19

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

Введення в курс

”Екофлора України”

2006

Наведено основний програмний матеріал для лекцій і лабораторної роботи першого тематичного модуля з курсу „Екофлора України”.

Для студентів біологічних спеціальностей університету та всіх, хто цікавиться екологією рослин.

Введення в курс ”Екофлора України”

Укладач: канд. біол. наук О.І. Лісовець

Друкується за рішенням вченої ради

Дніпропетровського національного університету

(протокол № 11 від 04 грудня 2006 р.)

Рецензенти:

Док. біол. наук, професор Ю.І. Грицан

(Дніпропетровський національний університет)

Канд. біол. наук, доцент І.М. Лоза

(Дніпропетровський державний аграрний університет)

Тема 1. Основні поняття Й терміни флористики

Ареал – площа (область) розповсюдження виду.

Хорологія – наука про області розповсюдження (ареали) окремих систематичних одиниць флори або рослинності.

Хоріони (фітохоріони) – одиниці різного рангу (види, їхні природні сполучення, систематичні групи), розповсюдження яких вивчається ботанічною географією.

Ендеміки – види з обмеженими ареалами.

Релікт – вид, ареал якого зменшується до невеликих меж. Вік реліктів може бути різним: є релікти мезозойські, третинні, льодовикові, післяльодовикові, ксеротермічні. Наприклад, третинні релікти – види, які збереглися на територіях, що не піддавалися заледенінню в льодовиковий період і де рослини весь час перебували на своїх місцях; ксеротермічні – які залишилися на місці від часів теплого й сухого періоду, що був після льодовика (степові види, які зустрічаються на північ від степової зони).

Флора – повна територіальна сукупність видів рослин (множина видів рослин в топографічному контурі). Звичайно під цим терміном розуміють сукупність видів судинних рослин, а в інших випадках застосовують терміни «бріофлора», «ліхенофлора», «альгофлора», «мікофлора».

Регіональна флора – повна територіальна сукупність видів рослин будь-якого регіонального рівня.

Аналіз флори в першу чергу потребує її інвентаризації, тобто складання списку видів, що зустрічаються в районі досліджень, а також перелік вищих таксономічних категорій, до яких ці види відносяться. Далі аналіз флори передбачає розділення її на групи видів (елементи) у відповідності з їхніми географічними, екологічними, господарськими або будь-якими іншими властивостями.

Елементи флори – не повна (часткова) територіальна сукупність видів рослин, виділена за певною категорією ознак. Найбільш крупними категоріями елементів є географічний, екологічний, ценотичний, біологічний. Наприклад, говорять про географічний елемент, коли для згрупування видів критерієм є лише географічне розміщення, про генетичний (історичний) елемент, коли аналізують флору з точки зору того, відкіля і в який час прийшли види на дану територію.

Головні географічні елементи флори:

1. Арктичний– група видів, ареали яких знаходяться на Крайній Півночі, в зоні тундри і на арктичних островах.

2. Північний або бореальний – група видів з ареалами, розташованими в основному в межах північних частин лісової області, а саме в області хвойних лісів, тобто в тайговій зоні.

3. Середньоєвропейський або неморальний – група видів з ареалами в Середній Європі, порівняльно більш теплолюбна, розповсюджена в області широколистяних лісів. Приклади: дуб звичайний, клен гостролистий, клен татарський, клен польовий, ясен, граб, бук, дуб зимовий, копитняк, медунка лікарська.

4. Атлантичний – види, широко представлені на території атлантичних прибережних частин Європи. Приклади: лобелія, вісковник.

5. Понтичний – група видів, що головним чином характерні для степів. Приклади: горицвіт весняний, чистець прямий, дивина фіолетова, скабіоза блідножовта, вишня степова.

6. Сарматський – об’єднує види, що займають територію між степами і хвойними лісами (Лісостеп). Вони менш теплолюбні в порівнянні з понтичними. Приклади: горошок, фіалка холмова, астрагал піщаний.

7. Середземноморський – група видів, розповсюджених у сухих областях оточуючих Середземне море і на сході зростаючих на узбережжі Чорного моря. Це дерева й кущі з вічнозеленим шкірястим листям і сухолюбиві трави. Приклади: полуничне дерево, самшит, дикий жасмин.

Плюрізональні види відрізняються широким розповсюдженням і не пов’язані з певною географічною зоною. Серед них виділяють групу видів-космополітів – рослин, широко розповсюджених на декількох континентах. Особливо багато в цій групі бур’янів, що розселилися за допомогою людини – грицики звичайні, березка польова, лобода біла, череда трироздільна та інші.

Адвентивними називаються види, привнесені людиною на дану територію із зовні. До таких рослин належить багато бур’янів ланів і городів - сегетальні види, а також рудеральні види, що ростуть біля житла людини і на сильно порушених місцезростаннях. Окрім випадково занесених, до адвентивних відносяться і рослини, інтродуковані людиною (клен американський, робінія (біла акація), карагана деревовидна (жовта акація), бузина червона, горобина чорноплідна).

Флористична система – скоординована послідовність хоріонів різного рангу. Найвищою таксономічною одиницею цієї класифікації є флористичне царство. Більшість сучасних ботаніків-географів виділяють шість царств: Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське, Антарктичне. Іноді виділяють окремо Середземноморське і Океанічне. Друга ступінь ієрархічної системи фітохоріонів – флористичні області. Принцип їхнього виділення, як і в попередньому випадку, - ранг і масштаб ендемізму. Для обґрунтування виділення царства обов’язкова наявність ендемічних родин і навіть порядків. Виділення флористичних областей основане переважно на ендемізмі родового рангу. В межах областей виділяють флористичні провінції, при цьому враховується ендемізм видовий і почасти родовий. Четверта ступінь системи фітохоріонів – географічний округ. Критерій його виділення – оригінальність флори, внутрішньовидовий ендемізм.

Рослинний покрив – це повна сукупність усіх особин рослин в топографічному контурі (не залежно від їхньої таксономічної належності, екологічного типу, екоморфи і т.п.). Тобто це природне тіло, яке можна по-різному розчленовувати в залежності від інтересів вивчення і використання.

Фітоценоз (рослинне угруповання) – суцільна ділянка рослинного покриву, досить однорідна за складом, співвідношенням і взаємодією видів і типів особин (біоморф, екоморф і т.п.).

Рослинність – повна сукупність усіх рослинних угруповань в даному топографічному контурі.

Структура одиниць рослинності:

1. Тип або клас формацій рослинності.

2. Їхні регіональні підрозділи - геоботанічні провінції і підпровінції.

3. Їхні типологічні (для лісів, боліт) або широтно-географічні (для степів) підрозділи.

4. Рослинна формація або група рослинних формацій.

5. Їхні географічні варіанти.

Основою для їхнього виділення є флористичні відмінності – домішка видів іншого елементу в порівнянні з домінуючим.