47. Поняття і види собівартості продукції.

Собівартість продукції – грошова форма витрат на підготовку вир-ва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на вир-во, собівартість х-зує ступінь використання всіх ресурсів під-ва, а отже, і рівень техніки, технології та організації вир-ва. Чим краще працює під-во то нижчою є собівартість. Вона має тісний зв'язок з ціною, тобто собівартість є базою ціни товару і водночас є обмежником для виробництва. Види: 1. залежно від часу виконання: планова (що планується), фактична (що маємо), нормативна (норматив сировини і матеріалів), кошторисна (за кожним видом продукції складається кошторис); 2. залежно від місця формування: цехова, виробнича, повна (витрати, які ми маємо включити до собівартості); 3. в залежності від тривалості розрахункового періоду: місячна, квартальна, на рік; 4. за складом продукції: собівартість товарної продукції, собівартість валової продукції, собівартість реалізованої продукції, собівартість незавершеного вир-ва; 5. за ступенем охоплення під-ства: індивідуальна, галузева.

Для економічного аналізу велике значення має поділ всіх витрат у собівартості продукції на: умовно постійні(витрати в калькуляції собівартості продукції, які даються зразу на весь випуск продукції) і умовно змінні (витрати, які прямо пропорційно залежать від обсягу вир-ва).

Показниками, що використовуються для аналізу собівартості є: затрати на одну грн.. собівартості продукції і визначення собівартості окремих видів продукції за номенклатурою та асортиментом.

48. Показники собівартості продукції.

На підприємствах обчислюється собівартість валової, товарної і реалізованої продукції. Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємств, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва.

На підприємствах обчислюється собівартість валової, товарної і реалізованої продукції. Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємств, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва.

Собівартість товарної продукції підприємства обчислюється двома основними способами. Перший з них, синтетичний, ґрунтується на кошторисі виробництва. Останній коригують у такий спосіб:

● з кошторису віднімаються витрати, які з різних причин не включають у виробничу собівартість продукції (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, якщо вони фінансуються з прибутку чи інших джерел, позавиробничі витрати, відшкодування втрат від браку).

● віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів;

● додається приріст, віднімається зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних, винагороди за стаж роботи, за підготовчі роботи в сезонних виробництвах тощо).

Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва за собівартістю (приріст віднімається, зменшення додається) одержуємо виробничу собівартість товарної продукції. Якщо до останньої додати позавиробничі (комерційні) витрати, то одержимо повну собівартість товарної продукції.

Інший спосіб обчислення собівартості товарної продукції полягає в підсумовуванні попередньо визначеної собівартості окремих виробів, тобто

, (16.11)

де — собівартість товарної продукції;— кількість найменувань продукції (послуг);— собівартість одиниці-ої продукції (послуги);— виробництво-ої продукції (послуг) у натуральному вимірі.

Існує ще один метод обчислення собівартості товарної продукції — факторний. Його непогано опрацьовано методично і він цілком може бути застосований як допоміжний. Згідно з цим методом

, (16.12)

де — собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду (розрахункова собівартість);— кількість чинників впливу на собівартість продукції в плановому періоді;— зміна собівартості у плановому (прогнозному) періоді під впливом-го фактора.

Зміна собівартості під впливом організаційно-технічних факторів обчислюється на плановий обсяг виробництва як різниця витратдо і після впровадження заходу:

, (16.13)

де ,— витрати на одиницю продукції до і після впровадження заходу;— обсяг виробництва даної продукції після впровадження заходу в плановому періоді.

Оскільки в розрахунковій собівартості умовно-постійні витрати взято на рівні базового періоду, а в плановому періоді обсяг виробництва може змінитися, що відповідно вплине на собівартість продукції, то це треба врахувати як окремий фактор:

, (16.14)

де — відносна зміна умовно-постійних витрат у плановому періоді;— абсолютна сума умовно-постійних витрат у базовому періоді;,— зміна у плановому періоді відповідно обсягу виробництва та умовно-постійних витрат, %.

Собівартість реалізованої продукції обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

, (16.15)