Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства:
лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків країн. Зняття бар'єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.
активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;
розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;
в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн «великої сімки». Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк.
подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва.
КОН 'ЮНКТУРА СВІТОВОГО РИНКУ
Здійснення суб'єктами ЗЕД міжнародного маркетингу передбачає, зокрема, вивчення кон'юнктури світового ринку.
Світовий ринок - це відносини між суб'єктами ЗЕД з приводу формування та дії пропозиції і попиту на товари, капітал, робочу силу, послуги.
Кон 'юнктура світового ринку - це економічна ситуація на світовому ринку на певний період часу. Кон'юнктура світового ринку знаходить свій прояв в співвідношенні між пропозицією і попитом на товари і послуги.
Види кон 'юнктури світового ринку:
1. Оптимальна кон'юнктура світового ринку - це максимально взаємовигідний рівень прибутку, що отримують партнери.
2. Несприятлива кон'юнктура світового ринку:
а) для продавця означає:
зниження прибутку при реалізації продукції;
зниження попиту на продукцію;
розширення пропозиції даного виду.
б) для покупця означає:
зростання цін на товари;
зменшення пропозицій товарів;
Загальні фактори, що впливають на кон'юнктуру ринку, діляться на 3 види:
1. Циклічні - це фактори, які відображають циклічний розвиток економіки по фазам: а) підйом; б) депресія; в) криза; г) пожвавлення.
2. Випадкові. До них відносяться:
а) соціальні конфлікти (страйки);
б) зміна в міжнародній обстановці;
в) форс-мажорні обставини (обставини нездоланної сили (стихійні лиха), тощо).
3. Детерміновані, тобто причинно-обумовлені, об'єктивні, які не залежать від волі та свідомості суб'єктів ЗЕД.
До них відносяться:
а) науково-технічна революція;
б) зростання чисельності суб'єктів ЗЕД;
в) економічна політика держави;
г) економічна політика монополій (ТНК);
д) сезонний характер виробництва.
На кон'юнктуру світового ринку в цілому діють біля 300 факторів. Основні кон'юнктуростворюючі фактори діляться на 2 види:
Фактори І виду - безпосередньо впливають на кон'юнктуру світового ринку. До них відносяться:
1. Фактори попиту.
2. Фактори пропозиції.
3. Фактори ціни на товари і послуги.
Фактори II виду - опосередкованого впливу на кон'юнктуру світового ринку. В їх числі виділяють:
1. Державно-політичні фактори, їх структурними елементами є:
а) рівень стабільності політичної обстановки як в середині, так і за межами країни;
б) необхідність забезпечення державних інтересів країни (квотування, ліцензування експорту, імпорту);
в) характер взаємовідносин держав-партнерів;
г) національна зовнішньоекономічна політика (концепція).
2. Економічні фактори:
а) рівень економічного розвитку країни, регіону;
б) валовий національний продукт та темпи його приросту;
в) структурні зрушення в економці;
г) обсяг зовнішньої торгівлі та її динаміка;
д) енергетичні проблеми і методи їх вирішення;
е) стан валютного ринку; є) темпи інфляції і ріст цін;
ж) фінансовий стан підприємств і рівень їх витрат;
з) динаміка капітальних вкладів і масштаби поновлення основного капіталу;
к) характер конкурентної боротьби на світовому ринку; л) концентрація виробництва і капіталу; м) особливості цінової політики; н) розміри знижок і пільг.
3. Технічні фактори. До них відносяться:
а) рівень науково-технічного прогресу;
б) кількісний і якісний стан основних фондів та їх структура;
в) рівень використання технологій.
4. Демографічні фактори. В тому числі:
а) чисельність населення і темпи його приросту;
б) стать, вік, структура, темпи приросту населення по окремим категоріям (чоловіки, жінки, молодь, пенсіонери тощо);
в) тривалість життя;
г) зайнятість населення.
5. Соціально-психологічні, в тому числі:
а) соціально-психологічний клімат в країнах реципієнтах (сприйняття місцевим населенням імпорту, експорту);
б) соціальна структура суспільства (робітники, службовці, інтелігенція);
в) соціально-побутові традиції країни-реципієнта;
г) привабливість фірми, її імідж.
6. Географічні фактори, в тому числі:
а) природно-кліматичні умови країни, регіону;
б) сезонність виробництва товарів, надання послуг;
в) екологічна ситуація в країні-реципієнті, регіоні.
7. Інші фактори. До них відносяться:
а) міжнародні фестивалі (кінофестивалі);
б) олімпіади;
в) світові міжнародні ярмарки, виставки (товарів, техніки), аукціони;
г) чемпіонати світу з різних видів спорту;