8. Творчість українських поетів-романтиків.

Література кінця XVIII — початку XIX століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. Хоч як не захоплювалися «Енеїдою» І. П. Котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. Творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання.Bперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив Євген Гребінка, потім Григорій Квітка-Основ’яненко, Л. Боровиковський, А. Метлинський та інші,Що було властиве українським поетам-романтикам? Для стилю поетів-романтиків характерний піднесений виклад сюжету, мелодійність, голубливі мовні форми. Так, Віктор Забіла, відомий своїми романтичними поезіями про нещасливе кохання, писав:

Гуде вітер вельми в полі!

Реве, ліс ламає;

Плаче козак молоденький,

Долю проклинає.

Повтори й народнопісенна лексика зробили цю поезію народною піснею.Поет-романтик М. Петренко відомий своєю піснею «Дивлюсь я на небо», що й сьогодні є популярною, її знають і співають вже не одне покоління українців.Взагалі вірші поетів-романтиків тяжіли до ліро-епічних балад, у їх тематиці переважала туга за минулою славою рідного краю, любовна лірика, відчувався деякий меланхолізм нарікання на долю:Чому я не сокіл, чому не літаю,Чому мені, Боже, ти крилець не дав?Левко Боровиковський започаткував романтизм як творчий метод в українській літературі. Найбільше досягнення поета-романтика — дванадцять балад, написаних на сюжет українських народних переказів, здебільшого це балади про щиру любов молодих людей, як, наприклад, балада «Маруся».За минулою звитяжною славою козацтва сповнені суму й туги поезії А. Метлинського. Поет тривожиться тим, що гинуть прадавні звичаї. Вірші «Гетьман», «Козача смерть», «Степ», «Смерть бандуриста» — це крик-розпач поета шанувати нашу історію, звичаї й обряди.Всесвітньовідомі романси Євгена Гребінки «Очи черные, очи страстные», «Ні, мамо, не можна нелюба любити» — це теж твори українського романтизму, які й нині чарують нас своєю народнопісенною довершеністю.Отже, поети-романтики своєю творчістю сприяли популяризації української мови на народній основі, дбали про її визнання.

9. Ранні балади Шевченка: риси романтизму

Ранній період творчості Т. Шевченка ознаменувався написанням трьох балад: «Причинна», «Тополя» , «Утоплена». Як відомо, баладу «Причинна» було написано 1837 p., ще до викупу Поета з кріпацтва. Тому дехто з дослідників саме цей рік вважає початком першого періоду творчості. Усі три балади являють собою зразки романтичної поезії. В основі кожної з них лежить конфлікт між прагненням людини до щастя і перешкодами на шляху до нього. А базуються балади Шевченка на реальному підґрунті та народнопісенній творчості.

Так, балада «Причинна» розповідає про кохання дівчини-сироти до козака,

Що торік покинув.

Обіцявся вернутися,

Та, мабуть, і згинув!

Дівчина не витримує розлуки з коханим і стає причинною (втрачає психічну рівновагу внаслідок стороннього втручання), бо «так ворожка поробила». Прагнення бути щасливою наштовхується на перешкоди, спричинені втручанням реальних сил (мета-від'їзду козака невідома, можливо, це похід) та фантастичних (ворожка, русалки). Переживання дівчини підсилюються показом то грізного, то спокійного стану природи. Отже, у цій баладі є ознаки романтизму (незвичайні події, фатальні обставини, герої, здатні на дуже сильне, пристрасне почуття). Але у творі фантастичне і реальне щільно переплітається, що підтверджує як фольклорну основу твору, так і його романтичну спрямованість.Балада також є яскравим прикладом переходу від одного розміру до іншого, що зумовлено змістом і настроєм її різних частин.Чотиристопний ямб («Реве та стогне Дніпр широкий») підсилює ритміку віршованої мови, а 14-складовий вірш («В таку добу під горою, біля того гаю») та 12-складовий розмір («Така її доля... О Боже мій милий!») вірша наближає цей твір до народної пісні, збагачує його, додає довершеності.У трьох баладах першого періоду Шевченко йде від реального до фантастичного, проте елемент фантастики зводить до мінімуму. Так, і у баладі «Тополя», і у баладі «Утоплена» в основу конфлікту покладені реальні події. У «Тополі» чітко виражений соціальний конфлікт, коли дівчину віддають за старого багатого нелюба, а в «Утопленій» автор стає на позиції народної моралі, показуючи, що розбещеність вбиває в людині всі людські якості, навіть материнські почуття.