1.Теорії підприємств (неокласична, інституційна, еволюційна, підприємницька)

В економічній теорії сформувалися декілька концепцій підприємств, які охоплюють філософію його виникнення, діяльності та ліквідації. Не акцентуючи увагу на управлінському аспекті функціонування підприємства можна виділити наступні теорії підприємств:

1.неокласична. За нею підприємство розглядається як цілісний об’єкт, який здійснює перетворення вхідних ек ресурсів в продукцію на основі власного чи залученого капіталів. Модель підприємства визначається його виробничою ф-цією, яка х-зує взаємозв’язок к-сті продукції від обсягів витрачених ресурсів.

2.інституційна: Згідно цієї теорії підприємство виступає організацією, яка створюється людьми для ефективного використання їх можливостей. Основний акцент за цією теорією полягає в дослідженні взаємозв’язків і різних форм існування ділових організацій, меж їх росту, можливих варіантів вирішення проблем мотивації працівників, організації контролю та планування.

3.еволюційна. На початку 80-тих рр. минулого ст. сформувалась еволюційна теорія підприємства, яка зосереджує увагу на дослідженні проблематики функціонування організації на певному ринку. Х-ним для даної теорії є системне уявлення про підприємство, яке базується на двоїстому підході:

а) підприємство виступає членом ділового співтовариства, відчуває на собі всі зміни цього товариства.

б) підприємство володіє власними традиціями в певній сфері діяльності, певним обсягом і пропорціями ек ресурсів.

4.підприємницька: вона спирається на дослідження підприємства як на сфері реалізації підприємницьких талантів та інноваційних ініціатив на основі доступних для підприємця ек ресурсів. Модель підприємства за цією теорією формується на основі взаємодії підприємців всіх рівнів, але особливого значення здобувають внутрішньо-корпоративні механізми використання підприємницьких талантів усіх працівників.

2.Поняття про бізнес та підприємництво. Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у бізнесі.

Підприємництво (бізнес) - ініціативно-самостійна господарсько-комерційна діяльність окремих фіз. та юр. осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - підприємства (організації).

У всіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької діяль­ності базується виключно на договірних взаємовідносинах.

Договір (контракт, угода) - це форма документального закріплення партнерських зв’язків (предмета договору, взаємних прав та обов’язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосередковує взаємини у процесі праці, виробництва й реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

У ринковій системі господарювання застосовуються 2 види договорів: Установчий договір є письмовим документом, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї. Підприємницький договір відображає згоду сторін (партнерів) стосовно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької (бізнесової) діяльності у певній організаційно-правовій формі.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ДОГОВОРІВ ЗА СФЕРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ:

1.Купівля-продаж оренда й лізинг

2.Підрядні послуги

3.Трудові відносини

4.Страхування

5.Розрахунки і кредитування

6.Зовнішньоекономічна діяльність

7. Інші договори

Деякі з них:

Договір про аукціонний продаж товарів є документальним оформленням угоди щодо прилюдного продажу виставленого на аукціон товару (лотами чи поштучно) за найвищу ціну, оголошену покупцем.

Державний контракт є письмовим документом, що передбачає забезпечення потреб споживачів, які фінансуються за рахунок державного бюджету, і поповнення державного резерву відповідними видами продукції.

Лізингова угода - це договір між виробником і споживачем стосовно довгострокової оренди машин, устаткування, складних приладів, транспортних та інших технічних засобів праці.

Ліцензійний договір відрізняється від звичайної ліцензії (дозволу) на здійснення певного виду підприємницької діяльності. Він укладається між власником конкретної інновації (ліцензіаром) та особою, яка бажає набути право на її використання (ліцензіатом) і передбачає надання виключної ліцензії на використання винаходів чи «ноу-хау» за певну винагороду у вигляді пашуального платежу або роялті.

Оферта - це письмова пропозиція товару, яку робить продавець покупцеві. У ній висловлюється бажання чи готовність укласти угоду купівлі-продажу на умовах, вказаних у пропозиції.

Тверда оферта завжди надсилається тільки одному потенційному партнеру і може перетворитися на реальний договір за умови, коли: 1) оферту підписано (схвалено) іншою стороною (покупцем); 2) після підписання цей офіційний документ надіслано оференту (автору оферти); 3) письмовий документ отримано останнім. Оферта має певний термін чинності (зазвичай один місяць від дня її відправлення).

Вільну оферту надсилають однозначно кільком адресатам (потенційним партнерам). При цьому вільна оферта може стати договором за дотримання не тільки трьох названих умов, а ще й додаткової четвертої - потенційний партнер (покупець) має підписати одержаний документ й повернути його оференту, а останній - повідомити вибраного ним покупця про згоду вважати підписану ним оферту за чинний договір. Якщо покупець не отримає підтвердження від оферента протягом короткого терміну (як правило, 3ох днів з моменту закінчення дії оферти), то він може вважати себе вільним від зобов’язань.

Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами, характеризують партнерські зв’язки

Найважливі форми співробітництва (партнерських зв’язків) за окремими напрямами:

Виробництво:виробнича кооперація, проектнк фінансування, управління за контрактом, підрядне виробництво, спільне підприємництво.

ТОВАРООБМІН:бартерні операції, зустрічна поставка, комерційна тріангуляція.

ТОРГІВЛЯ:підприємницькі зв’язки закріплені угодами звичайним, форвардними, ноу-хау, про експорт, про імпорт, про встановлення прямих зв’язків.

ФІНАНСОВІ відносини: факторинг, комерційний трансферт.

Отже, у ринковій системі господарювання партнерські зв’язки здійснюються за кількома основними напрямами (виробництво, товарообмін, торгівля, фінансові відносини). Тільки таке комплексне здійснення партнерських може забезпечити належний розвиток та ефективність підприємництва в Україні