Ретроспективний аналіз розповсюдження кишкових інфекцій серед дитячого населення м. Дніпродзержинськ протягом 2010-2012 рр. (у розрахунку на 100 тис. Населення)

Загальна кількість випадків інфекційних хвороб у дітей	Рік дослідження
	2010	2011	2012
	92,5 тис.	94,9 тис.	90,8 тис.
Кількість дітей, хворих на кишкові інфекції	1,03 тис. (1,01%)	0,58 тис. (0,62%)	0,94 тис. (1,13%)

У 2012 році порівняно з 2011, навпаки, спостерігали зниження загального рівня захворюваності дітей (на 4,0%), і збільшення кількості випадків захворюваності на кишкові інфекції серед дитячого населення м. Дніпродзержинськ практично у 2 рази.

Що стосується етіологічної структури збудників кишкових інфекцій, то можна відмітити, що найбільший відсоток виявлення (більше, ніж 50,0% від всіх кишкових інфекцій) приходився на вірусні, а саме – ротавірусну інфекцію (рис. 5.4). Але при вивченні частоти зустрічаємості ротавірусної інфекції серед дітей м. Дніпродзержинськ протягом 2010-2012 років встановлено позитивну динаміку щодо зниження кількості хворих на кишкові інфекції вірусної етіології. Так, якщо у 2010 році зафіксовано 256 із 426 випадків захворювання на ротавірусну інфекцію, що складало 60,1% від всіх виявлених кишкових інфекцій бактеріальної і вірусної етіології, то наприкінці 2012 року – ротавірусну інфекцію виявлено вже у 243 із 470 осіб, що не перевищувало 51,7% від загальної кількості випадків захворювання на кишкові інфекції.

а)

б)

в)

Рисунок 5.4 Етіологічна структура кишкових інфекцій

а) 2010 р.; б) 2011 р.; в) 2012 р.

Аналіз даних щодо частоти зустрічаємості кишкових інфекцій по вікових категоріях дітей дозволив встановити подібну тенденцію, яку відмічали і для вірусних інфекцій із повітряно-крапельним шляхом передачі (рис. 5.5).

Із отриманих даних видно, що незалежно від року дослідження, найчастіше кишкові інфекції виявлялися у дітей у віковій групі від 1 до 14 років: у 2010 році – у 322 осіб, у 2011 – у 155 осіб, у 2012 – у 305 осіб, що складало відповідно 75,6; 60,5 і 64,9% від загальної кількості дітей із кишковими інфекціями.

%

Рік дослідження

Рисунок 5.5 Частота зустрічаємості кишкових інфекцій

по вікових категоріях дітей

Найрідше кишкові інфекції виявлялися у дітей у віковій групі від 15 до 18 років: у 2010 та 2011 роках – всього у 5 осіб, у 2012 – у 7 осіб, що складало відповідно 1,2; 2 і 2,3% від загальної кількості дітей із кишковими інфекціями. Це можна пояснити тим, що у такому дорослому віці діти більш ретельно дотримуються правил особистої гігієни.

5.3 Виявлення ротавірусної інфекції у дітей м. Дніпродзержинськ

У зв’язку з тим, що серед усіх зареєстрованих випадків кишкових інфекцій найчастіше зустрічались ті, що викликані ротавірусами, розділ власних досліджень був присвячений саме особливостям протікання ротавірусної інфекції у дітей м. Дніпродзержинська.

За період виконання дипломної роботи було встановлено 44 випадки ротавірусної інфекції у дітей віком від 4 міс. до 7 років. У них клінічний діагноз був підтверджений виділенням Аг ротавірусу методом ІФА в фекаліях, а при мікст-варіантах – бактеріологічним дослідженням фекалій на наявність бактерій кишкової групи і умовно-патогенної мікрофлори.

Проведений аналіз показав, що у 15,9% (7) дітей захворювання протікало як моноінфекція, а у 84,1% (37 осіб) – як мікст-інфекція з умовно-патогенною бактеріальною мікрофлорою (рис. 5.6).

Рисунок 5.6 Частота зустрічаємості ротавірусної інфекції з бактеріальними збудниками кишкових інфекцій

У другому випадку при дослідженні складу мікрофлори кишечника встановлено зниження вмісту біфідо- і лактобактерій до lg5-lg7 КУО/г фекалій у 86,5% (32 особи) дітей із ротавірусною інфекцією (табл. 5.2).

Дисбаланс серед штамів E. coli і збільшення кількості умовно-патогенних мікроорганізмів кишкової групи спостерігали у 62,2% (23 особи) дітей із ротавірусною інфекцією. Із умовно-патогенних мікроорганізмів відзначали зростання титрів до lg5 КУО/г фекалій Klebsiella pneumoniae – у 37,8% (14 дітей), Proteus sp. – у 16,2% (6 дітей), Enterobacter cloaceae – у 51,4% (19 дітей) і Citrobacter freundii – у 21,6% (8 дітей) випадків.

Гемолітичні та/або коагулазопозитивні стафілококи, титр яких був вищим за норму, зустрічались у 3 осіб, що складало 8,1% від загальної кількості позитивних проб. Ще у 5 відмічали наявність негемолітичних та/або коагулазонегативних Staphylococcus aureus (13,5% хворих).

Дріжджеподібні гриби p. Candida на фоні зниження кількості лакто- та біфідобактерій були виділені у 7 (18,9%) дітей.

Таблиця 5.2