Тема 3. Технічна підготовка поліграфічного виробництва. Етапи технічної підготовки поліграфічного виробництва: видавничий та виробничий. Аналіз видавничого етапу. Основні стадії підготовки поліграфічного видання. Розробка конструкції видання. Складання графіків проходження замовлення на виробництві.

3.1 Технічне підготовлення виробництва

Технічне підготовлення виробництва — це комплекс взаємопов'язаних заходів, які впроваджуються у видавництві та (чи) на підприємстві з проектування, виготовлення чи освоєння нового або покращення вже створеного об'єкта (видання, технології, форм організації праці та управління). Вимоги до технічного підготовлення виробництва наступні.

1. Проектування найкращих видів продукції.

2. Застосування прогресивної техніки та технології.

3. Створення передумов для більш раціонального використання діючої техніки.

4. Покращення якості продукції, її параметрів.

5. Впровадження енерго - та матеріалозберігаючих, екологічно чистих та безпечних технологій.

6. Створення передумов для зниження собівартості

Основні етапи підготовлення видань до виробництва. Особливістю видавничо-поліграфічної галузі є те, що робота над кожним замовленням може суттєво різнитися. Технічне підготовлення видання є обов'язковою умовою його випуску та проводиться для кожного нового та видання, яке перевидається.

Підготовлення видань до виробництва розпочинається з процесу Ргemediа — знаходження оптимальної форми подання інформації, а саме: друкованої чи електронної. Оптимальним є випуск видання двох формах. Воно включає два етапи: проектування та впровадження. Проектний етап реалізовують у видавництві й називають видавничим, етап подальшого вдосконалення об'єкта та впровадження на підприємстві — виробничим. Інколи розроблення технічного завдання на проектування називають зовнішнім проектуванням, а його реалізування — внутрішнім.

Аналогічно, за місцем проходження додрукарські процеси поділяють на видавничі — у видавництві, та виробничі (друкарські) — у друкарні. Деякі види видань не потребують видавничого опрацювання та включають тільки виробничі процеси. Це невеликі за обсягом та нескладні видання, з обмеженим часом випуску, які виготовляють за технологією оперативної поліграфії за підготовленим автором або друкарнею оригінал-макетом. Інші — електронні видання — не потребують виробничих процесів (друкарсько- оброблювальних).

Якщо враховувати роботу автора зі створення видання, можна вирізнити не два, а три етапи: авторський (творчий) етап, на якому створюють «рукопис» видання, видавничий, під час якого формують проект та макет видання (конструкторсько-оформлювальний) та здійснюють матеріально-технічну підготовку. Продукт видавничого етапу може змінюватися, доповнюватись на стадії третього — виробничого етапу.

Паралельно з підготовленням видання здійснюють матеріально-технічну підготовку виробництва, а саме: вибір способу друку, друкарської машини, схеми технологічного процесу, його організації, вибір устаткування, розрахунок виробничих програм, затрат часу, матеріалів, електроенергії, необхідних площ під складування напівфабрикатів. Технічне підготовлення виробництва є надзвичайно важливим етапом, тому допущені недоліки позначаються на якості продукції, збільшують працемісткість виготовлення та обсяг виправлень, зменшують використання виробничих потужностей і, в кінцевому результаті, збільшують собівартість продукції. Раціональна організація технічної підготовки стчорює передумови для вдосконалення конструкції оформлення поліграфічної продукції, підвищення її технологічності, продуктивності праці, прибутку. Технічне підготовлення виробництва проводиться в плановому порядку, який базується на тематичних і перспективних планах видавництв.

Видавничий етап підготовлений виробництва

Авторський етап роботи над виданням передує видавничому та при сучасних технологіях є нерозривно пов'язаний з ним. Під час роботи над виданням автор використовує автоматизовані методи підготовки тексту, перекладу з однієї мови на іншу, реферування та анотування, створення словників, мовного введення інформації, банки даних, цифрові бібліотеки, які є робочими засобами додрукарських видавничих процесів.

Залежно від рівня готовності оригіналів можливі декілька варіантів організації технічного підготовляння та роботи над виданням. Форми подання автором інформації у видавництво:

1. Рукописний оригінал з малюнками та побажаннями щодо оформлення та виготовлення елементів видання.

2. Машинописний оригінал з аналогічним супроводом.

3. Оригінал-макет на папері, а також в електронній формі на магнітному носієві.

4. Електронний текстовий оригінал, отриманий за допомогою програми розпізнавання усного мовлення.

5. Електронний макет майбутнього видання, який передано мережею разом з заповненим електронним бланком з вимогами щодо оформлення та виготовлення (інтерактивні друкарні).

6. Готові фотоформи сторінок видання.

Авторська стадія видавничого етапу роботи над виданням включає не тільки роботу з автором над змістом, але й з редакторами (головним, художнім, технічним). Визначальна роль у вирішенні питання конструкції видання належить технічному редактору та художнику, продуктом праці яких є план (проект) художнього оформлення.

Видавничий етап роботи над виданням включає розроблення видавничих та технологічних вимог, проектування оформлення та конструкції видання; покращення оформлення видань, які перевидаються; дотримання відповідності в оформленні видання типу і технології певного підприємства та діючим нормативним документам; розроблення редакційно-видавничої документації на видання; скорочення термінів випуску, а також забезпечує мінімальні витрати на підготовлення та виготовлення видання, сприяє раціональній організації технологічного процесу. На видавничому етапі формується «портфель» видань, який охоплює як ініційовані автором, так і замовні видання. На основі «портфеля» складають довготермінові (перспективні) та короткотермінові плани випуску видань.

Порядок підготовки видання на видавничому етапі такий:

1. Укладення угоди між автором та видавництвом із зазначенням обсягу та терміну підготовлення оригіналу.

2. Розрахунок авторського гонорару.

3. Складання графіка проходження рукопису у видавництві.

4. Редакційне опрацювання рукопису, редагування, роздруковування. підготовлення видавничого оригіналу.

5. Конструкторсько-оформлювальна стадія: проектування структури видання, вибір формату та марки паперу, параметрів внутрішнього та зовнішнього оформлення.

6. Вибір технології виготовлення замовлення та створення макета видання в електронній формі.

7. Вибір поліграфічної бази; розроблення графіка проходження замовлення на підприємстві, складання технічної специфікації.

8. Розрахунок потреби у матеріалах; складання попередньої калькуляції замовлення, визначення вартості замовлення.

Оптимізувати роботу видавництв можна впровадженням систем управління видавничими процесами, удосконаленням роботи редакції та складанням графіків проходження замовлення.

На стадії узгодження виду майбутнього оригіналу редактор вирішує з автором питання щодо технічного та програмного забезпечення. Сучасні системи управління виробництвом мають влаштовану підсистему конвертування даних з наступним перегляданням файлу в програмному та апаратному забезпеченні видавця. Автор готує файли сторінок у форматі PDF або Post Script, EPS, тексту — ASCII. Інформацію в електронній формі перевіряють на цілісність та коректність (наявність усіх елементів, зображень у різних кольорових просторах, посилань і зв'язків).

Програми для автоматизованого перевіряння файлів Extensis Preflight Pro (не підтримується Windows), Flight Check від Markzware (для Windows, Mac) контролюють створені як у прикладних пакетах, так і PDF-файли. Для перевіряння виключно PDF- файлів за 140 параметрами розроблена програма Enfocus Pitstop Pro. Ця технологічна операція потребує певних затрат часу і при значних обсягах виправлень включається у вартість замовлення.

При поданні оригіналу в електронній формі не потрібним стає процес складання тексту у видавництві. Однак навіть при дотриманні усіх вимог видавництва не завжди доцільно використовувати електронні файли, створені автором. Наприклад, у видавництві можуть заново складати текст, якщо:

1. Поданий текст складений на нестандартному устаткуванні у маловідомій програмі.

2. Видання містить невеликі за обсягом текстові масиви, які можна набрати так само швидко, як і здійснити їх перетворення.

3. Підготовлені неоднорідні за оформленням текстові масиви.

4. Подана інформація містить велику кількість авторських та редакційних виправлень.

5. Текстову інформацію збирають з різних джерел.

Текст містить великий обсяг маловживаних спеціальних символів, що потребують додаткової роботи з меню (наприклад, знаків пунктуації, символів на основі грецької абетки тощо).

Редакційна робота полягає в основному в редагуванні та технічному опрацюванні рукопису. При роботі з електронними виданнями необхідно враховувати можливості редакторів гіпертекстових сторінок.

Конструкційно-оформлювальна стадія полягає у проектуванні конструкції видання та прийнятті рішення щодо його зовнішнього та внутрішнього оформлення. Конструювання видань за своїм характером та обсягом значно відрізняється від конструювання продукції на підприємствах ікс нх галузей промисловості. Ескізи та проекту конструкторів замінюють авторською та видавничою роботою над рукописом, яка завершується створенням макетів окремих сторінок або макета усього видання. Після завершення конструювання у редактора мають бути готовими: видавничий оригінал (текстова та ілюстративна частини), розроблена конструкція видання та макет усіх його елементів.

Системна концепція проектування конструкції книги включає наступні етапи: планування, вивчення тенденцій і прогнозування конструкції видання з використанням нових матеріалів та технологій, розроблення технологічних вимог до видання, вироблення концепції та пошук принципових рішень з конструкції, розроблення технології (вибір способу друку, послідовності процесів, режимів, матеріалів та устаткування, вимоги до якості), впровадження розробленої конструкції видання у виробництво.

Конструкційно-оформлювальний та технологічний етапи підготовлення видання є взаємозв'язаними та включають:

1. Визначення виду видання.

2. Окреслення категорії читача.

3. Визначення терміну та інтенсивності користування виданням.

4. Вибір формату готового видання.

5. Вибір формату, частки та варіанта оформлення.

6. Вибір конструкції видання (наявність форзаца, вклейок, приклейок, суперобкладинки, вибір типу палітурки (обкладинки).

7. Вибір шрифтового та стильового оформлення елементів видання.

8. Проектування оформлення ілюстрацій та технології їх відтворення.

9. Розроблення макета видання.

10. Розрахунок обсягу.

11. Розроблення зовнішнього оформлення видання (характер оформлення палітурки — текстової та ілюстративної частин; їх оздоблення: тиснення, лакування, ламінування).

12. Вибір способу друку.

13. Вибір друкарської машини.

14. Вибір основних матеріалів (паперу, фарби) та визначення групи видання за товщиною блока.

15. Вибір типу та конструкції додаткових елементів (форзаца, приклейок) і способу їх комплектування і кріплення у виданні.

16. Вибір способу комплектування видання.

17. Вибір способу скріплення блока.

18. Визначення необхідності у зміні формату сторінки складання та величини розкладки в корінці залежно від способу комплектування та скріплення блока.

19. Вибір обсягу зошитів для майбутнього видання та розрахунок кількості зошитів у блоці.

20. Вибір та розрахунок параметрів корінця блока та розмірів деталей видання і їх кількості.

21. Вибір палітурних та пакувальних матеріалів.

22. Розрахунок витрат основних матеріалів додрукарського виробництва (фотоплівки, формних пластин).

23. Вибір схеми технологічного процесу.

24. Вибір устаткування для випуску видання.

25. Вибір типу організації виробництва.

26. Розрахунок економічних витрат.

Технологічне підготовлення виробництва включає завдання з розроблення супроводжувальної документації на нову технологію, проектування міжцехових технологічних маршрутів, поопераційного розроблення технологічного процесу. На етапі технологічної підго­товки виробництва відпрацьовують технологічні режими, розробляють методи контролю, вирішують організаційні питання, пов'язані з розробленням нормативів, використанням матеріальних та трудових ресурсів, організацією обслуговування та ремонту устаткування, а також економічні завдання, де уточнюють техніко-економічні показники технології, обчислені на проектному етапі.

Основними результатами видавничого етапу підготовлення видання до виробництва є оригінал-макет видання, графік проходження замовлення у виробництві, узгоджений між видавництвом та поліграфічним підприємством, або договір на виконання поліграфічних робіт із зазначенням термінів виконання, дати підписання сигнального примірника та технічна специфікація. На поліграфічному підприємстві основою для розроблення технологічного процесу виготовлення видання є технічна специфікація, яка виступає своєрідним завданням з технологічного підготовлення виробництва.

Навіть при впровадженні автоматизованих систем керування виробництвом для кожного замовлення створюється власна технологічна карта та специфікація.

Зміст специфікації (технічних умов) на видання. На основі розробленого та затвердженого проекту художнього оформлення видання технічний редактор складає специфікацію (технічні умови), яка затверджується керівником виробничого відділу видавництва. Специфікація — це комплекс вимог до видання, які визначають його якість, економічність виготовлення та зручність у користуванні.

У специфікацію на видання входять:

1. Відомості про видання (автор, назва, рік випуску).

2. Спосіб друку для усіх частин видання.

3. Технічні характеристики (формат, частка, обсяг у приведених та обліково-видавничих аркушах, тираж), які увійдуть у вихідні дані та необхідні для звітності поліграфічного підприємства.

4. Характер зовнішнього та внутрішнього оформлення видання.

5. Пропозиції видавництва з технології виготовлення видання.

6. Вимоги до виконання окремих операцій, параметри якості напівфабрикатів, продукції і матеріалів (наприклад, оптичні густини окремих ділянок ілюстративних зображень, допуски при обрізуванні тощо).

7. Марка та технічна характеристика основних матеріалів.

Устаткування та програмне забезпечення видавництва і поліграфічного підприємства мають бути сумісними. Для забезпечення точного виготовлення видання відповідно до видавничої специфікації, оптимізування роботи друкарні та скорочення тривалості випуску видавництва готують макет. Використання оригінал-макета прискорює випуск видання у 2-4 рази. Специфікація та підписаний до друку електронний макет видання надходять у виробництво та обов'язково супроводжуються роздрукованим оригінал-макетом або готовими фотоформами чи друкарськими формами.

Успіх роботи будь-якого поліграфічного підприємства залежить від того, наскільки видавництво технічно правильно і детально провело підготовку замовлення, вибрало матеріали, устаткування та оформило все документально. Недопрацьовані оригінали, відсутність частини інформації, неузгодженість макетів з автором призводить до збільшення тривалості випуску видання та його собівартості.

Вибір оптимального рішення з виготовлення видання. Технологічне підготовлений виробництва, як і проектування технологічних процесів, вирішує питання:

1. Постійного вдосконалення діючих технологічних процесів.

2. Впровадження у виробництво нової прогресивної технології та передових форм його організації.

3. Забезпечення високої якості продукції.

4. Вибір найсучасніших, економічно обґрунтованих типів відкритих додрукарських систем для впровадження запроектованого технологічного процесу виготовлення видання.

5. Забезпечення виробництва необхідною технологічною документацією або розроблення та внесення цієї інформації у програмне забезпечення сервера, що здійснює управління виробництвом.

6. Систематичне контролювання і розроблення нормативів для визначення потреби в устаткуванні, робочій силі, в основних і допоміжних матеріалах.

7. Удосконалення системи автоматизованого управління та організації виробництва для більш оперативного виконання замовлень (встановлення почерговості виконання замовлень, процесів, управління матеріальними та енергетичними ресурсами).

Технологічна підготовка процесу виготовлення нових видань вимагає також перекваліфікації кадрів, перепланування устаткування на дільницях, змін в організації праці та методів контролювання продукції. Проектування технологічних процесів включає наступні питання:

1. Технологічний аналіз видання, прийняття принципових рішень з його виготовлення (способу друку, схеми технологічного процесу) та вибору необхідного устаткування.

2. Детальне розроблення технологічного процесу, визначення режимів та методів роботи, нормування витрат часу та матеріалів, необхідних для виконання запроектованих операцій, встановлення найраціональніших форм організації процесів та методів контролювання якості продукції, напівфабрикатів, матеріалів та устаткування на всіх стадіях технологічного процесу.

3. Документальне оформлення та затвердження запроектованої технології.

4. Впровадження технологічного процесу у виробництво.

Для більшості поліграфічних підприємств, які випускають технологічно однорідну продукцію, властиве повторення процесів, які мають типовий характер і не завжди виникає необхідність проведення повного циклу проектування. Для кожного виду продукції на певному підприємстві є випробувані на практиці технологічні схеми і режими роботи. При проектуванні нових і вдосконаленні діючих процесів належну увагу приділяють проектуванню технології контролю якості продукції, яку подають у ТД (специфікації або технологічній інструкції), а також враховують у програмах управління виробництвом.

Одним з основних завдань технологічного підготовлення виробництва є розрахунок витрат усіх виробничих ресурсів (трудових, матеріальних та енергетичних).

При проектуванні технологічних процесів вирішують різноманітні завдання, які стосуються тільки певних процесів (детальні) або носять комплексний характер (глобальні). Основним завданням глобального характеру, яке підлягає вирішенню у першу чергу, є принциповий вибір технології виготовлення видання: традиційна (класична) технологія чи оперативна поліграфія. На прийняття рішення впливають такі параметри видання, як термін випуску та очікувана якість. Перший показник визначальний, оскільки сучасні технології виготовлення видання забезпечують порівняно високу якість продукції. Наступною стадією у першому етапі є вибір способу друку та друкарської машини.

Вибір способу друку здійснюють, виходячи з тиражу, ілюстративності, фарбовості, технологічних можливостей відтворення зображення певним способом та його розповсюдження. Зв'язок виду видання, тиражу, кількісного вмісту ілюстрацій, варіанта оформи та способу друку наводять у нормативних документах, які регламентують видавничо-поліграфічне оформлення продукції (ОСТ 29.62-89, ОСТ 29.69-86, ОСТ 29.33-78, ОСТ 29.90-83, ОСТ 29.94-84). Високий спосіб друку проектують в основному для видань з ілюстративністю 0-50%, фарбо вістю 1-4, з тиражем приблизно 800 тис. примірників (у випадку використання фотополімерних друкарських форм). Плоский спосіб, проектують для видань з ілюстративністю 20-100%, що друкують переважно у 4-6 фарб при тиражах, починаючи з сотень і більше 3 млн. примірників. Глибокий спосіб друку доцільно проектувати, починаючи з тиражу 100 тис. примірників для видань, які містять ілюстрації фотодокументального та образотворчого характеру в 1-3 фарби. Вирішальним чинником при виборі способу друку є характер ілюстративного та шрифтового оформлення видань, які визначають рівень очікуваної якості зображення. Адже відтворюваність способів друку обмежена: так, високий — 30, плоский — 4-Ю, глибокий — 60-70 мкм. Різну якість забезпечують також технології оперативної поліграфії. Наприклад, аркушеве видання формату А4 (рекламна листівка), що містить ілюстрації другої групи складності, проектують друкувати тиражем 100 відбитків. Можна запроектувати щонайменше дві технології оперативного друку: комп'ютерне опрацювання текстової та ілюстративної інформації з наступним друкуванням тиражу на декількох лазерних принтерах, під'єднаних до мережі; аналогічне опрацювання інформації з друкуванням різографом. Незважаючи на нижчу собівартість відбитка у другій технології, перша забезпечує вищу якість відтворення зображення.

На вибір способу друку впливають також його простота, доступність матеріалів і устаткування та розповсюдження. За прогнозами, у країнах Європи і у США використання офсетного плоского друку в 2010-2025 роках має поступово зменшуватися до 34-35%, як і глибокого друку. Згідно з прогнозами спеціалістів, у США передбачається вростання до 2025 р. безконтактних МІР- способів друку до 21%.

Подальша стадія проектування технологічного процесу — це вибір друкарської машини, який визначається наступними показниками.

1. Тираж видання. Рулонні машини проектують при тиражі, більшому за 10-25 тис. примірників, та наявності ілюстрацій першої-другої груп складності. Аркушеві — при будь-яких тиражах, особливо для друкування ілюстрацій підвищеної складності (третьої групи включно), а також при дублюванні зображення на формі.

2. Обсяг видання. Деякі дробові частини обсягу (0,125; 0,375 тощо) спричиняють утворення 6, 12, 18, 20, 24, 36, 40, 48-сторінкових зошитів, які друкувати на рулонних машинах не можна. Ще на стадії технічного підготовлення видання таких частин аркуша слід уникати. Наприклад, при наявності 0,125 ф.д.а. зменшують обсяг видання за рахунок зміни оформлення видання; у випадку 0,375 ф.д.а. — збільшують обсяг, додаючи рекламну інформацію.

3. Формат видання. Формат друкарської машини має дорівнювати або бути кратним формату видання. Практикують друкування видань на машинах подвійного, одинарного, половинного та четвертинного форматів. Більшість аркушевих машин за форматами є універсаль­ними, а рулонних — спеціалізованими. Крім того, рулонні машини здійснюють друкування та фальцювання аркушів з отриманням переважно 8, 16, 32, 64-сторінкових зошитів.

4. Фарбовість видання. Вибір друкарських машин здійснюють за кількістю фарб, якими друкують видання (одно-, дво-, чотири-, шести- та восьмифарбові машини). Отримання кольорових зображень на однофарбових машинах можливе за рахунок декількох прогонів аркуша.

Після прийняття рішень щодо способу друку і друкарської машини вибирають технологію та здійснюють детальне проектування процесів. У додрукарських процесах проектують тільки технологію комп'ютерного опрацювання текстової та ілюстративної інформації. Вирішують принципові питання з технології: визначають кількість коректур, (від однієї до чотирьох), технологію виведення (на матову плівку принтером, на фотоматеріал або безпосередньо на формну пластину). На прийняття рішення впливає складність видання, а саме група складності тексту (всього чотири групи), верстання (три групи) та зображення (три групи). Чим складніший текст і верстка видання, тим вища ймовірність допущення помилок при роботі, тому проектують більшу кількість читань та виправлень. Кількість коректурних¹ обмінів між видавництвом і друкарнею визначає метод проходження замовлення у виробництві. Найчастіше застосовують метод оригінал-макета, коли інформація передається на поліграфічне підприємство вже підписаною до друку.

Принципові рішення з технології відтворення ілюстрацій — це визначення формату, масштабу, кількості фарб, способів градаційної і кольорокоректури, лініатури та кутів повороту растра (для амплітудно-модульного растрування) або розміру растрових крапок (для стохастичного растрування), а також марки устаткування та матеріалів. Важливими є вибір методу кольоропроби (цифрова та (чи) аналогова),етапів (виготовлення, узгодження, затвердження,) та відповідального виконавця (художник, художній редактор, замовник).

При цифровій технології вказують програмне забезпечення та устаткування. Залежно від прогінного тиражу вибирають формні пластини та розраховують кількість основних та повторних форм, а також проектують технологічні заходи, які необхідно запровадити, щоб підвищити тиражостійкість форм. Аналогічні принципові рішення приймають і для друкарських та брошурувально-оброблювальних процесів: схему друкування, спосіб скріплення зошитів тощо.

На стадії технічного підготовлення видання узгодженість додрукарських та друкарсько- оброблювальних процесів особливо важлива. Наприклад, при проектуванні незшивного способу скріплення видання зі зрізанням корінцевих фальців зменшують розмір сторінки складання або середників (у випадку багатоколонкового складання) на величину зрізу — 2-3 мм для малих і середніх форматів та до 4 мм для великих форматів. При скріпленні дротом з відступом збіль­шують корінцеве поле на 1/2 кв за рахунок зменшення ширини сторінки складання або сумарного розміру середників на 1/4 кв, що враховують те V додрукарських процесах.