2. Аналіз основних напрямів розвитку бюджетної системи України та зарубіжних країн

2.1 Аналіз бюджетної системи Німеччини

Бюджетна система Німеччини почала формуватись у 20-х роках минулого століття і доповнилась на початку 90-х(в зв’язку з приєднанням земель колишньої НДР).

Після Другої світової війни почався бурхливий економічний розвиток, який дістав назву «німецьке диво». Автором дива був Людвіг Ерхард, який разом із групою німецьких неолібералів розробив концепцію соціального ринкового господарства. Її основою стало положення про еволюцію регулюючої ролі держави та ринку. Йому вдалося вже до кінця 1949 р. довести валовий обсяг промислового виробництва до 98,4 % від рівня 1936 р., а до кінця 1950 р. до 114,4 %,шляхом проведення реформ(грошової,господарської).І вже у 60-х роках рівень безробіття становив менше 1%.

До рівнів бюджетного устрою Німеччини належать: федеративний, земельний та общинний.

Органи влади та їх структурні елементи,які беруть участь у бюджетному процесі: Міністерство фінансів – уряд;представницькі органи – бундестаг - бюджетний комітет(голова цього комітету обирається з представників опозиційних партій), у перевірці виконання бюджету бере участь підкомітет з перевірки звітності, Федеральна рахункова палата,бундесрат(затверджує закон про бюджет);Федеральний казначейський двір.

Проаналізуємо повноваження учасників бюджетного процесу:

Федеральний казначейський двір являється незалежним державним закладом, діє згідно з Федеральною і земельними конституціями. Функції: контроль економічної і фінансової діяльності, перевірка роботи Міністерства фінансів.

Головне фінансове управління або Верховна фінансова дирекція існує тільки на рівні земель і контролює підвідомчі податкові інспекції. Керівник Головного фінансового управління — президент. Міністерство фінансів організовує роботу податкових інспекцій і підпорядковується федеральному Міністерству фінансів.

У Німеччині значна увага приділяється фінансовому і бюджетному плануванню. Фінансове планування обов'язково здійснює не лише федерація, а й землі. Широко застосовуватись воно почало з 1967 p., основою його є середньострокове планування до п'яти років. При цьому виді планування можливо враховувати зміни в бюджетній політиці.

Перший рік — це поточний бюджет, другий рік, рік на який формується бюджет, і наступні три роки — перспективний бюджет.[3]

Фінансовий план в Німеччині складається кожний рік заново,а період планування відповідно зміщується на рік уперед. Позитивним аспектом цього можна виділити те, що такий план більш гнучко реагує на зміну економічних і соціальних умов.

Основою фінансового планування являється планування витрат. Витрати,які пов’язані з управлінською діяльністю, витрати на інфраструктуру плануються досить чітко. Дохідна частина передбачається на основі чітких нормативів,а збалансування досягається на основі прогнозу макроекономічних показників. Макроекономічний прогноз складається на перші два фінансові роки(ураховуючи зміни господарської кон’юктури,а на інші три роки ці зміни не враховуються). Планування проводиться в цінах поточного року(низький рівень інфляції).

Витрати згруповані в 40 блоків у плані,за функціональними ознаками. В державних органах існують близько 1500 дохідних і 8000 витратних статей бюджету. Також в державі існує єдина бюджетна класифікація.

Проаналізуємо бюджетний процес. На рівні федерації проект бюджету готує Міністерство фінансів, уряд подає на розгляд парламенту. Парламент при розгляді бюджету може вимагати від уряду будь-яку необхідну інформацію. Реалізується це право через письмові й усні звернення, депутатські запити, запрошення на секційні та пленарні засідання відповідних урядових осіб.

До основних видів даних, які необхідні парламенту, належать:

• основні макроекономічні показники, їх обґрунтування;

• детальний загальний фінансовий звіт уряду;

• повідомлення Федеральної рахункової палати;

• доповіді та висновки експертів незалежних організацій про фінансовий та економічний розвиток;

• критичні конструктивні публікації з бюджетних питань у засобах масової інформації.[3]

Протягом тривалого періоду в Німеччині склалася традиція,що економічні наукові інститути і організації подають експерті доповіді щодо бюджетного процесу. Кожного року в листопаді публікуються аргументовані висновки Експертної ради. В цих висновках міститься оцінка загальноекономічного розвитку. Членами Експертної ради являються п’ятеро найавторитетніших учених – економістів(«п’ятеро мудреців» так їх називають в народі.

В засобах масової інформації широко висвітлюються процес обговорення бюджету ,його виконання та звіт. Це може попередити негативні тенденції в бюджетному процесі. Членами парламенту при обговоренні бюджету являються провідні політики. Головна роль у бюджетному процесі відводиться комітету бундестагу. Процес обговорення у двох палатах парламенту триває від трьох до трьох з половиною місяців.

Прийняття бюджету є суверенним правом парламенту, Спочатку бюджет приймається бундестагом, а потім отримає схваленням бундесрату. Після затвердження бюджету діє принцип розподілу влади(виконання бюджету - абсолютна компетенція уряду).

Контролем виконання бюджету займаються органи виконавчої, законодавчої влади,а також громадські інституції. Уряд, Міністерство фінансів здійснюють контроль з боку виконавчої влади. Усередині міністерств функціонують власні контрольні підрозділи. З боку органів законодавчої влади головна роль належить підкомітету з перевірки звітності бюджетного комітету. Окремими напрямами виконання бюджету займається(контролює) Федеральна контрольна рахункова палата. З сторони громадських інститутів контроль можуть здійснювати різні асоціації, інститути і громадські організації.

Цикл бюджетного процесу закінчується затвердженням звіту про виконання бюджету. Через детальну перевірку витрат бюджету,термін між закінченням бюджетного року і затвердженням звіту про виконання бюджету складає два з половиною роки. На даний момент застосовуються заходи щодо скорочення цього терміну(щонайменше до шести місяців)

Розглянемо проблеми сучасного стану бюджетної системи Німеччини.

Перша проблема:

Інститут економічних досліджень в Халле провів аналіз на предмет цільового використання бюджетних коштів у східних землях Німеччини. Результати показали,що тільки Саксонія витратила бюджетні кошти за їх призначенням,інвестувала переважну частину в розвиток інфраструктури і витратила малу частину на поточні витрати. щодо інших територій,то частка коштів, використана не за цільовим призначенням в Саксонії-Анхальт склала 79%,в Тюрінгії -53%,в Брандербурзі-41%. Щодо Берліну, то він взагалі не виділив жодного кошта на цілі, які передбачені «Пактом солідарності»(укладений у 1993 році на 10 років щодо покращення економічного становища східних земель).

Друга проблема:

Після закінчення строку дії «Пакта солідарності»,цілі не були досягненні повністю і тому був підписаний «Пакт солідарності-2»(терміном дії до 2019 р.). Він передбачав поетапне виділення фінансових коштів у розмірі 156 млрд. євро. В результаті цього можна спостерігати невдоволення південних і західнонімецьких земель,так як загальний обсяг коштів на «вирівнювання фінансових відмінностей» між «багатими» і «бідними» виріс з 1,5 млрд. євро в 1994 р. до 8 млрд. євро в 2000 р.

Тому розглянуті проблеми вимагають застосування планів щодо їх рішення.