Тема 3. Флора та рослинність україни

1. Загальна характеристика рослинності України

Природна рослинність в Україні займає площу близько 18 млн. га (32% загальної території країни). З них найбільшу площу займають ліси – близько 8 млн. га, і луки – 6 млн. га, меншу площу – болота (менше 1,5 млн. га) і галофітна рослинність (близько 1 млн. га). На інші типи рослинності, в тому числі степи, приходиться близько 1,5 млн. га.

Основні площі лісів зосереджені на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах і Гірському Криму. Їх утворюють соснові, дубові, дубово-соснові і грабово-дубові ліси, які складають близько 65% усіх лісів України. Близько 21% приходиться на букові, смерекові та модринові ліси, 14 % складають березові, вільхові та інші ліси. Основні масиви луків зосереджені на Поліссі, в Карпатах і в заплавах великих і середніх річок. Серед них переважають справжні і болотисті луки. Галофітна рослинність розповсюджена уздовж берегів морів і в долинах південних річок. Корінні угруповання в степовій зоні майже повністю знищені.

Територія України розташована в Голарктичному флористичному царстві, Бореальному підцарстві, в межах трьох областей – Європейської широколистяної, Євросибірської лісостепової і Євразійської степової (за думкою інших вчених – в Циркумбореальної області). Вона знаходиться на стику цілого ряду важливих фіто-географічних границь у зв’язку особливостями географічного положення примежової з бореальною і середземноморською областями території. Крізь неї проходять границі Середньоєвропейської, Східноєвропейської і Евксинської широколистяних, Балкано-Мезійської присередземноморської і Східноєвропейської лісостепових, Причорноморської степової провінцій. В межах цих територіальних одиниць проходять границі численних підпровінцій, більшість з яких закінчується поза межами України. Таке складне фіто-географічне розчленування території України є наслідком її географічного положення і історичних особливостей формування рослинного покриву. Він утворився з міграціонних і реліктових флор різних флорогенетичних комплексів (бореального, неморального, степового, середземноморського). Межи ареалів багатьох їхніх видів проходять на території України і визначають границі перерахованих фітохорій.

3.2. Загальна характеристика флори України

За різними даними флора України налічує від 30 000 до 50 000 видів рослин, включаючи водорості і гриби.

В останньому виданні “Визначника вищих рослин України” (1987) наведено близько 5 000 видів судинних рослин в складі 189 родин і 997 родів.

В це число крім дикоростучих входять широко розповсюджені в культурі сільськогосподарські, декоративні, лікарські і інші корисні рослини, які використовуються в практиці зеленого будівництва і в народному господарстві. З них 500 видів зустрічаються на території України тільки в культурі.

Дикоростуча флора України в цілому за своїм систематичним складом і флористичними пропорціями типова для Голарктики, проте за деякими показниками, зокрема по середньому багатству родин, вона наближається до більш південних флор. Переважна більшість видів (97, 9 %), родів (96,6 %) родин (84,5 %) відноситься до покритонасінних. Співвідношення одно- і дводольних складає 1 : 4,3. Голонасінні і судинні спорові рослини представлені незначною кількістю таксонів. Проте цілий ряд видів цих груп відіграє важливу роль в рослинному покриві України.

Більшість видів нашої флори – багаторічні трав’янисті рослини (63,2 %), досить багато однорічників (21,8 %). Дворічники складають усього 7,3 %, кущі, чагарники і напівчагарники – 6,2 %. Дерева – 1,7 %. Подібне співвідношення життєвих форм є типовим для флор помірних широт Північної півкулі. Разом з цим флора України не являє собою єдиного цілого. У зв'язку зі значною протяжністю території широтно-рослинні зони змінюються з півночі на південь, вони утворюють лісову, лісостепову і степову зони. На заході і крайньому півдні в Україні розташовані дві гірські країни – Крим і Карпати – з добре вираженою вертикальною зональністю. Тому характерною рисою флори України є виключне різноманіття флористичних комплексів. Основні з них можна поєднати в 14 флороценотичних груп.

Табл. 1.