Гарантії прав і свобод людини в Україні

1. Поняття та ознаки гарантій прав і свобою

2. Загальні гарантії прав і свобод людини і громадянина

3. Особливості та класифікація юридичних гарантій захисту прав і свобод

1. Гарантії являють собою ідеальну модель, відповідно до якої має формуватися юридичне і фактичне положення конкретної особи. Гарантії необхідні для правового статусу в цілому та для кожного його елементу. Але більш за все їх потребують права, свободи та обов’язки. “Без відповідних гарантій, проголошених в конституції, в законах, права і свободи – ніщо” – наголошують відомі вчені-юристи.

В першу чергу слід визначитися з поняттям “гарантії” та їх видами.

В літературі відсутнє єдине розуміння гарантій статусу особи. Слово “гарантія” означає забезпечення, умову тощо. В радянські часи визначенню гарантій прав і свобод не приділялась велика увага, але певні напрацювання, які заслуговують увагу, були. Так, наприклад, за визначенням вчених, “під гарантією розуміють правові засоби, що забезпечують реалізацію того або іншого права людини і громадянина”.

З іншої точки зору гарантії визначалися як засоби і способи, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення демократичних прав і свобод. Якщо розглядати гарантії прав і свобод як засоби, котрі покликані забезпечити реалізацію, охорону та захист прав і свобод особи, що також було запропоновано вченими тих часів. то це давало змогу розкрити функціональне призначення цього явища, але матеріальний зміст залишається невизначеним. Інші дослідники розглядали гарантії як економічні, політичні, ідеологічні та юридичні засоби, які забезпечують постійне удосконалення змісту прав і свобод, їх реальне здійснення, а в необхідних випадках – ефективний захист. Піддаючи таку точку зору критиці, сучасні автори вважають, що в такому випадку розкриття матеріального змісту гарантій підміняється перерахуванням їх видових категорій.

З іншої точки зору гарантії розуміли як умови та засоби, які забезпечують фактичну реалізацію і надійну охорону (захист) прав і свобод кожної людини. При цьому визначалась мета та основні напрямки втілення такого правового явища.

В сучасній науці поняттю “гарантії” почали надавати трохи інший сенс. Так, гарантії прав і свобод людини і громадянина почали розглядати як умови, засоби, способи, що забезпечують здійснення у повному обсязі і всебічну охорону прав і свобод. В широкому плані поняттям “гарантії” охоплюється вся сукупність об’єктивних та суб’єктивних факторів, що спрямовані на дійсну реалізацію прав і свобод особи, на усунення можливих причин їх неповного або неналежного здійснення та захист прав від нерідких порушень. Хоча ці фактори дуже різноманітні, але по відношенню до реалізації прав і свобод вони виступають в якості умов, засобів, способів, прийомі та методів правильного здійснення права.

Тому під гарантіями слід розуміти прийняті державою на себе зобов’язання створювати необхідні умови та надавати відповідних засоби, які б забезпечили фактичну реалізацію та правовий захист прав і свобод всіх і кожного. Додамо, що реалізації може здійснюватися в формі фактичного володіння правом, користування та розпорядження чи в захисті та відновленні прав у випадку їх порушення.

Гарантіям притаманні певні ознаки, які дозволяють їх виокремити з ряду інших приписів, що створюються державою в вигляді нормативно-правових актів: нормативність; формальної визначеності; системність; доцільність; фундаментальність; універсальність; безперервності дій; пріоритетність; значущість; втілення справедливості; індивідуальності дій; забезпеченість з боку держави

Виходячи з усього вищевикладеного, можна зробити висновок, що гарантії – це система нормативних, формально визначених універсальних приписів, що діють безперервно з метою втілення справедливості в процесі реалізації кожною людиною фундаментальних прав і свобод та підтримуються державою за допомогою можливості застосування державного примусу.

Поняття гарантій прав і свобод людини функціонально можна поділити на три елементи: гарантії реалізації – умови, способи та засоби, що створюють можливості для повноцінного втілення в життя прав і свобод особи; гарантії охорони – система засобів та способів, спрямованих на недопущення можливих порушень прав і свобод людини; гарантії захисту, тобто засоби та механізми, що спрямовують свою дію на відновлення порушених прав, притягнення винуватих осіб до відповідальності та відшкодування нанесеної шкоди.

Крім того, гарантії прийнято класифікувати за різноманітними підставами. В першу чергу за підставу класифікації можна прийняти правовий статус особи. В такому випадку розрізняють загальні гарантії, які закріплені конституціями поширюють свою дію на всіх суб’єктів правовідносин однаково; родові, які сприяють можливостям певних категорій громадян. Ці гарантії отримують свій прояв у нормативно-правових актах, які регламентують родовий або спеціальний статус суб’єктів права; галузеві, які створюють умови для реалізації прав і свобод в певних сферах діяльності. Вони, як правило, закріплені галузевими законодавчими актами. Останній вид гарантій, який виділяють відповідно до особливостей правового статусу суб’єкта, який потребує гарантування є індивідуальні, тобто фактори, які забезпечують реалізацію прав і свобод та виконання обов’язків конкретним суб’єктом у певних життєвих обставинах на підставі закону.

З урахуванням цього слід розглянути класифікацію гарантій відповідно до їх практичного спрямування.

Практична реалізація конституційних прав і свобод забезпечується двома категоріями гарантій. Це, по-перше, загальні гарантії, які охоплюють усю сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян, на усунення можливих причин і перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, на захист від порушень. По-друге, це спеціальні (юридичні) гарантії – правові засоби і способи, за допомогою яких реалізуються, охороняються, захищаються права і свободи громадян, усуваються порушення прав і свобод, поновлюються порушені права. Змістом цих гарантій є надання державно-владної загальності як правам особи, так і їх захисту.

2. До загальних гарантій слід віднести: політичні, економічні, ідеологічні, соціальні та організаційні. Ті чи інші загальні гарантії завжди є пріоритетними у сфері реалізації відповідної групи прав людини і громадянина.

Так, визначальними для реалізації політичних прав громадян є політичні та ідеологічні гарантії, для реалізації економічних – ідеологічні і політичні, соціальних і екологічних – економічні, культурних – економічні та соціальні, особистих та інших – політичні й організаційні.

Деякі автори вважають, що саме політичні гарантії є визначальними. Адже неефективний політичний лад гальмує розвиток економічних та інших відносин і, відтак, не дає можливості створити належні економічні, ідеологічні, соціальні та правові гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина.

Політичними гарантіями є суверенітет держави, суворе дотримання її демократичних засад, фактична незмінність її конституційного ладу, закріпленого в Основному Законі України, суворе забезпечення законності і неможливості зловживань з боку політичної влади, відкритість політичної системи і наявність можливостей для вільної діяльності політичних партій і громадських організацій, наявність усіх інших ознак правової держави у їх сукупності.

До політичних гарантій також належать: держава – головний організатор здійснення та захисту прав людини; народне волевиявлення, яке здійснюється безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування; право громадян на свободу об’єднань у політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод; право громадян на участь в управлінні державними справами, у референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право громадян звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Що стосується створення політичних умов, то на сучасному етапі вони включають розвиток та удосконалення демократичних основ суспільства, формування правової держави, розподіл влади та їх співробітництво між собою, плюралізм думок та ідеологічну багатоманітність, забезпечення багатопартійності, вільного розвитку громадських організацій та гласності, поглиблення ідей парламентаризму тощо.

Якщо політичні гарантії є визначальними для реалізації усієї системи конституційних прав та свобод людини і громадянина, то належні економічні гарантії фактично обумовлюють можливість реалізації соціальних, культурних, деяких інших прав і свобод особи. Реалізація деяких інших прав (наприклад, на повагу до гідності, на захист від втручання в особисте і сімейне життя тощо) не потребує чи майже не потребує матеріальних затрат з боку держави.

Основні економічні гарантії прав і свобод громадян України – це: спосіб виробництва; економічний лад суспільства, який має забезпечувати неухильне зростання продуктивних сил на основі визнання й захисту різних форм власності на засоби виробництва; соціально орієнтована ринкова економіка; економічна свобода громадян та їхніх об’єднань у виборі форм і здійсненні підприємницької діяльності.

Також економічними гарантіями є ринкова економіка, основу якої становлять відносини приватної власності, поєднані зі свободою підприємницької діяльності та ефективним використанням державної власності і дійовою системою державного регулювання економіки, а також ресурсна, фінансова та технологічна незалежність національної економіки від інших країн.

Ідеологічні гарантії потребують створення в суспільстві високого рівня правової культури, який би був заснований на повазі до закону, на внутрішній згоді людей з нормативними приписами. Сюди входять розвиток правосвідомості, пропаганда та розповсюдження правових знань, створення звички, внутрішньої потреби створювати закон, навички та вміння використовувати правові норми в повсякденному житті.

До ідеологічних гарантій можна віднести ліберальну концепцію прав людини, на якій ґрунтується правова система держави, що визнає права людини як природні і передбачає їх пріоритет щодо прав колективу, держави, суспільства, а також ідеологічний плюралізм і багатоманітність, заборону визнання державою жодної ідеології як обов’язкової.

Соціальні умови безпосередньо залежать від всіх вищеперелічених – політичних, економічних та ідеологічних.

Відповідно до ст.1 Конституції України держава є соціальною. На думку О.Е.Кутафіна, головне завдання соціальної держави – досягнення такого суспільного прогресу, який був би заснований на закріплених правом принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності. Покликанням соціальної держави є допомога слабким, вплив на розподіл економічних благ, виходячи з принципу справедливості, щоб забезпечити кожному рівень існування, гідний людини.

Фактично, соціальна держава в тому розумінні, яке на сучасному етапі визначається Конституцією України, прагне до максимально можливого в умовах демократизму сприяння покращення матеріального становища всіх осіб з метою забезпечення кожному належного прожиткового мінімуму.

Суспільні умови (гарантії), що забезпечують права дитини як і будь-якої особи, створюють умови для активного залучення інших осіб до боротьби з порушеннями закону, створення атмосфери неприйняття вчинків, які прямо чи опосередковано порушують вимоги закону. До цієї групи гарантій слід віднести культурно-моральні умови: виховну та освітню політику, духовні та моральні принципи, що панують у суспільстві.

Організаційні гарантії – це організаторська діяльність держави та всіх її органів, посадових осіб, громадських організацій зі створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами і свободами.

До організаційних гарантій можна віднести – структуру, взаємини, матеріально-технічне забезпечення суду та інших органів захисту прав людини і громадянина, загальну ефективність судової та правоохоронної діяльності, рівень кваліфікації суддів та працівників інших правоохоронних органів тощо.

Деякі вчені, аналізуючи гарантії, погоджуються на їх поділ на загальні та правові, але при цьому зауважують, що політичні, економічні, ідеологічні, соціальні та культурні слід розглядати не як засоби забезпечення прав і свобод особи, а як відповідні умови їх здійснення, які обумовлюють повноту використання соціальних благ в силу розвиненості різноманітних відносин перерахованих видів.