- •Введення в курс
- •Тема 2. Рослина і середовище
- •2.1. Біоморфи рослин
- •2.1.1. Система життєвих форм за к. Раункієром (1907)
- •2.1.2. Система життєвих форм за и.Г. Серебряковим (1964)
- •2.1.3. Система біоморф за темпами вегетативного розмноження за л.Г. Раменським (1972)
- •2.2. Екоморфи рослин
- •2.2.1.Геліоморфи.
- •2.2.2. Термоморфи.
- •2.2.3. Трофоморфи.
- •2.2.4. Гігроморфи.
- •2.2.5. Ценоморфи.
- •2.2.6. Полленохори.
- •2.2.7. Діаспорохори (екобіохори).
- •Екологічний аналіз флори
- •Тема 3. Флора та рослинність україни
- •Загальна характеристика рослинності України
- •3.2. Загальна характеристика флори України
- •Видова насиченість основних флороценотичних груп флори України
- •Практичне значення дикоростучої флори України
- •Рекомендована література
- •Тема 1: Основні поняття й терміни флористики............................................3
- •Тема 2: Рослина і середовище..........................................................................5
- •Тема 3: Флора та рослинність України.........................................................14
Тема 2. Рослина і середовище
2.1. Біоморфи рослин
Життєві форми рослин (біоморфи) – відображують морфологічну пристосованість рослин до пануючих умов зростання і використовуються при проведенні екологічного аналізу.
2.1.1. Система життєвих форм за к. Раункієром (1907)
Вона відбиває різницю в пристосуванні рослин до переживання несприятливої пори року – розташування бруньок або верхівок пагонів протягом несприятливого часу по відношенню до поверхні ґрунту. У відповідності до цього принципу рослини поділені на такі основні типи:
Фанерофіти (Ph) – рослини, бруньки і верхівкові пагони яких, призначені для переживання несприятливого періоду року (в помірній зоні – зими), розташовані у повітрі на багаторічних стеблах. Це хвойні і листяні дерева високі дерева. Найрізноманітнішими фанерофіти є в теплих і вологих областях, де вони представлені чисельними вічнозеленими формами.
Нанофанерофіти (nPh) – низькі дерева, високі кущі, а також вічнозелені (брусника) і листопадні (чорниця, карликова береза) чагарнички помірних і холодних широт.
Хамефіти (Ch) – рослини, бруньки і верхівкові пагони яких, призначені для переживання несприятливого періоду року, розташовані на пагонах або частинах пагонів, які розташовані близько до поверхні ґрунту і зимою вкриваються снігом. Наприклад, вероніка лікарська, чебрець, очиток. Особливим різноманіттям хамефітів відрізняються райони зі середземноморським кліматом і альпійські області гір.
Гемікриптофіти (HKr) – рослини, пагони яких на початку несприятливого періоду року відмирають до рівня ґрунту, а живими залишаються лише їхні нижні частини, захищені грантом і відмерлими частинами рослин. Саме там розташовані їхні бруньки відновлення. Наприклад, звіробій, кропива дводомна, малина.
Криптофіти (Kr) – рослини, бруньки і верхівки пагонів яких зберігаються під землею на різній глибині. Ця група різноманітна в помірних широтах. Наприклад, купина, спаржа, анемона, будяк, осот, кореневищні злаки, цибулинні, бульбоцибулинні, бульбові.
Терофіти (T) (однорічники) – рослини, що переживають зиму виключно у вигляді насіння. До цієї групи належать і озимі однорічники – які, розпочавши розвиток восени, зимують у вегетативному стані і завершують свій цикл розвитку, коли дають насіння наступної весни чи літа. Висока різноманітність терофітів характерна для угруповань степів, напівпустель і пустель, а також для антропогенно порушених місцезростань.
Гідрофіти (Hd) – рослини водойм.
2.1.2. Система життєвих форм за и.Г. Серебряковим (1964)
Вона відображує суттєві біологічні риси рослин, їхні габітуальні особливості. Тут виділяється вісім типів:
Дерева – рослини, які мають розвинутий багаторічний в різному ступеню одерев’янілий стовбур, що зберігається протягом всього життя особини (десятки і сотні років. Висота від 3-5 до 150м.
Чагарники – деревні рослини, які у дорослому стані мають декілька або багато наземних скелетних осей (стовбурців), які протягом життя рослини послідовно змінюються. Термін життя окремого стовбурця 10-20 років, висота чагарнику не перевищує 5-6м.
Чагарнички – деревні рослини, які в дорослому стані несуть значну кількість розгалужених скелетних осей (парціальних кущів), пов’язаних між собою надземно і підземно і які послідовно заміщуються в ході життя рослини. Тривалість життя багаторічних пагонів – 5-10 років, висота рослин становить від 5-7см до 0,5-0,6м.
Напівчагарники і напівчагарнички – напівдеревні рослини, які відрізняються наявністю видовжених наземних пагонів, що залишаються на значній частині їхньої довжини трав’янистими і щорічно відмирають. При цьому зберігаються і дерев’яніють лише нижні частини наземних осей. Бруньки відновлення розташовані поблизу до поверхні ґрунту. Цикл розвитку пагонів – до 3-5 років, висота рослини – 50-80см (до2м).
Трав’янисті полікарпики – багаторічні трави, що багатократно плодоносять. Наземні пагони цих рослин відмирають в кінці кожного вегетаційного періоду. Підземні пагони є органами відновлення або запасаючими протягом всього життя рослини. Виділяють:
Стрижньокореневі - зберігають головний корінь протягом усього життя, не здатні до вегетативного розмноження;
Китицекореневі - рослини з мичкуватою кореневою системою, не здатні до вегетативного розмноження;
Короткокореневищні – рослини з мичкуватою кореневою системою, зі слабко вираженим вегетативним розмноженням;
Кореневищні – рослини з добре вираженим кореневищем, мичкуватою кореневою системою, з добре вираженим вегетативним розмноженням;
Дерновинні – щорічно розкривається велика кількість бруньок відновлення і утворюються «дерновини»;
Столоноутворюючи – різко виражена здатність до вегетативного розмноження за допомогою наземних або підземних столонів;
Повзучі - різко виражена здатність до вегетативного розмноження за допомогою стелючихся пагонів;
Бульбоутворюючи – мають спеціалізовані органи у формі наземних і підземних бульб, які слугують для запасання поживних речовин і вегетативного розмноження;
Цибулинні – мають спеціалізовані органи у вигляді цибулин;
Кореневідприскові – здатні до поза піхвового галуження за рахунок утворення бруньок і пагонів в нижній частині стебла – гіпокотилі і на коренях;
Сукуленти – мають соковиті м’ясисті асимілюючі пагони з сильно розвинутою водозапасаючою тканиною;
Сапрофітні і паразитні рослини – не мають зелених асимілюючих пагонів;
Епіфіти – не пов’язані з ґрунтом;
Ліани – мають слабкі наземні стебла і потребують опори, та ін.
Монокарпічні трави – рослини, життєвий цикл яких протягом одного або декількох років і завершується цвітінням і плодоношенням, після чого рослина відмирає через нездатність до вегетативного розмноження. Тут також виділяють ліановидні рослини, сукуленти, напівпаразитичні і паразитичні види.
Земноводні трави – рослини, здатні зростати і у воді, і на суші, які утворюють відповідно водну і наземну форму.
Підводні і плаваючі трави – рослини водойм, які або прикріплюються до дна, або вільно плавають в товщі чи на поверхні води.
Частіше цю систему використовують у спрощеному варіанті:
1. Дерево – Дер.
2. Кущ (чагарник) – Кущ
3. Напівкущ (напівчагарник) – Н/кущ
4. Кущик.
5. Напівкущик – Н/кущик
6. Трав’янистий багаторічник – Бр.
7. Дворічник – Дв.
8. Однорічник – Од.
9. Дерев’яниста ліана – Ліана (дер.).