Тема 3: “Облік імпортних операцій”

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Імпорт, коносамент, контракт, валютний рахунок, контрактна вартість, митна вартість.

Навчальні завдання

Відобразити в системі бухгалтерського обліку операції, які здійснює суб'єкт підприємницької діяльності України за контрак­тами з іноземним суб'єктом господарської діяльності, з викорис­танням для розрахунку іноземної валюти 1 групи Класифікатора іноземних валют. Офіційні курси Національного банку України подано в табл. 3.1 (цифри умовні).

Таблиця 3.1

Іноземна валюта	Дата	Курс НБУ
Долар США	13 березня 200х р.	5,46
Долар США	14 березня 200хр.	5,50
Долар США	31 березня 200х р.	5,51
Долар США	27 квітня 200х р.	5,55
Євро	27 квітня 200х р.	6,21
Долар США	29 квітня 200х р.	5,54
Євро	29 квітня 200х р.	6,23

Імпорт товарів за контрактом купівлі-продажу на умовах попередньої оплати

На виконання умов контракту, для купівлі іноземної валюти на суму 15000 дол. США підприємством 13 березня 200х р. з розрахункового рахунку уповноваженому банку перераховано 82 719 грн.:

81 900 грн. — для купівлі іноземної валюти;

819 грн. — 1% до Пенсійного фонду від суми, перерахованої для купівлі (вважати, що банк комісійну винагороду за операції купівлі іноземної валюти не утримує).

14 березня 200х р. зараховано 15 000 дол. США на валютний рахунок підприємства та перераховано іноземному постачальнику за реквізитами. вказаними в контракті, як попередня оплата.

27 квітня 200х р. оприбутковані отримані на умовах DDU імпортні товари на основі вантажної митної декларації на суму 15 000 дол, США. На дату оформлення декларації сплачені мито та митні збори і сумі 1 665 грн. та ПДВ в сумі 20% від імпортної вартості товару.

Завдання для перевірки знань

1. Якими нормативними актами регламентуються операції з імпорту?

2. Який рахунок використовується для обліку іноземної валюти? Дати його характеристику.

3. Дати характеристику контракту на імпорт товарів (робіт, послуг).

4. Які товари є об'єктами оподаткування ПДВ при ввезенні їх на територію України?

Питання проблемного характеру

1. Які нормативно-правові акти використовують суб'єкти підприємницької діяльності для роботи на зовнішньому ринку?

2. В яких випадках і на підставі яких документів надається дозвіл на відстрочку платежу?

3. Що покладено в основу законодавчих актів, які звільняють від сплати податку на додану вартість з імпортних товарів?

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Оформіть вантажно-митну декларацію.

2. Відобразіть на рахунках операції, пов'язані з імпортом товарів.

Лекція 4: ОБЛІК ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

План

1. Бухгалтерський облік експорту товарів за умови прямого виходу підприємства на зовнішній ринок.

2. Облік експорту робіт, послуг, прав.

3. Облік авансових платежів та гарантійних (дзеркальних) сум.

4. Облік експорту товарів на умовах комерційного кредиту.

5. Облік продажу експортних товарів через посередника, трейдера.

6. Документальне забезпечення облікових операцій.

Експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єк­там господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через мит­ний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортом не вважається передання майна суб'єктом зовніш­ньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарської ді­яльності за кордон як натуральної частки у формуванні статутно­го капіталу при спільній господарській діяльності.

Облік експортних товарів здійснюється за відпускною вартістю, тобто за вартістю в розрахункових контрактних цінах. Вартість тари та упаковки для товарів входить до відпускної вартості останніх.

Поставка експортних товарів здійснюється на підставі укладення контрактів між експортером та імпортером. При укладанні контрактів з іноземними фірмами для забезпечення своєчасного завершення розрахунків резиденти повинні передбачати такі форми розрахунків, як документарний акредитив і документарне ін­касо (з гарантією), а також санкції до іноземних партнерів, якщо ті не повною мірою виконують умови, викладені в контрактах.

У розрахунках між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як засіб платежу використовується іноземна валюта.

Готівковий розрахунок дозволяється лише за наявності ліцензії Національного банку України і на суму, що не перевищує 10000 дол. США. Усі безготівкові розрахунки здійснюються через уповноважені банки, які мають ліцензію Національного банку України на ведення операцій з іноземною валютою.

Вибір конкретної іноземної валюти та форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за згодою сто­рін та фіксується в умовах контракту.

Для ведення валютних розрахунків суб'єкт зовнішньоеконо­мічної діяльності відкриває поточний валютний рахунок в упов­новаженому банку. В обліку застосовується рахунок 312 «Поточ­ні рахунки в іноземній валюті» з відповідними субрахунками. Записи на цьому рахунку здійснюються на підставі витягу банку з доданими до нього розрахунково-грошовими документами (до­рученнями, заявами на акредитив, меморіальними ордерами то­що), за якими було отримано або сплачено суми в іноземних ва­лютах. Аналітичний облік операцій на цьому рахунку ведеться за кожним видом іноземної валюти.

Готівкова іноземна валюта, що є в касі підприємства, відобра­жається на рахунку 302 «Каса в іноземній валюті». Поряд із зви­чайною касовою книгою ведуться окремі регістри аналітичного обліку за всіма видами іноземної валюти в касі. Записи на рахун­ку здійснюються на підставі звіту касира з доданими до нього прибутковими і видатковими касовими ордерами.

Суб'єктам підприємницької діяльності для роботи на зовніш­ньому ринку необхідно акредитуватись (зареєструватись) у мит­но-вантажному відділі митниці за своєю юридичною адресою.

Для проведення акредитації на митниці потрібно подати у її відділ статистики такі документи:

• лист на ім'я начальника митного поста з проханням про реєстрацію підприємства на митниці;

• договір засновників;

• статут підприємства та його копію, завірену нотаріально;

• свідоцтво про державну реєстрацію (оригінал та дві копії);

• свідоцтво (картку) обласного статистичного управління та його копію про надання підприємству статистичних кодів;

• зразки підписів та печаток підприємства;

• довідку обслуговуючого банку про наявність розрахункового та валютного рахунків (оригінал та копію);

• наказ по підприємству про призначення відповідальної особи для роботи з митницею (довіреність);

• довідку про декларування валютних цінностей (форма №2) завірену печатками податкової інспекції та уповноваженого відділення НБУ;

• облікову картку встановленого зразка (придбану в бухгалте­рії митниці) та дві її копії;

• договір-доручення, або довіреність для брокера;

• ксерокопії паспортів з відмітками про прописку директора та осіб, уповноважених працювати з митницею;

• договір на оренду приміщення та телефону;

• папку-корону.

Акредитація здійснюється один раз. Тільки зі зміною юридич­ної адреси процес акредитації поновлюється.

Якщо виникає необхідність у декларуванні та митному оформ­ленні вантажів поза зоною діяльності митниці, в якій акредито­ваний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, йому потрібно отримати відкріплення на митниці за місцем розташування (мит­не оформлення імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виро­бів здійснюється виключно на митниці за місцем державної ре­єстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та з обов'язко­вим оформленням акцизної вантажної митної декларації, поряд із звичайною ВМД на імпорт товару).

Для отримання відкріплення необхідно подати до свого під­розділу митниці такий комплект документів:

1. Лист-узгодження (оригінал та дві копії).

2. Контракт (оригінал та дві копії).

3. Облікову картку (оригінал та дві копії).

4. Довідку про декларування валютних цінностей за кордоном (оригінал та дві копії).

Контракт має бути пронумерований, прошитий і завірений круглою печаткою суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. До контракту додаються всі доповнення, специфікації та рахунки-фактури (або проформи).

Вивіз продукції резидентом через митний кордон здійснюється за наявності довідки уповноваженого банку про надходження коштів для гарантованої оплати продукції.

Документом, що дає змогу товару перетинати митний кордон України і засвідчує експорт товару, є належним чином оформле­на вантажна митна декларація, або провізна відомість (у тому разі, якщо ВМД на вантаж не оформляється) з відбитками штампа «Під митним контролем» і особистою номерною печаткою ін­жектора митниці з позначкою «<» — на виїзд у графі «Д», а також товаротранспортний документ з таким же відбитком штампа «Під митним контролем» та відміткою про номер ВМД або провізної відомості (відмітка робиться інспектором митниці оформлення).

Для оформлення ВМД потрібно подати такі документи:

• договір та його копію;

• ліцензію (за вимогою);

• рахунок-фактуру;

• копію платіжного доручення про сплату митного збору;

• документ, що підтверджує походження товару (накладна, сертифікат заводу-виготовлювача тощо);

• товарно-транспортні накладні;

• сертифікат якості (на харчові продукти), завірений у Держс­тандарті або обласній СЕС;

• довідку з Торговельно-промислової палати про рівень інди­кативних цін (на товари, що підпадають під індикативні ціни);

• дозвіл експортно-імпортної комісії при Кабінеті міністрів України.

До митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, належать:

• митне оформлення товарів;

• митне оформлення у разі транзиту іноземних товарів;

• митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

• митне оформлення майна (крім майна іноземних фірм);

• митне оформлення майна (крім майна іноземних фірм), тим­часово вивезеного з України чи тимчасово ввезеного;

• митне оформлення ввезеного в Україну чи вивезеного з України майна іноземних фірм;

• перебування товарів та інших предметів під митним конт­ролем.

У момент фактичного переміщення вантажу через кордон ін­спектор випускної митниці на кордоні в графі «А» ВМД або на примірнику провізної відомості, а також на товаросупровідних документах на вантаж робить відбиток особистої номерної печа­тки з позначкою «<» — виїзд. Дата на відбитку цієї печатки є фа­ктичною датою перетину кордону експортним вантажем.

Згідно з міжнародними нормами, право власності переходить до покупця одночасно з ризиком випадкової загибелі або псуван­ня товару, якщо інше не передбачено договором (контрактом) і регламентується базовими умовами поставки.

Момент переходу права власності та ризику випадкової загибе­лі визначається базовими умовами поставки відповідно до міжна­родних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс-1990».

Для відправлення товару покупцеві (імпортеру) продавець (експортер) доставляє його у порт чи на залізничну станцію (якщо такі дії обумовлені контрактом (договором)). Вантаж до пере­везення оформляють автодорожньою накладною, що супрово­джує вантаж. У цій накладній вказуються дата відвантаження, найменування вантажу, який потрібно перевезти, назва та адреса перевізника, назва покупця, строк доставки вантажу, вартість пере­везення. У продавця залишається копія автодорожньої накладної.

Після надходження товару до порту чи на залізничну станцію його здають на склад. При цьому складається акт приймання, в якому відображають фактичну кількість прийнятого вантажу. У разі виявлення розходження фактичної кількості із зазначеною кількістю в автодорожній накладній складається акт експертизи якості та кількості на недостачу. Цей документ необхідний для висування претензій до перевізника.

Відповідно до контракту, де обумовлюються умови поставки товару за правилами «Інкотермс-1990», визначаються умови, за яких вважатиметься, що продавець виконав свої зобов'язання за контрактом, а товар надійшов до покупця (поставлено).

Наприклад, поставка здійснюється на умовах FАS (франко — вздовж борту судна). Це означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки товару тоді, коли товар розміщено вздовж борту судна на набережній або на ліхтерах у вказаному порту поставки.

При відправленні товару з порту за кордон складається коно­самент. Коносамент є товарно-розпорядним документом. Особа, яка вказана в коносаменті або яка володіє коносаментом на пред'явника, має право розпоряджатися товаром. Товар, що пе­ребуває в дорозі і засвідчений коносаментом, може передаватися іншій особі або продаватися.

Після відвантаження товару продавець виписує на нього ра­хунок і передає в банк усі необхідні документи.

Сума грошових коштів, вказаних у рахунку, визначається на основі договору (контракту) і перераховується за курсом НБУ на дату подання рахунку.

Виручка продавця в іноземній валюті підлягає зарахуванню на його валютний рахунок в уповноваженому банку у строки сплати заборгованості, що визначені в контракті, але не пізніше як за 90 календарних днів від дати митного оформлення (дати виписування вивізної вантажної митної декларації) товару, що експортується. Якщо експортуються роботи (послуги), права інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого Документа, який засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

З урахуванням інших умов поставки товару зобов'язання про­давця вважаються виконаними, якщо він, наприклад, надасть то­вари, очищені від мита на експорт, під відповідальність перевіз­ника, названого покупцем у погодженому місці або пункті (умови FСА).

При надходженні товару до порту за кордоном (перед розмі­щенням у доці) проводиться перевірка товарним експертом фак­тичної його кількості та якості. Після цього керівництво порту видає докову розписку і товар відправляється на комерційний склад. Власник складу видає вантажовласнику товароскладську квитанцію, що підтверджує прийняття ним вантажу.

Товароскладська квитанція складається з двох окремих частин:

• складське свідоцтво, що відображає всю інформацію щодо товару, прийнятого на склад;

• складський варант — заставне свідоцтво, яке може бути ви­користане для отримання позики в банку під заставу товару на складі.

Під час експорту товарів у продавця можуть бути різні накла­дні витрати: зберігання, перевезення товару, митні збори. Ці ви­трати є прямими і входять до собівартості товару з подальшим віднесенням на рахунок реалізації (відносяться на конкретний товар). До непрямих витрат належать різні комісійні збори (спла­чуються за певний час). Вони до собівартості товарів, які реалі­зуються, прямо не включаються, а відносяться на рахунок 93 «Витрати на збут». Накладні витрати здійснюються як у націона­льній валюті України, так і в іноземній валюті.

Накладні витрати (на перевезення, зберігання, страхування, митні збори), які згідно з контрактом сплачуються в іноземній валюті, перераховуються в національну валюту України за кур­сом НБУ на момент платежу.

При продажу за іноземну валюту товарів (робіт, послуг), виве­зених (експортованих) за межі митної території України, податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою, акцизний збір не стягується.

Суми податку на додану вартість, що підлягають відшкоду­ванню, повертаються фінансовими органами або включаються в рахунок чергових податкових платежів за висновком податковий інспекцій у п'ятиденний строк після подання податковим інспек­ціям підприємствами, які мають право на відшкодування зазна­чених податків, письмової заяви з документальним підтверджен­ням надходження валютних коштів на валютний рахунок та перетину товаром кордону з урахуванням зазначених вище вимог.

При цьому подаються такі документи:

а) вантажна митна декларація (або провізна відомість у випад­ках, якщо вантажна митна декларація не оформляється) з відбит­ком штампу «Під митним контролем» з позначкою «Е» — екс­порт, з відбитком особистої номерної печатки інспектора мит­ниці, який оформляв вантаж (з позначкою «<» — виїзд в графі «Д»), та з відбитком особистої номерної печатки з позначкою «<» — виїзд інспектора випускної митниці на кордоні в графі «А» ван­тажної митної декларації;

б) довідка банку про надходження валюти на валютний раху­нок підприємства-експортера за товар, на який оформлені това­росупровідні документи та вантажна митна декларація;

в) наявність документально підтвердженого придбання товар­но-матеріальних цінностей, використаних для виробництва това­рів, що експортуються (для виробників), чи товарів (для посеред­ників) з урахуванням сум податку на додану вартість.

Приклад. Товари відвантажені на експорт 15 травня 2002р. за контрактною ціною 12 000 дол. США. Курс НБУ на дату відванта­ження — 3,72 грн. за дол. США. Облікова ціна товарів — 32 000 грн. На кінець місяця валютні кошти не надійшли. Курс НБУ на 31 трав­ня 2002р. становив 3,76 грн. Іноземна валюта надійшла 10 червня 2000 р. Курс НБУ на дату надходження валюти 3,77 грн. за дол. США.

1. Сплачено накладні витрати з експорту товарів (умовно 5000 грн).:

Дт 385 «Розрахунки з різними кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 5000 грн.

2. Товари, відвантажені на адресу іноземного покупця за конт­рактною вартістю, відображено як дебіторську заборгованість (12 000 дол. США х 3,72) = 44 640 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 702 «Дохід від реалізації товарів».

3. Нараховано накладні витрати з експорту товарів (умовно 5000 грн.):

Дт 93 «Витрати на збут», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 5000 грн.

4. Списано товари за обліковою ціною — 32 000 грн.:

Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів», Кт 28 «Товари».

5. Нараховано податкові зобов'язання з ПДВ — 0 грн. (експортні товари обкладаються ПДВ за нульовою ставкою):

Дт 643 «Податкові зобов'язання», Кт 641 «Розрахунки за податками» — 0 грн.

6. Списано раніше нараховані податкові зобов'язання з ПДВ —0 грн. Дт 702 «Дохід від реалізації товарів», Кт 643 «Податкові зобов'язання».

7. Проведено визначення і списання фінансового результату від експортної операції:

Дт 791 «Результат основної діяльності», Кт 902 «Собівартість реалізованої продукції» — 12 640 грн. та

Дт 702 «Дохід від реалізації товарів», Кт 791 «Результат основної діяльності».

8. Списано накладні витрати з експорту товарів — 5000 грн.:

Дт 791 «Результат основної діяльності». Кт 93 «Витрати на збут» — 5000 грн.

9. Включено до складу прибутку курсову різницю, нараховану на суму дебіторської заборгованості на кінець місяця (31 травня 2000 р.)

12 000 дол. США х (3,76 - 3,72) = 480 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці» — 480 грн.

10. Зараховано виручку за відвантажені товари (12000 дол. США х 3,77) = 45 240 грн.:

Дт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», Кт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» —

12 000 дол. США

45 240 грн.

11. Включено до складу прибутку курсову різницю, нараховану на суму дебіторської заборгованості при її погашенні

12 000 дол. США х (3,77 - 3,76) = 120 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 714 «Доходи від операційної курсової різниці» — 120 грн.

Відвантаження товарів іноземному покупцеві також може здійснюватись на умовах попередньої оплати. Розглянемо це на прикладі.

Трапляються випадки, коли після проведення розрахунків з експортної операції виявляється надлишок валюти. Це може ста­тися тоді, коли було відвантажено меншу кількість товарів, ніж потрібно (з будь-яких причин: відсутність потрібних товарів, ро­зірвання угоди та. ін.) або ж було отримано більше валюти, ніж передбачено контрактом (наприклад, помилково). Для повернен­ня надлишку коштів іноземному покупцеві суб'єкт зовнішньо­економічної діяльності має подати в банк документи, які підтвер­джують відвантаження продукції на меншу суму, а на залишок коштів у банк надається платіжне доручення з призначенням платежу: «Повернення залишку коштів...» з посиланням на по­відомлення банку про надходження коштів на користь суб'єкта зо­внішньоекономічної діяльності згідно з відповідним контрактом. а також подаються документи, що пояснюють причини зменшен­ня суми контракту.

У свою чергу, банк має надіслати до митниці, в зоні якої акре­дитований продавець, такі дані про нього:

• суму оплати (попередньої оплати) товарів, отриманої від покупця;

• суму частково відвантажених товарів у рахунок отриманої оплати;

• залишок коштів, які підлягають поверненню.

Повернення іноземному покупцеві надлишку перерахованої ва­люти здійснюється за курсом на момент проведення перерахунку.

При експорті товарів може виникнути ситуація, коли не можна за­вершити розрахунки у законодавче визначений термін (90 днів). У такому разі у строк, що не перевищує 12 днів після закінчення за­конодавче встановлених термінів оплати, підприємство повинно подати комісії при обласному управлінні НБУ матеріали з виснов­ками щодо обгрунтування перевищення термінів для отримання ін­дивідуального дозволу на відстрочку платежу. Водночас підприємс­тво надає комісії облуправління НБУ такі документи:

• заяву за довільною формою із обгрунтуванням необхідності продовження законодавче визначених термінів перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону;

• нотаріально завірені копії установчих документів;

• копії контрактів із нерезидентами з обов'язковим зазначен­ням поштових та банківських реквізитів іноземних контрагентів;

• копії вантажної митної декларації та товаросупровідних доку­ментів, що підтверджують момент фактичного перетину митного кордону України експортними товарами, а якщо експортуються ро­боти, послуги — підписаний іноземним партнером акт або інший документ, який засвідчує виконання робіт чи надання послуг (при цьому у вантажній митній декларації слід обов'язково зазначити ре­квізити уповноваженого банку, через який здійснюються розрахун­ки за експортовані товари (роботи, послуги), код Єдиного держав­ного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідно до загального класифікатора підприємств і організацій, повна назва та повна адреса підприємства);

• висновки відповідних міністерств і відомств, що підтвер­джують належність контрактів резидентів з іноземною фірмою до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України.

Одночасно з поданням комісії облуправління НБУ пакета документів резидент повинен у письмовій формі проінформувати уповноважений банк про подання документів на розгляд комісії.

Індивідуальний дозвіл на продовження терміну розрахунків за експортними операціями надається обласним управлінням НБУ на підставі протоколу засідання комісії на строк не більше як 90 календарних днів і оформляється в трьох примірниках:

перший — передається резиденту,

другий — надсилається до уповноваженого банку продавця,

третій — береться на облік в облуправлінні НБУ. Відразу після одержання індивідуального дозволу на продов­ження терміну розрахунків резидент зобов'язаний самостійно по­відомити про це уповноважений банк.

В окремих випадках обласні управління НБУ можуть за по­вторним рішенням комісії пролонгувати строки вже наданих ін­дивідуальних дозволів (загальний термін перевищення строків розрахунків не може виходити за 270 днів).

Після закінчення законодавче визначеного терміну надходження валютної виручки та за відсутності індивідуального дозволу комісії облуправління НБУ (через три тижні, необхідні для одержання ре­зидентом індивідуального дозволу на перевищення законодавче ви­значеного терміну надходження валютної виручки) уповноважений банк нараховує пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої за курсом Національного банку України на день нарахування пені.

Приклад. Під час проведення податковою інспекцією докумен­тальної перевірки підприємства «К» у квітні 2002 р. установлено, що виручка в іноземній валюті за продані товари своєчасно не перера­хована з-за кордону в Україну.

Складається акт з розрахунком нарахування пені.

Сума нестриманої валютної виручки — 12000 дол. США.

Кількість прострочених днів — 28.

Пеня — 0,3%.

Поточний курс НБУ — 3,62 грн. за 1 дол. США.

Розрахунок:

(12000 дол. США х 0,3% х 28 х 3,62): 100 = 3649 грн.

Підлягає перерахуванню до бюджету 3649 грн.

Після проведення повторної перевірки (через 15 днів після пер­шої перевірки) валютні кошти з-за кордону не надійшли. Складаєть­ся другий акт з розрахунком нарахування пені за період з дати скла­дання першого акта по дату складання другого акта.

Сума нестриманої валютної виручки — 12000 дол. США.

Кількість прострочених днів після складання першого акта— 15.

Пеня — 0,3%.

Поточний курс НБУ — 3,71 грн. за 1 дол. США.

Розрахунок:

(12000 дол. США х 0.3% х 15 х 3,71): 100 = 2003 грн.

Підлягає перерахуванню до бюджету 2003 грн.

Якщо підприємство протягом 10 днів не сплатило пеню, то вона стягується у безспірному порядку за розпорядженням дер­жавної податкової інспекції.

Нарахування пені припиняється тоді, коли її розмір досягне роз­міру дебіторської заборгованості, що виникла у підприємства в ре­зультаті неотримання виручки від виконаного експортного контракту.

Якщо резидент не може одержати від іноземного партнера ва­лютну виручку за експортним контрактом, моментом припинен­ня застосування штрафних санкцій до резидента вважається дата списання дебіторської заборгованості, за якою минув строк позов­ної давності, на збитки підприємства.