II. Положення про розробку інструкції з охорони праці

2.1. Загальні положення

1. Положення встановлює вимоги до змісту, побудови і викладу інструкцій з охорони праці (далі - інструкції), визначає порядок опрацювання та введення в дію нових, перегляду та скасування чинних інструкцій. Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій

(далі - підприємства) незалежно від форм власності та видів їх діяльності.

2.1.2. Інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи

уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Інструкції поділяються на:

- інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

- примірні інструкції;

- інструкції, що діють на підприємстві.

3. Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, розробляються для персоналу, який провадить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини, що перебувають під тиском, і для інших працівників, правила безпеки праці яких установлені міжгалузевими нормативними актами про охорону праці, затвердженими органами державного нагляду за охороною праці.

Ці інструкції затверджуються відповідними органами державного нагляду за охороною праці за узгодженням з міністерствами або іншими органами, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і їх дотримання є обов'язковим для працівників відповідних професій або при виконанні відповідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкованості, форми власності та виду діяльності.

2.1.4. Примірні інструкції затверджуються міністерствами або іншими органами виконавчої влади, виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну компетенцію, за узгодженням з органами державного нагляду за охороною праці, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і Національним НДІ охорони праці. Ці інструкції можуть використовуватись як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві.

2.1.5. Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного підприємства. Такі інструкції розробляються на основі чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону

праці, примірних інструкцій та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на

даному підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є обов'язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.

2.1.6. Інструкції повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: правил, норм, стандартів, інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці, на основі яких вони розробляються.

2.1.7. Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов'язкове самими працівниками. Порушення працівником цих вимог повинно розглядатися як порушення трудової дисципліни, за яке до нього може бути застосовано стягнення згідно

з чинним законодавством.

2.1.8. Організація вивчення інструкцій працівниками абезпечується роботодавцем згідно з ДНАОП 0.00-4.12-94 "Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці" ( z0095-94 ).

2.1.9. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог інструкцій покладається на роботодавця.

2.1.10. Громадський контроль за додержанням всіма працівниками вимог інструкцій здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених і професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.

2.2 Зміст і побудова інструкцій

2.2.1. Кожній інструкції присвоюється назва і скорочене позначення (код, порядковий номер). Інструкціям, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів, при їх включенні до Державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці присвоюються скорочені позначення, прийняті Держнаглядохоронпраці.

Примірним інструкціям, що затверджуються міністерствами чи іншими органами виконавчої влади та об'єднаннями підприємств, присвоюються скорочені позначення, прийняті Національним НДІ охорони праці. Інструкціям, що розробляються і затверджуються на підприємствах, присвоюються порядкові номери службами охорони

праці цих підприємств. У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або виду робіт вона призначена, наприклад: "Інструкція з охорони праці для електрозварника", "Примірна інструкція з охорони праці при роботі з ручним електроінструментом".

2.2.2. Включенню до інструкцій підлягають загальні положення щодо охорони праці та організаційні і технічні вимоги безпеки, що визначаються на основі:

- чинного законодавства України про працю та охорону праці, стандартів, правил, норм та інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці;

- аналізу документів з охорони праці стосовно відповідного виробництва, професії (виду робіт);

- характеристики робіт, що підлягають виконанню працівником конкретної професії у відповідності з її кваліфікаційною характеристикою;

- вимог безпеки до технологічного процесу, виробничого обладнання, інструментів і пристроїв, що застосовуються при виконанні відповідних робіт, а також вимог безпеки, що містяться в експлуатаційній та ремонтній документації і в технологічному регламенті;

- виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для даної професії (виду робіт) як при нормальному протіканні процесу, так і при відхиленнях від оптимального режиму, визначення заходів та засобів захисту від них, вивчення конструктивних та експлуатаційних особливостей і ефективності використання цих засобів;

- аналізу обставин та причин найбільш імовірних аварійних ситуацій, нещасних випадків та професійних захворювань, характерних для даної професії (виду робіт);

- вивчення передового досвіду безпечної організації праці та виконання відповідних робіт, визначення найбезпечніших методів та прийомів їх виконання.

2.2.3. Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу і з урахуванням умов, у яких виконується даний вид робіт.

2.2.4. Інструкції повинні містити такі розділи:

- загальні положення;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки під час виконання роботи;

- вимоги безпеки після закінчення роботи;

- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

За необхідності в інструкції можна включити й інші розділи. Наприклад, у примірних інструкціях може бути передбачений розділ "Вступ", у якому відображаються відповідні положення законодавства України про працю та охорону праці, вказівки щодо порядку внесення змін і доповнень до цих інструкцій тощо.

Для розміщення матеріалів, які доповнюють основну частину інструкцій, ілюструють чи конкретизують її окремі вимоги, може бути включений розділ "Додатки". У цьому ж розділі може бути наведений перелік нормативних актів, на підставі яких розроблена інструкція.

2.2.5. Розділ "Загальні положення" повинен містити:

- відомості про сферу застосування інструкції;

- загальні відомості про об'єкт розробки: визначення робочого місця працівника даної професії (виду робіт) в залежності від тривалості його перебування на ньому протягом робочої зміни (постійне чи непостійне); коротка характеристика технологічного процесу та обладнання, що застосовується на цьому робочому місці, виробничій дільниці, в цеху;

- умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи за професією або до виконання відповідного виду робіт (вимоги щодо віку, стажу роботи, статі, стану здоров'я, проходження медоглядів, професійної освіти та спеціального навчання з питань охорони

праці, інструктажів, перевірки знань тощо);

- вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що стосуються питань охорони праці для даного виду робіт або професії, а також відомості про специфічні особливості організації праці і технологічних процесів та про коло трудових обов'язків працівників даної професії (що виконують даний вид робіт);

- характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника;

- перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам даної професії (виду робіт) згідно з чинними нормами, із зазначенням стандартів або технічних умов на них;

- вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник під час виконання роботи.

2.2.6. Розділ "Вимоги безпеки перед початком роботи" повинен містити:

- порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи, в тому числі при порушенні режиму роботи виробничого обладнання або технологічного процесу;

- порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;

- порядок перевірки справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, виявлення видимих пошкоджень захисного заземлення (занулення) тощо;

- порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів (сировини, заготовок, напівфабрикатів);

- порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту тощо.

2.2.7. Розділ "Вимоги безпеки під час роботи" повинен містити:

- відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного обладнання, пристроїв та інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати;

- правила безпечного поводження з вихідними матеріалами (сировиною, заготовками, напівфабрикатами), з готовою продукцією, допоміжними матеріалами та відходами виробництва, що являють небезпеку для працівників;

- правила безпечної експлуатації внутрішньоцехових транспортних і вантажопідіймальних засобів і механізмів, тари; вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу;

- вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному стані;

-можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи обладнання та технологічного регламенту і способи їх усунення;

- вимоги щодо використання засобів індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

- умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні тощо);

- вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухобезпеки;

- порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі

виробничі фактори, що загрожують життю і здоров'ю працівників.

2.2.8. Розділ "Вимоги безпеки після закінчення роботи" повинен містити:

- порядок безпечного вимикання, зупинення, розбирання, очищення

і змащення обладнання, пристроїв, машин, механізмів та апаратури, а при безперервному процесі - порядок передачі їх черговій зміні;

- порядок здавання робочого місця;

- порядок прибирання відходів виробництва;

- вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;

- порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, що виявились у процесі роботи.

2.2.9. Розділ "Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях" повинен містити: - відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо);

- відомості про засоби та дії, спрямовані на запобігання можливим аваріям;

- порядок дій, особисті обов'язки та правила поведінки працівника при виникненні аварії згідно з планом її ліквідації, в тому числі у випадку її виникнення під час передачі-приймання зміни при безперервній роботі;

- порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що

можуть до них призвести;

- відомості про порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації;

- порядок дій щодо подання першої медичної допомоги потерпілим

під час аварії.

2.3 Вимоги до робочого місця системного адміністратора

1. Характеристика умов праці програміста Науково-технічний прогрес вніс серйозні зміни в умови виробничої діяльності працівників розумової праці. Їх праця стала інтенсивнішим, напруженим, які вимагають значних витрат розумової, емоційної та фізичної енергії. Це зажадало комплексного рішення проблем ергономіки, гігієни і організації праці, регламентації режимів праці та відпочинку. В даний час комп'ютерна техніка широко застосовується у всіх областях діяльності людини. При роботі з комп'ютером людина піддається дії ряду небезпечних і шкідливих виробничих факторів: електромагнітних полів (діапазон радіочастот: ВЧ, УВЧ і СВЧ), інфрачервоного і іонізуючого випромінювань, шуму і вібрації, статичної електрики і іню Робота з комп'ютером характеризується значною розумовою напругою і нервово-емоційним навантаженням операторів, високою напруженістю зорової роботи і досить великим навантаженням на м'язи рук при роботі з клавіатурою ЕОМ. Велике значення має раціональна конструкція і розташування елементів робочого місця, що важливе для підтримки оптимальної робочої пози людини-оператора. У процесі роботи з комп'ютером необхідно дотримувати правильний режим праці та відпочинку. В іншому випадку у персоналу наголошуються значна напруга зорового апарату з появою скарг на незадоволеність роботою, головні болі, дратівливість, порушення сну, втому і хворобливі відчуття в очах, в поясниці, в області шиї і руках.

2.3.2 Вимоги до виробничих приміщень

1. Забарвлення і коефіцієнти відображення Забарвлення приміщень і меблів повинна сприяти створенню сприятливих умов для зорового сприйняття, гарного настрою. Джерела світла, такі як світильники і вікна, які дають віддзеркалення від поверхні екрану, значно погіршують точність знаків і тягнуть за собою перешкоди фізіологічного характеру, які можуть виразитися в значній напрузі, особливо при тривалій роботі. Віддзеркалення, включаючи відбиття від вторинних джерел світла, повинне бути зведено до мінімуму. Для захисту від надмірної яскравості вікон можуть бути застосовані штори і екрани . Залежно від орієнтації вікон рекомендується наступне забарвлення стін і підлоги: а) вікна орієнтовані на південь:

- стіни зеленувато-блакитного або світло-блакитного кольору; підлога зелена; - вікна орієнтовані на північ: - стіни світло-оранжевого або оранжево-жовтого кольору;

- підлога - червонувато-оранжевий; б) вікна орієнтовані на схід:

- стіни жовто-зеленого кольору; - підлога зелена або червонувато-оранжевий; в) вікна орієнтовані на захід:

- стіни жовто-зеленого або голубувато-зеленого кольору;

- підлога зелена або червонувато-оранжевий.

У приміщеннях, де знаходиться комп'ютер, необхідно забезпечити наступні величини коефіцієнта віддзеркалення: для стелі: 60.70%, для стін: 40.50%, для підлоги: близько 30%. Для інших поверхонь і робочих меблів: 30.40%. 2. Освітлення Правильно спроектоване і виконане виробниче освітлення покращує умови зорової роботи, знижує стомлюваність, сприяє підвищенню продуктивності праці, благотворно впливає на виробниче середовище, роблячи позитивний психологічний вплив на працюючого, підвищує безпека праці і знижує травматизм. Недостатність освітлення приводить до напруги зору, послаблює увагу, призводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає осліплення, роздратування і різь в очах. Неправильне напрямок світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть призвести до нещасного випадку або профзахворювань, тому настільки важливий правильний розрахунок освітленості. Існує три види освітлення - природне, штучне і суміщене (Природне і штучне разом). Природне освітлення - освітлення приміщень денним світлом, проникаючим через світлові прорізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях приміщень. Природне освітлення характеризується тим, що міняється в широких межах залежно від часу дня, пори року, характеру області і ряду інших факторів. Штучне освітлення застосовується при роботі в темний час доби і вдень, коли не вдається забезпечити нормовані значення коефіцієнта природного освітлення (похмура погода, короткий світловий день). Освітлення, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним, називається змішаним освітленням. Штучне освітлення підрозділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне. Робоче освітлення, у свою чергу, може бути загальним або комбінованим. Загальне - освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно або стосовно до розташування обладнання. Комбіноване - освітлення, при якому до загального додається місцеве освітлення. Згідно СНіП II-4-79 в приміщенях обчислювальних центрів необхідно застосувати систему комбінованого освітлення. При виконанні робіт категорії високої зорової точності (найменший розмір об'єкта розрізнення 0,3.0,5 мм) величина коефіцієнта природного освітлення (КПО) повинна бути не нижче 1,5%, а при зоровій роботі середньої точності (найменший розмір об'єкта розрізнення 0,5.1,0 мм) КЕО повинен бути не нижче 1,0%. В якості джерел штучного освітлення звичайно використовуються люмінесцентні лампи типу ЛБ або ДРЛ, які попарно об'єднуються в світильники, які повинні розташовуватися над робочими поверхнями рівномірно. Вимоги до освітленості в приміщеннях, де встановлені комп'ютери, наступні: при виконанні зорових робіт високої точності загальна освітленість повинна складати 300лк, а комбінована - 750лк; аналогічні вимоги при виконанні робіт середньої точності - 200 і 300лк відповідно. Крім того все поле зору повинне бути освітлено достатньо рівномірно — це основна гігієнічна вимога. Іншими словами, ступінь освітлення приміщення і яскравість екрану комп'ютера повинні бути приблизно однаковими, т.к. яскраве світло в районі периферійного зору значно збільшує напруженість очей і, як наслідок, призводить до їх швидкої стомлюваності.

3. Ергономічні вимоги до робочого місця Проектування робочих місць, забезпечених відеотерміналами, відноситься до числа найважливіших проблем ергономічного проектування в області обчислювальної техніки. Робоче місце і взаємне розташування всіх його елементів повинне відповідати антропометричним, фізичним і психологічним вимогам. Велике значення має також характер роботи. Зокрема, при організації робочого місця програміста повинні бути дотримані наступні основні умови: оптимальне розміщення устаткування, що до складу робочого місця і достатній робочий простір, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення. Ергономічними аспектами проектування відеотермінальних робочих місць, в зокрема, є: висота робочої поверхні, розміри простору для ніг, вимоги до розташування документів на робочому місці (наявність і розміри підставки для документів, можливість різного розміщення документів, відстань від очей користувача до екрану, документа, клавіатури і т.д.), характеристики робочого крісла, вимоги до поверхні робочого столу, можливість регулювання елементів робочого місця. Головними елементами робочого місця програміста є стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи. Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення програміста. Раціональна планування робочого місця передбачає чіткий порядок і сталість розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібно для виконання робіт частіше, розташовано в зоні легкої досяжності робочого простору. Моторне поле - простір робочого місця, в якому можуть здійснюватися рухові дії людини. Максимальна зона досяжності рук - це частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, що описуються максимально витягнутими руками при русі їх в плечовому суглобі. Оптимальна зона - частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, описуваними передпліччями при русі в ліктьових суглобах з опорою в точці ліктя і з відносно нерухомим плечем. Оптимальне розміщення предметів праці і документації в зонах досяжності: ДИСПЛЕЙ розміщається в зоні а (у центрі); СИСТЕМНИЙ БЛОК розміщається в передбаченій ніші столу; КЛАВІАТУРА - у зоні г / д; «Миша» - в зоні в справа; СКАНЕР в зоні а / б (ліворуч); ПРИНТЕР знаходиться в зоні а (справа); ДОКУМЕНТАЦІЯ: необхідна при роботі - в зоні легкої досяжності долоні, а у висувних ящиках столу - література, якою користуються не постійно. Для комфортної роботи стіл повинен задовольняти наступним умовам: - Висота столу повинна бути вибрана з урахуванням можливості сидіти вільно, в зручній позі, при необхідності спираючись на підлокітники; - Нижня частина столу повинна бути сконструйована так, щоб програміст міг зручно сидіти, не була змушена підтискати ноги; - Поверхня столу повинна мати властивості, що виключають появу відблисків у поле зору програміста; - Конструкція столу повинна передбачати наявність висувних ящиків

(Не менше 3 для зберігання документації, лістингів, канцелярських приладдя). - Висота робочої поверхні рекомендується в межах 680-760мм. Висота поверхні, на яку встановлюється клавіатура, повинна бути близько 650мм. Велике значення надається характеристикам робочого крісла.

Так, рекомендована висота сидіння над рівнем підлоги в межах 420-550мм. Поверхня сидіння м'яка, передній край закруглений, а кут нахилу спинки — регульований. Необхідно передбачати при проектуванні можливість різного розміщення документів: збоку від відеотерміналу, монітором і клавіатурою і т.п. Крім того, у випадках, коли відеотермінал має низьку якість зображення, наприклад помітні мигтіння, відстань від очей до екрану роблять більше (біля 700мм), ніж відстань від ока до документа (300-450мм). Взагалі при високій якості зображення на відеотерміналі відстань від очей користувача до екрану, документа і клавіатури може бути рівним.           Положення екрану визначається: - Відстанню зчитування (0,6.0,7 м); - Кутом зчитування, напрямком погляду на 20 ° нижче горизонталі до центру екрану, причому екран перпендикулярний цьому напряму. Повинна також передбачатися можливість регулювання екрану: - По висоті +3 см; - По нахилу від -10 ° до +20 ° щодо вертикалі; - В лівому і правому напрямках. Велике значення також надається правильній робочій позі користувача. При незручній робочій позі можуть з'явитися болі в м'язах, суглобах і сухожиллях. Вимоги до робочої пози користувача відеотермінала наступні: - Голова не повинна бути нахилена більш ніж на 20 °, - Плечі повинні бути розслаблені, - Лікті - під кутом 80 ° .100 °, - Передпліччя і кисті рук - у горизонтальному положенні. Причина неправильної пози користувачів обумовлена ​​наступними чинниками: немає хорошої підставки для документів, клавіатура знаходиться дуже високо, а документи - низько, нікуди покласти руки і кисті, недостатній простір для ніг. З метою подолання зазначених недоліків даються загальні рекомендації:

- краще пересувна клавіатура;

- повинні бути передбачені спеціальні пристосування для регулювання висоти столу, клавіатури і екрану, а також підставка для рук. Істотне значення для продуктивної і якісної роботи на комп'ютері мають розміри знаків, густину їх розміщення, контраст і співвідношення яскравості символів і фону екрану. Якщо відстань від очей оператора до екрану дисплея складає 60.80 см, то висота знака повинна бути не менше 3мм, оптимальне співвідношення ширини і висоти знака складає 3:4, а відстань між знаками - 15.20% їх висоти. Співвідношення яскравості фону екрану і символів - від 1:2 до 1:15 . Під час користування комп'ютером медики радять встановлювати монітор на відстані 50-60 см від очей. Фахівці також вважають, що верхня частина відео дисплея повинна бути на рівні очей або трохи нижче. Коли людина дивиться прямо перед собою, його очі відкриваються ширше, ніж коли він дивиться вниз. За рахунок цього площа огляду значно збільшується, викликаючи обезводнення очей. До того ж якщо екран встановлений високо, а очі широко відкриті, порушується функція моргання. Це означає, що очі не закриваються повністю, чи не омиваються слізної рідиною, не отримують достатнього зволоження, що призводить до їх швидкої стомлюваності. Створення сприятливих умов праці і правильне естетичне оформлення робочих місць на виробництві має велике значення як для полегшення праці, так і для підвищення його привабливості, позитивно впливає на продуктивність праці.

3. Вимоги з охорони праці працівника на робочому місці

1. Вимоги охорони праці перед виконанням роботи 1.1. Перед початком роботи програмісту слід раціонально організувати своє робоче місце. 1.2. Програміст повинен знати про те, що, якщо в приміщенні розташовані кілька персональних комп'ютерів, то для забезпечення безпеки відстань між ними повинна бути не менше 1,5 м. 1.3. Програміст повинен знати про те, що взаємне розташування персональних комп'ютерів впливає на рівень генеруються ними випромінювань; для попередження опромінення інших робочих місць слід виконувати такі правила: 1.3.1. Ліва панель персонального комп'ютера повинна бути звернена або до стіни, або до проходу, де немає робочих місць. 1.3.2. Не слід розташовувати монітори екранами один до одного. 1.4. Не рекомендовано розташовувати монітор екраном до вікна. 1.5. Для того щоб у процесі роботи не виникало перенапруження зорового аналізатора, програмісту слід перевірити, щоб на клавіатурі і екрані монітора не було відблисків світла.

1.6. Для підвищення контрастності зображення перед початком роботи програміст повинен очистити екран монітора від пилу, яка інтенсивно осідає на ньому під впливом зарядів статичної електрики. 1.7. Програміст повинен прибрати з робочого місця всі зайві предмети, які не використовуються в роботі. 1.8. Перед включенням персонального комп'ютера програмісту слід візуально перевірити справність електропроводки, вилки, розетки, а також електричних під'єднувань між собою всіх пристроїв, що входять в комплект ПК. 1.9. Перед початком виконання роботи програміст повинен перевірити справність персонального комп'ютера і підготувати його до роботи. 2. Вимоги охорони праці під час роботи 2.1. Програмісту персонального комп'ютера слід включати його в роботу в тій послідовності, яка визначена інструкцією з експлуатації. 2.2. Для підключення персонального комп'ютера до електричної мережі програміст повинен використовувати шнур живлення, що постачається в комплекті з персональним комп'ютером; не слід використовувати саморобні електричні шнури для підключення до мережі персонального комп'ютера і різних його пристроїв. 2.3. Програміст повинен знати, що раціональна робоча поза сприяє зменшенню стомлюваності. 2.4. За допомогою поворотною майданчики відеомонітор повинен бути відрегульований відповідно до робочої позою програміста. 2.5. Конструкція робочого стільця (крісла) повинна забезпечувати підтримку робочої пози програміста при роботі з персональним комп'ютером, дозволяти змінювати позу з метою зниження статичного напруження м'язів шийно-плечової області і спини для попередження розвитку втоми. 2.6. Тип робочого стільця (крісла) повинен вибиратися залежно від характеру та тривалості роботи з персональним комп'ютером з урахуванням зросту програміста. 2.7. Робочий стілець (крісло) повинен бути підйомно-поворотним і регульованим по висоті і кутам нахилу сидіння і спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння; при цьому регулювання кожного параметра має бути незалежним, легко здійснюваним та мати надійну фіксацію. 2.8. Поверхня сидіння, спинки та інших елементів стільця (крісла) повинна бути напівм'якої, з нековзним, неелектрізуемим і повітропроникним покриттям, що забезпечує легке очищення від забруднень. 2.9. Площина робочого столу повинна бути регульованою по висоті в межах 680-800 мм з урахуванням індивідуальних особливостей програміста; за відсутності такої можливості висота робочої поверхні столу повинна бути 725 мм. 2.10. Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною - не менше 500 мм, глибиною на рівні колін - не менше 450 мм і на рівні витягнутих ніг - не менше 650 мм. 2.11. Конструкція робочого стільця (крісла) повинна забезпечувати: - Ширину і глибину поверхні сидіння не менше 400 мм; - Поверхня сидіння з заокругленим переднім краєм; - Регулювання висоти поверхні сидіння в межах 400-550 мм і кутам нахилу вперед до 15 ° і назад до 5 °; - Висота спинки стільця 300 ± 20 мм, ширину - не менше 380 мм і радіус кривизни горизонтальної площини - 400 мм; - Кут нахилу спинки у вертикальній площині в межах 0 ± 30 °; - Врегулювання відстані спинки від переднього краю сидіння 260-400 мм; - Стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм і шириною -50-70 мм; - Регулювання підлокітників по висоті над сидінням у межах 230 ± 30 мм і відстанню між підлокітниками в межах 350-500 мм. 2.12. Екран відеомонітора повинен знаходитися від очей програміста на оптимальній відстані 600-700 мм, але не ближче 500 мм з урахуванням розмірів алфавітно-цифрових знаків і символів. 2.13. Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю, зверненого до користувача або на спеціальній, регульованою по висоті робочої поверхні, відокремленої від основної стільниці. 2.14. Для зменшення напруги зору програмісту слід встановити на екрані монітора оптимальний колірний режим (якщо така можливість є); при цьому рекомендуються ненасичені кольори: світло-зелений, жовто-зелений, жовто-оранжевий, жовто-коричневий; по можливості програміст повинен уникати насичених кольорів, особливо червоного, синього, яскраво-зеленого. 2.15. Для зменшення зорової стомлюваності програмісту переважніше працювати в такому режимі, щоб на світлому екрані відеомонітора були темні символи. 2.16. З метою зниження зорового і кістково-м'язового стомлення програмісту слід дотримувати встановлений режим праці та відпочинку. 2.17. Режими праці та відпочинку при роботі з персональним комп'ютером повинні організовуватися в залежності від виду та категорії трудової діяльності. 2.18. Види трудової діяльності поділяються на 3 групи: - Група А - роботі з зчитування інформації з екрана відеомонітора з попереднім запитом; - Група Б - робота з введення інформації; - Група В - творча робота в режимі діалогу з персональним комп'ютером. 2.19. При виконанні протягом робочої зміни робіт, що відносяться до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з персональним комп'ютером слід приймати таку, яка займає не менше 50% часу протягом робочої зміни або робочого дня. 2.20. Для видів трудової діяльності встановлені 3 категорії тяжкості і напруженості роботи з персональним комп'ютером, які визначаються: - Для групи А - по сумарному числу прочитуються знаків за робочу зміну, але не більше 60000 знаків за зміну; - Для групи Б - по сумарному числу зчитуються або вводяться знаків за робочу зміну, але не більше 40000 знаків за зміну; - Для групи В - по сумарному часу безпосередньої роботи з персональним комп'ютером за робочу зміну, але не більше 6 годин за зміну. 2.21. Тривалість безперервної роботи з відеомонітором без регламентованого перерви не повинна перевищувати 2 годин. 2.22. Для забезпечення оптимальної працездатності і збереження здоров'я програміста протягом робочої зміни повинні бути встановлені регламентовані перерви. 2.23. Час регламентованих перерв протягом робочої зміни слід встановлювати в залежності від її тривалості, виду і категорії трудової діяльності. 2.24. При роботі з персональним комп'ютером в нічну зміну (з 22 до 6 годин), незалежно від категорії і виду трудової діяльності, тривалість регламентованих перерв повинна бути збільшена на 60 хвилин. 2.25. При 8 годинній робочій зміні і роботі на персональному комп'ютері регламентовані перерви слід встановлювати: - Для I категорії робіт через 2 години від початку робочої зміни і через 2 години після обідньої перерви тривалістю 15 хвилин кожен; - Для II категорії робіт через 2 години від початку робочої зміни і через 1,5-2,0 години після обідньої перерви тривалістю 15 хвилин кожен або тривалістю 10 хвилин через кожну годину роботи; - Для III категорії робіт через 1,5-2,0 години від початку робочої зміни і через 1,5-2,0 години після обідньої перерви тривалістю 20 хвилин кожен або тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи. 2.26. При 12 годинний робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8 годинний робочій зміні, а протягом останніх 4 годин роботи, незалежно від категорії і виду робіт, кожну годину тривалістю 15 хвилин. 2.27. Для зняття зорового і позотонических напруги програмісту в процесі роботи слід влаштовувати мікропаузи тривалістю 1-3 хв. 2.28. Під час регламентованих перерв з метою зниження нервово-емоційного напруження, стомлення зорового аналізатора, усунення впливу гіподинамії та гіпокінезії, запобігання розвитку позотонических стомлення програмісту рекомендується виконувати спеціальні комплекси фізичних вправ. 2.29. З метою зменшення негативного впливу монотонії доцільно застосовувати чергування операцій осмисленого тексту і числових даних (зміна змісту робіт), чергування редагування текстів і даних (зміна змісту роботи). 2.30. Програмісту, що працює з високим рівнем напруженості під час регламентованих перерв і в кінці робочого дня, рекомендується психологічне розвантаження у спеціально обладнаних приміщеннях (кімната психологічного розвантаження). 3. Вимоги охорони праці в аварійних ситуаціях 3.1. При виявленні будь-яких неполадок в роботі персонального комп'ютера програміст повинен припинити роботу, вимкнути комп'ютер і повідомити про це безпосереднього керівника для організації ремонту. 3.2. Програмісту не слід самому усувати технічні неполадки персонального комп'ютера. 3.3. Програміст не повинен виробляти роботу при знятому корпусі комп'ютера. 3.4. При нещасному випадку, отруєнні, раптовому захворюванні необхідно негайно надати першу допомогу потерпілому, викликати лікаря або допомогти доставити потерпілого до лікаря, а потім повідомити керівника про те, що трапилося. 3.5. Програміст повинен уміти надавати першу допомогу при пораненнях, при цьому він повинен знати, що всяка рана легко може забруднитися мікробами, що знаходяться на ранить предмета, шкірі потерпілого, а також у пилу, на руках надає допомогу і на брудному перев'язному матеріалі. 3.6. Надаючи першу допомогу при пораненні, необхідно дотримуватися таких правил: 3.6.1. Не можна промивати рану водою або навіть яким-небудь лікарським препаратом, засипати порошком і змащувати мазями, тому що це перешкоджає загоєнню рани, викликає нагноєння і сприяє занесенню до неї бруду з поверхні шкіри. 3.6.2. Потрібно обережно зняти бруд з шкіри навколо рани, очищаючи її від країв назовні, щоб не забруднювати рану; очищену ділянку шкіри потрібно змастити йодом і накласти пов'язку. 3.7. Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити наявний в аптечці перев'язувальний пакет. 3.8. При накладенні перев'язувального матеріалу не слід торкатися руками тієї його частини, яка повинна бути накладена безпосередньо на рану; якщо перев'язувального пакета чомусь не виявилося, то для перев'язки можна використовувати чисту хустку, чисту тканину тощо; накладати вату безпосередньо на рану не можна. 3.9. На те місце тканини, яке накладається безпосередньо на рану, потрібно накапати декілька крапель йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а потім покласти тканину на рану; надає допомогу повинен вимити руки або змастити пальці йодом; торкатися до самої рани навіть вимитими руками не допускається . 3.10. Перша допомога потерпілому повинна бути надана негайно і безпосередньо на місці події, відразу ж після усунення причини, що викликала травму, використовуючи медикаменти та перев'язувальні матеріали, які повинні зберігатися в аптечці. 3.11. Аптечка повинна бути укомплектована перев'язувальними матеріалами та медикаментами, у яких не закінчився термін реалізації; аптечка повинна знаходитися на видному та доступному місці. 3.12. Якщо сталася травма внаслідок впливу електричного струму, то заходи надання першої допомоги залежать від стану, в якому знаходиться постраждалий після звільнення його від дії електричного струму: 3.12.1. Якщо потерпілий знаходиться у свідомості, але до цього був у стані непритомності, його треба вкласти в зручне положення і до прибуття лікаря забезпечити повний спокій, безперервно спостерігаючи за диханням і пульсом; ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися. 3.12.2. Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, але з збережені стійким диханням і пульсом, його слід зручно укласти, розстебнути одяг, створити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, окропити водою і забезпечити повний спокій. 3.12.3. Якщо потерпілий погано дихає (дуже рідко і судорожно), йому слід робити штучне дихання і масаж серця, при відсутності у потерпілого ознак життя (дихання і пульсу) не можна вважати його мертвим, штучне дихання слід проводити безперервно як до, так і після прибуття лікаря; питання про безцільності подальшого проведення штучного дихання вирішує лікар. 3.13. При виявленні пожежі або ознак горіння (задимлення, запах гару, підвищення температури тощо) необхідно негайно повідомити про це пожежну охорону за телефоном 01. 3.14. До прибуття пожежної охорони потрібно вжити заходів щодо евакуації людей, майна і приступити до гасіння пожежі. 3.15. При загорянні персонального комп'ютера програміст повинен відключити його від джерела струму і приступити до гасіння самотужки; при цьому слід пам'ятати, що для гасіння установок, що знаходяться під напругою, застосовують вуглекислотні або порошкові вогнегасники. 4.Вимоги охорони праці після закінчення роботи 4.1. По закінченні роботи програміст повинен вимкнути персональний комп'ютер і від'єднати мережевий шнур від електричної мережі. 4.2. Програміст повинен привести в порядок робоче місце, прибрати дискети, документацію тощо