2.2 Оцінка бюджетної системи сша

Фінансова система США склалася шляхом активного створення власних інститутів і методів їх діяльності, запозичення європейського досвіду в галузі будівництва ринкової економіки. Під впливом кризи 1929 – 1933 рр. почало розвиватися американське державне регулювання економіки з 1930-х рр. Регулювання фінансової системи стало одним з основних напрямів. Приймалися закони,на основі яких діє потужна система державного нагляду та контролю. Характерною рисою Американської фінансової системи є тенденція до зростання рівня саморегулювання. Окрім держави всі інститути фінансової системи прагнуть досягнення її стабільності та надійності.

Сучасна система Сполучених Штатів складається з таких основних компонентів:

• фінансових інститутів;

• фінансових ринків;

• фінансових інструментів.

Фінансові інститути виступають у ролі фінансових посередників. Вони включають в себе широке коло банків, компаній, фірм та установ. Їх діяльність полягає в організації руху грошових коштів. Складовими фінансової системи є комерційні, ощадні банки та інші кредитні установи; компанії зі страхування і пенсійні фонди; товарні та фондові біржі.

Учасники фінансової системи США:

• банки (комерційні, ощадні, кредитні організації);

• контрактні установи (фінансові компанії, пенсійні фонди);

• неконтрактні установи (інвестиційні компанії);

• агенти і брокери (іпотечні, інвестиційні банки, дилери і брокери по цінним паперам);

• фондові і товарні біржі (фондові, ф'ючерсні, торгові біржі);

• кредитори і позичальники (домашні господарства, нефінансовий бізнес, державні цінні папери, закордонні цінні папери).

Органи,які виступають регуляторами:

• федеральна резервна система (ФРС);

• федеральна корпорація по страхуванню депозитів;

• управління нагляду за банківською справою;

• управління нагляду за ощадними установами;

• національна адміністрація кредитних союзів;

• комісія з цінних паперів і бірж;

• комісія з термінової біржової торгівлі й ін.

Зменшення ролі банків і зростання значення небанківських інститутів – це притаманна тенденція, яка притаманна фінансовій системі держави.

В США діє дворівнева система, яка включає Федеральну резервну систему( центральний банк країни), національні банки та банки штатів.

Банки поділяються на:

• національні(діють на основі ліцензії федерального уряду);

• банки штатів( діють на основі ліцензії уряду штату).

Федеральна резервна система є професійним об’єднанням банків країни, членами якої є всі національні банки. Ця система була створена у 1913 р. з метою управління грошовим обігом і банківською діяльністю на федеральному рівні. Всю територію поділили на 12 округів і у кожному було утворено федеральний резервний банк. ФРС незалежна від законодавчої та виконавчої гілок влади, являється федеральною установою. Керівництво ФРС самостійно приймає рішення щодо кредитно-грошової політики.

Нью-Йоркська фондова біржа (НФБ) - некомерційна організація, знаходиться у власності 1366 членів (фізичних осіб, кількість яких залишається незмінним з 1953 р.). Ціна місця на біржі - приблизно 1,3 млн доларів, і майже третина місць орендована. Умови допуску до торгів суворі.Наприклад, оцінена на біржі компанія повинна мати не менше 2,5 млн доларів прибутку і понад 18 мільйонів доларів чистих активів. Зараз на цій біржі котирується близько 2500 емітентів.

Проаналізуємо бюджетний устрій США.

Державний бюджет – сформований стійкий механізм утворення і витрачання бюджетних коштів для обслуговування державних потреб та виконання державою своїх функцій.

Поділяється на три рівні:

• федеральний бюджет;

• бюджет штатів;

• бюджет місцевих органів влади.

Недоліками бюджетної системи є ускладненість її структурних елементів, нерівномірний розподіл бюджетних доходів та допомоги від бюджетів вищих рівнів до нищих.

Починаючи з 1969 р. однією з найбільших проблем був хронічний дефіцит федерального бюджету, який тривав протягом 30 років і досяг 5,6 трлн доларів(60% ВВП країни). Виплати відсотків(щорічно) по ньому перевищували 15% видаткової частини бюджету. За правління президента Клінтона федеральний бюджет став профіцитним, але вже коли при владі був Дж. Буш-молодший бюджет знову став дефіцитним(причиною є збільшення військових витрат). Від’ємне сальдо федерального бюджету в 2001 році склало 126 млрд. доларів.

До складу державного боргу окрім федерального боргу відносять також сукупний дефіцит бюджетів штатів,але за останні роки ці бюджети зводилися з профіцитом(хоча і невеликим) і майже непомітно впливали на стан державного боргу США.

Проектування федерального бюджету США відокремлене від процесу та апарату його виконання й контролю над ним, що є досить важливою відмінністю федерального бюджету країни. Закон про бюджет і звітність був прийнятий у 1921 р. У 1970 р. Бюджетне управління змінило назву на Адміністративно – бюджетне управління(АБУ), до обов’язків якого став входити контроль над рівнем державного адміністративного управління у федеральних органах влади,включаючи пошук шляхів вдосконалення системи.

АБУ розвиває ідеї, представлені йому президентом США, міністром фінансів і головою Економічної ради при президентові щодо бюджетно – податкової політики

У 1946 р. згідно з Законом про зайнятість було створено Економічну раду, ціллю якої являється розробка загальноекономічної політики федеральної адміністрації. Окремі питання та деталі економічної політики регулярно обговорюються на нарадах «трійки», членами якої є голова Економічної ради, директор АБУ і міністр фінансів, іноді до «трійки» можуть приєднуватись голова ради керуючих ФРС. Виконанням федерального бюджету займається Міністерство фінансів.

Служба внутрішніх доходів (веде збір федеральних податків) є найбільшою з підрозділів Міністерства фінансів,вона налічує 70-80 тисяч співробітників. Обслуговуванням державного боргу займається Міністерство фінансів( Казначейство).

Розглянемо проблему бюджетних видатків Сполучених Штатів Америки.

Вперше в історії в першій половині 2011 року державний борг США перевищував 14 трлн. дол.(склало більш 90% ВВП США),а наприкінці цього року цифра становила вже 15 трлн. дол. 2010 р. характеризувався появою неоконсервативних рухів у США на чолі з Партією чаювання та після їх входження в Республіканську партію і перемоги в проміжних виборах,було зрозуміло,що найближчим часом будуть присутні жорсткі ідеологічні розбіжності в поглядах політичних партій. Фіскальна криза в 2011 році стала підтвердженням цього Президент США зробив подання до Конгресу щодо збільшення державного боргу до 1,694 трлн. дол., на що отримав відмову. Ця ситуація призвела до того, що США опинилась на межі технічного дефолту у зв’язку з потенційною неспроможністю здійснювати нові зовнішні запозичення та робити виплати за старими.

Протягом безкомпромісних переговорів республіканці підкреслювали різке підвищення державного боргу,який зростає на 4 млрд. дол. щодня, і у цьому зв’язку висунили вимогу комплексної ревізії системи державних видатків і прагнули скасування медичної реформи. Ще однією поправкою республіканців була вимога щодо основного закону(визначити баланс бюджету, як конституційну норму).

Безкомпромісність, відсутність перспектив розв’язання проблеми призвели до зниження кредитного рейтингу США агенцією Standart&Poor's. Тож в подальшій перспективі було досягнено компромісу між Білим домом та Палатою представників. 2 серпня 2011 року був підписаний документ,який чітко визначив урізання певних видів бюджетних видатків близько 917 млрд. дол. на період 10 років. Ще один пункт, який містив документ була домовленість про створення комітету з кола американських законодавців, які за період чотирьох місяців повинні були розробити план щодо додаткового скорочення державних видатків на 10 наступних років ще на 1,2 трлн. дол. Ця сума дорівнювала нинішньому дефіциту бюджету США. Але комітет своєї мети не досягнув через знову таки ті ж самі суперечності і вже у листопаді 2011 року його діяльність завершилась. Наслідком цього стало набуття чинності ще однієї норми підписаного документу-автоматичні скорочення 1,2 трлн. дол.(половина з цієї суми-урізання фінансування Збройних сил США).

Окремою домовленістю в межах Budget Control Act стало одноразове наступне підвищення ліміту держборгу без схвалення Конгресом США, що відбулося на початку 2012 року. За прогнозами Міністерства фінансів країна досягне сьогоднішнього ліміту державного боргу у 16,394 трлн. дол. всередині третього кварталу 2012 року, що збігається в часі із проведенням президентських виборів у США. Лідер республіканців, спікер Палати представників Дж. Бейнер уже встиг заявити, що його партія має намір використати цей момент для продовження дискусій на фіскальну тему, що може означати повторення минулорічної кризи [24].

Таким чином у випадку відсутності змін до чинного законодавства США можуть опинитися на порозі «фіскальної прірви». Що ж це явище включає в себе? По-перше зростання та повернення до рівня 2000 року ставок майже усіх видів оподаткування. По-друге – початок секвестру урізання на 1,2 трлн. дол. бюджетних видатків протягом 10 років.

Станом на сьогодні питання «фіскальної прірви» є одним із найширше обговорюваних в експертних і політичних колах США. Так, керівник МВФ К. Лагард улітку 2012 року назвала «фіскальну прірву» однією з основних загроз глобальній економічній системі. Приблизно те ж повторив і Глава Федерального резерву США Б. Бернанке, який закликав Конгрес докласти всіх зусиль для уникнення цього явища, попередивши, що неспроможність досягти компромісу може обернутися невиправними наслідками для процесу пост рецесійного відновлення економіки країни [25].

За чотири роки правління Президент США Б.Обама жодного разу не затвердив ні одного із запропонованих проектів бюджету країни. Політичні партії досі ведуть активну роботу над представленням нових пропозицій.