18. Філософські поеми і. Франка

Філософсько-соціологічні й суспільно-політичні концепції Франко трактував у студіях «Nauka і jej stanowisko wobec klas pracujących» (1878 р.), «Мислі о еволюції в історії людськости» (1881—1882 рр.), «Найновіші напрямки в народознавстві» (1895 р.); студію «Соціалізм і соціал-демократизм» (1897 р.) Франко присвятив критиці «науковому соціалізму» і матеріалістичної концепції історії, «Що таке поступ?» (1903 р.) — оглядові суспільно-культурного розвитку з критикою комуністичної концепції держави. У 1904 році Франко написав наукову працю, яка відома під назвою "Поема про сотворення світу".На світогляд Франка мали вплив позитивізм філософії Конта і Спенсера, еволюціонізм у природознавчих дослідах Дарвіна і Геккеля, теорії французських, німецьких, російських соціологів, літературні критики від Буальо і Лессінґа до Тена, Леметра, Ґійо, Брюнетьера, Брандеса та ін. Проте, Франко залишився собою, мав власний світогляд й увійшов у свідомість наступних поколінь, як невтомний будівничий людських душ українського народу.

19. Особливості сонетів Франка: традиції і новаторство

Перший цикл збірки "З вершин і низин" "Веснянки", в яких ліричні описи природи, весняного пробудження землі чергуються зі сподіваннями на пробудження й визволення людського духу. Поезія "Каменярі", вміщена у збірці, стала художнім узагальненням визвольної боротьби, а образ людей, які пробивають крізь скелю шлях до нового, цільного життя, символом прагнень самого Франка і його однодумців.Цикли "Осінні думи", "Скорбні пісні", "Нічні думи" виявляють багатогранність ліричного героя. У них відчутно смуток, але це смуток дужої, незламної людини. У циклі "Профілі і маски" вражають задушевністю й ліризмом автобіографічні замальовки.В "Сонетах", сповнених апологій до класичних європейських зразків, їхніх авторів та образів, - у вступному вірші ("Сонети - се раби") поет відзначає, що й ця форма може бути використана для "свідомої одної мети". У "Тюремних сонетах" перед читачем проходять великі мученики, мужні герої, які віддали життя за ідеї: Бруно, Пестель, Каракозов, Перовська, Достоєвський і Тарас. Революційне ідейне спрямування поезій збірки "З вершин і низин", різноманітність тем, багатство жанрів і ритмічної будови визначили першорядне її значення в українській поезії другої половини XIX ст. Після Шевченкового "Кобзаря" це була найзначніша за змістом і формою поетична книга. Сонетний жанр має двоїсту природу не тільки на рівні віршової форми та композиції. Як у жанрі канонічному, в ньому відчутно застиглий на папері двобій живої, гарячої думки з холодною, суворою формою. Виразити в поетичній формі перераховані вище закономірності намагалися ще англійці Джон Кітс та Вільям Вордсвот. Але в них це зводилось до нарікань на «тісноту» для думки сонетних «кайданів». Франко на «тісноту» не нарікає, й у трьох своїх програмних сонетах утілює основні аспекти природи сонетного жанру. У завершальному сонеті «Вольних сонетів» поет, перерахувавши завдання сонетів у національних літературах інших європейських народів, вказує на завдання вітчизняного сонетярства. Якщо в поетів ренесансної Італії та в англійських продовжувачів їхніх традицій сонет - це співець небесного (чи земного) кохання, в німців -- зодягнутий у лати воїн, то в нас «хліборобів»! він має суто культурницькі завдання, зокрема «орати переліг» для майбутнього розвитку культури. Певно, без Франка-предтечі український сонетарій був би більш ніж скромний. І недарма зібрання сонетів вітчизняних авторів майже ніколи не обходяться без посилань на першоджерела українського сонета - П'ятистоповий ямб, мов з міді литий, Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети... Недарма Максим Рильський присвятить Франкові один зі своїх сонетів так само, як молодий Франко -Котляревському, таким чином єднаючи ланцюгом «рифмовгіх сплетів» три століття української літератури, адже Франкові сонети -це одне з тих знакових для нашого слова явищ, якими були свого часу «Енеїда» та «Кобзар». І перебільшення далеко не таке велике, як може здатися на перший погляд. Сонет мобілізує думку. Саме через це Дмитро Павличко порівнює сонет спочатку з пропелером, потім - із літаком. Тому можна говорити про культуртрегерську роль «панів і рабів» думки для всієї вітчизняної поезії й версифікації. Поява Франкових сонетів знаменувала вихід українського римованого слова на якісно новий етап розвитку.