2.2.5. Ценоморфи.

В залежності від адаптацій до біогеоценозу в цілому, розрізняють такі основні типи ценоморф (за О.Л.Бельгардом):

1. Степанти (St) – степові рослини.

2. Сільванти (Sil) – лісові рослини.

3. Пратанти (Pr) – лучні рослини.

4. Палюданти (Pal) – рослини боліт.

5. Псамофіти (Ps) – рослини пісків.

6. Галофіти (Hal) – рослини солончаків.

7. Петрофіти (Ptr) – скельні рослини.

8. Аквафіти (Aq) – водні рослини.

9. Рудеранти (Ru) – бур’яни.

Між ними існують перехідні типи. Наприклад степант-пратант (StPr) – лучний вид, який може зростати і в степових умовах.

2.2.6. Полленохори.

Під полленохорами (термін В.В. Тарасова, 2005) розуміють типи запилення рослин (для спорових – типи перенесення гамет). Розрізняють такі:

1. Автогамні (Ah.) – рослини з самозапиленням;

2. Гідрофіли (Hdph.) – запилення за допомогою води;

3. Анемофіли (Anph.) – запилення вітром;

4. Ентомофіли (Ent.) – запилення комахами;

2.2.7. Діаспорохори (екобіохори).

Під діаспорохорами (екобіохорами) (термін В.В. Тарасова, 2005) розуміють типи дисемінації, тобто групи рослин за засобом розселення діаспор. Розрізняють такі групи:

1. Автохори (Ach.) – саморозкидаючі;

2. Анемохори (Anch.) – розповсюджуються за допомогою вітру;

3. Антропохори (Antrch.) – розповсюджуються за допомогою людини;

4. Барохори (Bar.) – опадають під дією сили тяжіння;

5. Баллісти (Bal.) – розкидаються пружними плодоніжками при поштовхах;

6. Епізоохори (Epz.) – чіпкі діаспори;

7. Ендозоохори (Enz.) – розповсюджуються при поїданні тваринами;

8. Геохори (Gch.) – змінюючи свою форму, діаспори повзуть по землі;

9. Гідрохори (Hdch.) – розповсюджуються за допомогою води;

10. Мірмекохори (Myrm.) – розповсюджуються за допомогою мурашок;

11. Первольвенти (Perv.) – перкоти-поле;

12. Синзоохори (Synz.) – розповсюджуються тваринами, які роблять з них запаси на зиму.

Лабораторна робота № 1.

Екологічний аналіз флори

Мета роботи: навчитися визначати біоморфи та екоморфи рослин самостійно та за допомогою довідників, аналізувати умови зростання рослинних видів на основі їхніх морфолого-біологічних та екологічних характеристик.

Необхідні матеріали: етикетований гербарій, визначник рослин, довідникові джерела біоморф і екоморф рослин (для самоконтролю), канцелярські приналежності для побудови діаграм (лінійка, циркуль, транспортир, кольорові олівці).

Етапи роботи:

1. Розглянути гербарні рослини, занести їхні видові назви українською (російською) та латинською мовами до таблиці. Перевірити правопис за визначником рослин.

2. На основі аналізу морфологічних характеристик і даних про місце зростання, що наведені в гербарній етикетці, самостійно визначити екоморфи і біоморфи рослин. Виконати біолого-екологічну паспортизацію видів, заповнивши таблицю:

№	Рослинний вид	Біоморфи			Екоморфи
		за Раункієром	за Серебряковим	за Раменським	ценоморфа	гігроморфа	трофоморфа	геліоморфа

3. Скласти спектри видової насиченості біо- та екоморф – відсоткові співвідношення елементів в екологічних групах.

При цьому ценоморфні елементи через їхню значну різноманітність рекомендується групувати за основною складовою (останньою).

Приклад.

Серед ценоморф виявлені такі: StRu, PrRu, StPrRu, Pr, StPr, SilSt, RuPr, PrSt. Якщо їх згрупувати по за головною складовою (вона виділена), в видовому спектрі отримаємо рудерантів – 5, що складає 50% від загальної кількості видів, степантів – 2 види (20 %), пратантів – 3 видів (30%).

Процентне співвідношення, або спектр видової насиченості ценоморф буде виглядати так:

50 % (Ru) : 30 % (Pr) : 20 % (St)

Примітка. При написанні градієнтних спектрів та побудові їхніх діаграм потрібно розміщувати екоморфи в екологічних рядах по зростанню або зменшенню дії екологічного фактору. Наприклад,

для геліоморф: He : ScHe : HeSc : Sc ;

для гігроморф: Ks : MsKs : KsMs : Ms : MsHg ;

для трофоморф: OgTr : MsTr : MgTr.

4. Оформити результати у вигляді стовбчастих і кругових діаграм.

Приклад:

Стовбчаста діаграма Кругова діаграма

5. Описати отримані результати.

Приклад: Серед ценоморф в дослідженій флорі переважають рудеральні види. В меншій кількості представлені пратанти і степанти.

Місцезростання рослин даного флористичного складу, виходячи з ценоморфного аналізу, уявляє собою остепнений луг з явними ознаками дигресії (тому що багато рудерантів), що може бути наслідком непомірного випасу худоби, витоптування, рекреаційного навантаження і т.п.