ, по можливості, кількох різних регіонів.

На основі аналізу гігроморф десяти найбільших родин флори регіону побудовані порівняльні графіки, з яких видно, що майже у всіх цих родинах в обох областях переважають мезоксерофіти та ксеромезофіти особливо в родинах Brassicaceae, Poaceae, Asteraceae, Caryophyllaceae, а відносна кількість (у %) інших гігроморф поступово зменшується як у бік ксерофітів, так і в напрямку мезофітів та ще більш вологолюбних видів (див. Рис. 4 ).

Деяке відносне переважання кількості видів–ксерофітів в усіх родинах, які складають основу зональної флори Запорізької області в порівнянні з цими показниками флор Дніпропетровщини можна пояснити зростанням дефіциту вологи в кліматі при просуванні на південь регіону, бо ці види краще адаптовані до даних умов.

Щодо значної кількості більш вологолюбних видів, на які особливо богата, наприклад, родина Cyperaceae в обох флорах (Рис. 4), то це легко пояснити тим, що вони входять переважно до складу азональних (лучних, болотних, водних ) фітоценозів, які сформувались в умовах додаткового забезпеченого грунтового зволоження.

Специфіка інших родин флори регіону проявляється в більшому реагуванні на зміни клімату через кількісні зміни інших гігроморф , наприклад, мезофітів (Ms) у родинах Lamiaceae, Caryophyllaceae тощо (Рис. 4).

Різні родини на основі типів їхніх гігроспектрів можна певним чином групувати для визначення тих чи інших закономірностей формування та особливостей регіональних флор.

При складанні спектрів гігроморф родин певної флори в ній, звичайно, виявляється основна екологічна група (групи) видів, що дає підстави для з`ясування напрямку подальших поглиблених еколого-флористичних досліджень.

Із загального списка флори регіону виділені рідкісні та зникаючі види, які в тій чи іншій мірі потребують заповідної охорони. Починаючи з 1983 року, коли був опублікований перший список таких рослин для Дніпропетровської області із 130 видів (Тарасов, 1983) та в наступних роботах унаслідок поглиблиного та ретельного вивчення стану флори на фоні безупинного зникнення раритетних видів цей список поступово збільшується (Тарасов, 1995 – 197 видів, у 1999 р. – 323 види, Кучеревський, 2001 р. – 335 видів, Тарасов, 2003р. – 334 вдів).

Між тим, після всебічного вивчення флори Дніпропетровщини щоб обгрутувати необхідність збереження та відновлення її кількісного та якісного різноманіття складено додатковий список із багатьох досить вразливих видів рослин, які заслуговують на проведення моніторингу їх ареалів та стану популяцій і вже зараз складають своєрідний «резерв» рідкісної флори (Додаток 3, с. 227). Нажаль деякі із цих видів, вірогідно, вже зникли .

З таблиці 5 видно, що на території Дніпропетровської області найбільше рідкісних рослин відносяться до дводольних, яких в офіційному Червоному списку налічується 190 та ще рекомендовано автором 57 (число в дужках), до однодольних – 49 і 14 ще рекомендовано, а до спорових – 19, та ще додатково -4 (Diphasiastrum complanatum, Equisetum fluviatile, E. pratense E. variegatum), до голонасінних – 1. Таким чином усього тут 334 видів вищих рослин, які потребують охорони (19,5% від загальної кількості видів).

Cтруктура рідкісної флори областей більш менш схожа за всіма рівнями охорони, хоч і відрізняється кількісно, наприклад, значним переважанням на Дніпропетровщині видів категорії «0» – мабуть зниклих (43 види, в Запорізькій області лише 7), а також загальним числом рекомендованих до охорони видів тощо. Всього в області 220 видів вищих росли, які потребують охорони (14% від загальної кількості).

Для видів Європейського та Світового Червоних списків, що зустрічаються в межах Дніпропетровської та Запорізької областей і не включені до Червоної книги України статус їх охорони визначено на загальних принципах у межах кожної з областей, при цьому збережений і вихідний статус охорони у відповідних списках. Наприклад, (один з 7 видів Європейського Червоного списку) у флорі Дніпропетровської області жовтозілля дніпровське (Senecio borysthenicus має загальний статус охорони – R (рідкісний), а у флорі Дніпропетровщини як рідкісний (К. – 3) або як невизначений вид – К. – 4.

До списку видів, рекомендованих до заповідної охорони в Запорізькій області (рішення облради від 31.03.2000 №7) можна віднестись дещо критично, бо до нього поряд з дійсно рідкісними занесені також деякі більш менш тривіальні види (дивина лікарська, шоломниця списолиста, зніт шорсткий та ін.) та види, що відомі тут тільки з культури (орлики звичайні, магонія падуболиста, птелея трилиста, дикий виноград п’ятилистий та ін.). Для цих видів краще збереження – це розширення насаджень, плантацій, посівів тощо.

У зв`язку з цим необхідно скласти новий офіційний список видів, рекомендованих для охорони з рубрикацією за категоріям охорони залежно від рідкості рідкості видів та стану популяцій. Попередні дані для цього є в цій роботі.

Таблиця 5

Кількісна характеристика рідкісної флори Дніпропетровської та Запорізької областей за категоріями та рівнями охорони

Рівні охорони									Рівні охорони
Обласний (Д:)					Червона кн.Укр.				Обласний (Зп:)
Категорії охор.	Спорові	Дводольні	Однодольні	Всього	СП. та двод.	Однодольні	Всього	Категорії охорони	Категорії охор.	Спорові	Дводольні	Однодольні	Всього	Категорії охорони
0	1 (2)	15 (15)	5 (7)	21 (24)	4 0	04 0	8 0	I 4 5	0	1	3	3	7	I
1	12 (2)	22 (4)	10	44 (6)	8 4	19 2	27 6	R 11 8	1	8	29	22	59	R
2	6	36 (4)	9	51 (4)	4 2	109	14 11		2		33	12	45	V
3	0	58 (9+1*)	19	77 (10)	1 1	3 2	4 3	V	3	1	32 +1*	15	49
4	0	48 (24)	6 (7)	54 (31)	1 0	–	1 0		4		43	14	57
5	0	11	1	12	1 3	1 0	2 3		5		3		3
Всього	19 (4)	190 (57)	49 (14)	259 (75)	19 10	37 13	56 23	18 14		10	46	66	220

*Голонасінні