2   4

3>

Банк імпортера Банк експортера

Рис. 6.4. Схема здійснення розрахунку за відкритим рахунком

1 — поставка продукції, надання послуг та відправлення документів;

2 — надання доручення на перерахування коштів експортеру;

3 — переказ коштів з банку в банк;

4 — авізування експортера про зарахування коштів.

Така форма розрахунку є вигідною для імпортера, оскільки відсутній ризик сплати коштів за непоставлений товар, невико­нані роботи, послуги.

Найчастіше такі розрахунки проводять, коли експортеру відо­мо про платоспроможність імпортера або коли товар реалізується своїй іноземній філії. Використовується відкритий рахунок і під час операцій з давальницькою сировиною з обов'язковим розра­хунком за неї, коли суб'єкти поперемінне виступають експорте­ром та імпортером.

За будь-якої форми розрахунку в контракті також потрібно за­значати таке:

• повну назву банку експортера;

• юридичну адресу банку експортера;

• код/МФО банку експортера;

• номер банківського рахунку експортера, на який будуть за­раховані кошти;

• повну назву банку імпортера;

• юридичну адресу банку імпортера;

• код/МФО банку імпортера;

• номер банківського рахунку імпортера, з якого будуть пере­раховані кошти.

Гарантійні зобов'язання. У багатьох випадках у міжнародній торгівлі використовується гарантія. В її наданні (отриманні) бе­руть участь три юридичні особи: головний боржник, його креди­тор, гарант.

Гарант бере на себе зобов'язання зі сплати коштів перед кре­дитором у випадку, коли головний боржник не виконає своїх обов'язків перед кредитором.

Зазначене питання викладено в «Уніфікованих правилах для гарантій на вимогу» № 458 (редакція Міжнародної торговельної палати 1992 р.).

Гарантії бувають на вимогу та умовні. При гарантії на вимогу гарант повинен зробити платіж на першу вимогу бенефіціара. За умовної гарантії платіж здійснюється за попередньо визначеними конкретними умовами.

Найчастіше гарантію надають банки. Існують так звані перші 100 банків, гарантія яких приймається без заперечень. Ці банки зарекомендували себе як «першокласні банки» і мають високу ділову репутацію на міжнародному фінансовому ринку.

Якщо контрактом передбачено надання банківської гарантії, вона має містити такі дані:

• хто надає гарантію;

• яка гарантія;

• термін дії гарантії;

• можливість зміни умов контракту без зміни умов гарантії тощо.

У сучасній міжнародній торгівлі використовується ще й така форма фінансування власного експорту, як факторинг. Він є об'єктом міжнародної конвенції, яка була підписана на диплома­тичній конференції в Оттаві 28 травня 1988 р. Під час здійснення зовнішньоторговельної операції із застосуванням факторингу банк або фінансова установа (фактор) погоджується звільнити експортера від розрахункової частини експортної операції для того, щоб підприємство-виробник займалося своєю основною дія­льністю.

Може бути один фактор з експорту в країні експортера, а мо­жуть бути два — фактор з експорту в країні експортера і фактор з імпорту в країні імпортера. Так, наприклад, український експор­тер має бажання експортувати свій товар (на суму 10000 тис. дол. США). Він провів попередні переговори з контрагентом і визначив, на яку суму (10 000 тис. дол. США) і який товар необ­хідний імпортеру. Після цього (попередньо уклавши угоду з фак­тором) експортер надсилає фактору таку інформацію:

• назва фірми потенційного імпортера;

• банківські реквізити потенційного імпортера;

• попередньо домовлена сума угоди.

Далі фактор (за своїми каналами) перевіряє імпортера щодо його ділової репутації та фінансового стану (1—2 тижні). Потім повідомляє експортера можливими варіантами відповіді:

1. Фактор відмовляється виконувати таку операцію через себе. Це свідчить про те, що потенційний імпортер є ненадійним з ді­лового або фінансового погляду або інформація про нього у сві­тових банківських колах відсутня.

2. Фактор згоден виконувати операцію на 50% (або на будь-який інший відсоток). Тобто у нашому прикладі потенційний ім­портер не має досвіду здійснення торговельних операцій на суму 10 000 тис. дол. США. І для запобігання ризику несплати коштів фактор погоджується на половину. Але це значить: якщо експор­тер та імпортер погодяться проводити зовнішньоекономічну опе­рацію в два етапи (тобто по 5000 тис. дол.), то в такому разі фактор виконуватиме операцію на 100%.

3. Фактор відразу погоджується на 100%.

Далі експортер укладає угоду. В угоду додатково записуються два обов'язкові застереження:

• розрахунки за зовнішньоторговельною операцією здійснюватимуться на умові документарного інкасо через факторингову установу;

• експортер має повне матеріальне право власності на експортовану продукцію до моменту зарахування коштів за експорт його рахунок.

Потім у звичайному порядку експортер відправляє свою продукцію згідно з умовами контракту і через факторингову установу надсилає інкасове доручення імпортеру.

Якщо імпортер не сплатить кошти за експортований товар у визначений контрактом термін, то фактор перерахує їх за власний рахунок на користь експортера. Після цього він самостійно стягуватиме цю суму з імпортера.

За свої послуги фактор бере комісійну винагороду (як правило, один раз на рік у середині грудня) з експортера — у розмірі 1—3% від річної суми усіх контрактів (що пройшли через його установу)за рік.

До послуг з питань факторингу також належать:

• надання інформації і перевірка фінансової та господарської спроможності імпортера;

• взяття на себе ризику до 100% за розрахунками за експорт;

• купівля грошових претензій, що виникають під час поставок товарів, надання послуг;

• нагадування та застереження дебіторам;

• правове переслідування непорядних імпортерів.

У цілому факторинг нагадує страхові операції, але основною перевагою застосування факторингових операцій над страховими є те, що фактор у зазначений у контракті термін повністю спла­чує кошти (в попередньо визначеній частці) експортеру, а потім за допомогою своїх важелів отримує цю суму від імпортера.

Під час страхування товару експортер отримує кошти лише за умови офіційного підтвердження неплатоспроможності імпортера.

І ще одна особливість: факторам суворо заборонено користу­ватись коштами клієнта. Це переслідується законодавством і в разі виявлення порушень тягне за собою величезні штрафи та втрату ділової репутації на міжнародному фінансовому ринку. Кошти, які фактор отримав від імпортера (у рахунок виконання останнім своїх зобов'язань за контрактом), повинні бути миттєво переведені на користь експортера. Навіть якщо закінчився робо­чий банківський тиждень (у даній країні), кошти будуть перера­ховані з філії, яка працює у режимі роботи в іншому кінці світу.

Під час здійснення міжнародних торговельних операцій суб'єк­ти зазнають різних ризиків:

• зміни ціни на товар після укладання контракту;

• відмови імпортера від товару або від сплати за товар;

• помилки в документації;

• помилки при сплаті коштів за товар;

• зловживання валютними коштами;

• неплатоспроможність покупця;

• нестійкість валютних курсів;

• замороження валютної виручки;

• блокування рахунків;

• інфляція тощо.

Особливе місце серед комерційних ризиків займають валютні ризики. В їх основі лежить зміна реальної вартості грошового зо­бов'язання. Для запобігання цим ризикам рекомендується вклю­чати в контракт захисні валютні застереження.

Валютне застереження — це особлива умова в зовнішньотор­говельному контракті (яка є його невід'ємною частиною), що обумовлює можливість перегляду суми розрахунку пропорційно зміні курсу валюти для підстрахування експортера або імпортера від ризику знецінення валютних коштів.

Найширше застосовуються валютні застереження, коли різні валюта розрахунку і валюта ціни. Але можливі випадки, коли в контракті передбачаються різні валюти. Так, можуть бути різни­ми валюта контракту, валюта ціни, валюта страхування вантажу, валюта фрахту, валюта штрафів, валюта розрахунку тощо. Зви­чайно, таке трапляється дуже рідко, але буває.

Якщо валюта ціни і валюта розрахунку різні, можна в текст контракту включити таке: «Валюта розрахунку (у такій-то валю­ті) встановлена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання контракту (або інший термін) і становить 'А' (тобто вказується пропорція) одиниць валюти ціни контракту (у такій-то валюті). У випадку, коли на день перерахування коштів співвідношення валютного курсу зміниться більше ніж +/-'В' (вказується певна сума або відсоток), сума платежу буде відповідно змінена у співвідношенні 'А'».

Можна використовувати спрощений текст: «Валюта розрахун­ку (у такій-то валюті) встановлена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання контракту (або інший тер­мін) і становить 'А' одиниць валюти ціни контракту (у такій-то валюті). У випадку, коли на день перерахування коштів співвід­ношення валютного курсу зміниться, сума платежу буде відповід­но змінена у співвідношенні 'А'».

У разі несвоєчасного (90 днів) надходження валютних коштів на рахунок експортера України податкова адміністрація нарахо­вуватиме та утримуватиме з експортера пеню у розмірі 0,3% (вступила в дію з 1 січня 1995 р.) від незарахованої суми за кож­ний календарний день.

А тому під час укладання зовнішньоекономічних контрактів слід передбачати відповідні штрафні санкції щодо імпортера (на випадок можливого несвоєчасного надходження коштів за експо­ртовану продукцію).