Тема 4: Формування промзавдання на випуск продукції. Вибір та обґрунтування способу друку.

При розробці тематичного плану видавництва, виробничої програми підприємства, що проектуються, визначають їх технологічні концепції та ділянки ринку. Виробнича програма є важливим вихідним пунктом проекту, бо нею визначаються параметри поставлених проектних завдань і усі показники майбутнього виробництва. При цьому розвиток виробничої програми може бути прогнозованим за термінами і періодами уведення підприємства у експлуатацію до повної потужності.

На методику розробки і аналіз виробничої програми (промислового завдання) впливають такі фактори:

• прогноз розвитку ринку даних видів продукції (види, типи, номенклатура, технічні параметри);

• стратегія попиту асортименту виробів (обсяги випуску);

• наявність виробничих потужностей в обраній сфері ринку і стратегічна необхідність у них;

• можливості майбутнього розширення програми.

Вихідними даними для проектування технологічних і виробничих процесів слугують технічні показники виробів — якісні та кількісні характеристики — технологічно однорідних груп продукції, для виготовлення якої і повинна бути визначена найбільш раціональна технологія виробництва. Ці вихідні дані об’єднуються у промисловому завданні (промзавданні), яке зазвичай пред­ставляє собою річну виробничу програму підприємства.

Формування промзавдання ВПК для видавництв і підприємств зумовлено певною схемою технологічного процесу переробки інформаційних матеріалів у видання методами додрукарської підготовки, друку та опорядження. Принципова узагальнена схема технологічної системи, як підсумок керованої взаємодії матеріальних, енергетичних та інформаційних потоків, наведено на рис. 4.1 Уся перспективна стратегія управління додрукарськими, друкарськими і опоряджувальними процесами сьогодні базується на автоматизованих системах управління виробництвом із застосуванням потужних ЕОМ, що передбачає зв’язок на локальному і глобальному рівні.

Весь процес підготовки та використання видань можна розділити умовно на чотири етапи: збір первинної інформації; редакційно-видавниче опрацювання; поліграфічні процеси; поширення видань.

На кожному етапі інформація може опрацьовуватись в аналоговому або числовому вигляді. Сприйняття, обчислення, оцінка та подання інформації у видавництво (редакцію) проходять також ряд етапів, коли вона зберігається на твердих носіях, у мозку людини чи у віртуальному вигляді. Редакційно-видавничий етап сьогодні може бути чітко фіксованим, як на твердих носіях, так і у вигляді файлів, а також може бути обрахований у конкретних цифрах (рукописах, машинописах, відбитках, знаках, бітах, байтах).

Рис. 4.1 Принципова схема комплексу поетапного опрацювання інформації видавничо-поліграфічною системою у друковане видання. Інформаційний потік: І₀ — сприйняття, осмислення, оцінка та подання первинної інформації (оригінал); І₁ — макет видання (аналоговий та (або) цифровий; І₂ — друкарська форма (аналогова або цифрова); І₃ — відбиток на твердому носії; І₄ — видання (на твердому носії);

Е₁, Е₂, Ез — енергетичні потоки; М_1, М₂, М₃ — матеріальний потік:

формні матеріали, папір, фарба, клей тощо

Поліграфічний комплекс опрацювання інформації несе також чітко визначений обсяг інформації (в бітах, байтах, знаках, різних облікових аркушах, примірниках видання тощо). Наклад видання визначає обсяг поширеної інформації, яка також піддається розрахункам.

Як система технологічних процесів, увесь ВПК характеризується взаємодією з навколишнім середовищем, а крім того — стохастичністю поведінки, ієрархічною структурою, взаємозв’язком та взаємозумовленістю структурних елементів.

Взаємодія ВПК з навколишнім середовищем проявляється передовсім у створенні, переробці та передачі інформації, у впливі на суспільство та у відповідній реакції останнього на розвиток цієї системи. А також — у споживанні та розсіюванні системою енергії і матеріалів.

Стохастичність поведінки системи комплексу зумовлена тим, що інформація являє собою випадковий процес, бо в системі багаторазово здійснюється акт появи і поєднання текстових та ілюстративних елементів, художніх образів та змістових понять.

Аналіз видавничо-поліграфічного процесу як загальної інформаційної системи може бути здійснений на основі уявлень системотехніки (її предметом є проектування оптимальних процесів комплексу), що переплітаються з теорією дослідження операцій і мають математичний апарат програмування для пошуку оптимума. Розвиток, вдосконалення і стабільна робота такої комплексної системи залежать від сукупності усіх факторів упливу на технологічні процеси. А сам процес друку може розглядатися як відкрита трибодинамічна система, що обмінюється енергією, матеріалами та інформацією із зовнішнім середовищем.

На основі викладеного можна зробити висновок, що ВПК має три складники: видавництво, поліграфічне підприємство, система розповсюдження друкованих і інших інформаційних видань (ринок, мережа інтернет, «друк на замовлення», електронні видання на CD-ROM тощо). Кожен зі складників має концепту­альні напрями і умови реалізації, які формуються під впливом мети функціонування і умов проектування (рис. 4.2).

Рис.4.2 Концепції проектування і умови формування ВПК

Предметом (об’єктом) проектування будь-якого видавничо-поліграфічного підприємства є технологічні процеси, які є головним складником виробничих процесів. Виробничий процес забезпечується як налагодженим технологічним, так і логістикою матеріально-технічного потоку (транспортування, розповсюдження, зберігання), а також необхідними допоміжними вироб­ничими процесами (ремонт і обслуговування техніки, енерго- і водопостачання, екологія); вибором місця розташування підприємства (приміщення, споруди, генплан).

Технологія проектування підприємства — це інвестиційний процес, головним змістом якого є досягнення раціональних економічних рішень. Це втілення у життя виробництва майбутнього. Тому проектуванню властиві: деякі приблизні оцінки, по­хибки у розрахунках, виправлення і співставлення, великий об­сяг творчої аналітичної роботи, залучення минулого практичного досвіду, орієнтація у майбутнє.

Підприємство (видавництво, друкарня, книжкова база чи магазин), що проектується, необхідно розглядати як систему, яка характеризується на кожному етапі (див. рис. 2):

1. технологічними процесами і логістикою (структура, схема організації, транспорт);

2. фаховими кадрами різних рівнів;

3. інженерним забезпеченням (енергія, інформація, повітря, вода, охорона праці працівників тощо);

4. вибором місця розташування (генплан, споруди, виробничі приміщення);

5. перспективою розвитку виробництва.

Мета, яка повинна бути досягнута за результатами проектування технологій та організації виробництва, утворює концепцію майбутнього підприємства: висока економічна ефективність; виробничий цикл видань за мінімальний час; максимально ефективне використання устаткування, площі, персоналу; оптимальні матеріально-виробничі і людські потоки; висока гнучкість виробництва (варіантність технологій); виконання економічних умов; промислова архітектура будівлі повинна відповідати естетичним вимогам часу; гуманні умови роботи для працівників (висока оплата, соціальні гарантії, комфортні, умови праці тощо).

У виробничих програмах вказується номенклатура продукції та її обсяг у загальних технічних параметрах. Складання виробничої програми — вирішальний вихідний момент початку процесу проектування. Виробнича програма — головний фактор, що визначає зміст проектування і структуру майбутнього підприємства. Функції, розміри і структура підприємства визначається саме особливостями виробничої програми, яку необхідно реалізувати. Номенклатура продукції, закладеної у програмі, має бути прогресивною і перспективною.

Підвищення ефективності видавничо-поліграфічного виробництва ґрунтується на інтенсивному використанні виробничих потужностей за рахунок планування оптимальної виробничої програми — промислового завдання, яке не повинно бути на диво різноманітним.

При проектуванні підприємств на основі виробничих програм необхідно забезпечити:

1. взаємозв’язок показників промислового завдання з потужністю устаткування, що обирається;

2. оптимальне завантаження виробничих потужностей на основі ефективного використання технологічних можливостей устаткування;

3. підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, скорочення виробничого циклу, покращення використання оборотних коштів у порівнянні з існуючими у галузі.

Видавнича продукція характеризується групою складності, типом видань, форматом, обсягом, накладом, внутрішнім і зовнішнім технічним і художнім оформленням, технологією виготовлення, трудомісткістю і терміном виготовлення. Багатоваріантність поєднання цих характеристик (параметрів) формує в кожному окремому випадку гнучкість технології та можливості розширення замовлень на різнопланові видання. Однак, цим не слід зловживати.

Специфічний характер продукції зумовлює застосування системи різнорідних машин, їх оснащення, а також призводить до нерівномірності їх завантаження на різних етапах виробництва, порушує планомірність і безперервність виробничих процесів.

Розрахунки розгорнутої виробничої програми доцільно виконувати для груп видань (паковань), об’єднаних однорідними параметрами. Показники обсягу виробництва, зазвичай, розраховуються не за конкретним асортиментом, а за середньостатистичними характеристиками замовлень (середні об’єм, наклад, ілюстративність, група складності, фарбовість, тощо).

Методом сортування у промисловому завданні формуються однотипні групи замовлень за такими показниками:

1. тип продукції: газетна, журнальна, книжкова, пакувальна;

2. формат — стандартний груп А, В, С;

3. спосіб друку: плоский офсетний зі зволоженням (без зволоження) друкарських форм, глибокий, флексографічний тощо;

4. тип друкарських машин відповідно до накладу і художнього оформлення: аркушева, рулонна, гібридна;

5. група технологічної складності відповідно художньо-технічному оформленню запроектованих видань;

6. фарбовість на лицьовій і зворотній стороні аркушів.

Розподіл продукції за вказаними вище показниками враховує специфіку виробництва, забезпечує ефективність використання виробничих потужностей, дає можливість розраховувати на декілька варіантів найбільш ефективного використання того чи іншого устаткування для кожного вибору.

Варіантна розробка промислового завдання забезпечує ефективне використання всіх виробничих потужностей. Розподіл видань за технологічними характеристиками сприяє: поглибленню можливої спеціалізації і кооперації; підвищенню наукового рівня управління виробництвом на підставі ефективного завантаження виробничих потужностей; ритмічному випуску продукції; раціональному використанню трудових і матеріальних ресурсів.

Виробничі програми діючих підприємств є результатом ринкової діяльності й можуть постійно корегуватися у рамках оперативного планування. Тому при розробці виробничої програми на проектування необхідно передбачити її максимальну ефективність на рік уведення підприємства у дію, тобто закладати до неї очікувані тенденції розвитку в майбутніх параметрах. Це дає можливість прийняття у проекті перспективних рішень, що відповідають перспективам розвитку продукції та технології її виготовлення.

Факторами упливу на формування оптимальної виробничої програми слід вважати:

• можливості максимальної реалізації продукції (чіткий аналіз ринку, прогноз розповсюдження, ризик виробництва і збуту);

• виробничий потенціал майбутнього підприємства (оснащення, персонал);

• перспективні напрями розвитку технології виготовлення передбачуваних програмою видань;

• стратегію майбутнього виробництва (можливості перена- лагоджування технологічних процесів відповідно до вимог майбутнього ринку).

Попередньо сформована виробнича програма повинна бути критично проаналізована з метою обґрунтування на її основі такої оптимальної програми, яка була б націлена на перспективний розвиток. Аналіз передбачає критичну перевірку промислового завдання по техніко-економічним критеріям і на цій основі формування нової виробничої програми.

Практика показує, що розробка виробничої програми підприємств ВПК на стадіях проектування нерідко є дуже проблематичною. Реальність випуску продукції на введених в дію підприємствах іноді значно відрізняється від тих, що проектувалися. Наприклад, поліграфічний комбінат видавництва «Молодь» був запроектований на випуск молодіжних періодичних і книжкових видань. Нині тут працює поліграфкомбінат «Україна» над випуском продукції суворої звітності — паспортів, поштових і акцизних марок, виборчих бюлетенів тощо. Тому на початкових етапах проектування важливо розробляти декілька варіантів виробничих програм — оптимістичних і песимістичних, аби врахувати можливу динаміку факторів невизначеності. На цьому етапі необхідно прийняти також принципові рішення відносно кооперування виробництва. Необхідно визначити для кожної позиції виробничої програми можливості власного виробництва чи кооперування з іншими підприємствами. Особливо це важливо на су­часному етапі розвитку галузі, коли складність видань і паковань увесь час зростає.

Виробничу програму (тематичний план, промислове завдання) підприємств ВПК краще подавати у вигляді таблиць, окремо для кожного виду продукції: книги і брошури, газети, журнали, аркушева продукція (плакати, білборди, рекла? іа); акцидентна продукція (бланки, афіші, цінники тощо); білові товари; тара і пакования; цінні папери тощо. Рекомендується групувати їх за способами і методами друку та за типами друкарських машин — плоский офсетний друк на рулонних (окремо аркушевих) машинах; трафаретний друк на ручних верстатах; числовий друк на широкоформатних плотерах; флексографічний друк на вузькорулонних машинах тощо (див. таблицю 1).

На підставі промислового завдання розраховуються розширені (розгорнуті) виробничі завдання у вигляді детальних розрахунків завантаження технологічних операцій у натуральному виразі по всіх дільницях виробництва і за необхідними нормованими показниками: фізичними аркушами набору, тисячами знаків основного і додаткового тексту; байтами і бітами комп’ютерних файлів; фізичними друкованими аркушами-відбитками, аркуше- (листо)прогонами, фарбопрогонами, приведеними аркушами-відбитками; тисячами одиниць (примірників) видань; тисячами 2-, 3-, 4-згинних зошитів. Причому розрахунки робляться окремо по кожній позиції виробничого завдання. Далі вони слугують і для визначення трудомісткості усіх технологічних операцій у натуральному і часовому виразі.

Для проектованого підприємства у цілому розгорнуте виробниче (промислове) завдання повинно бути узгодженим між цехами за трудомісткістю технологічних і виробничих процесів.

Для ВПК головними базовими розрахунками усіх виробництв за трудомісткістю слугують розрахунки друкарського виробництва. Проектом друкарського цеху визначається потужність підприємства, кількість і характер друкарських форм за типами і форматами друкарських машин, що й зумовлює обсяги формного виробництва. Обсяги та трудомісткість після друкарського процесу.

Вибір та обґрунтування проектованих способів друку.

На основі техзавдання необхідно вибрати спосіб друку.

Вибір способу друку - один з ключових моментів проектування , так як він визначає всю технологічну схему виробництва продукції. При виборі способа друку керуються в основному наступними вихідними данними техзавдання:

1. ціль проектування;

2. вид продукції ;

3. величина разових тиражів ;

4. тип запечатуваного матеріалу

Ціль проектування може спочатку вказувати на потрібний спосіб друку і в цьому випадку вибір його не потрібен.

Правильний вибір можна зробити тільки на базі знань сильних та слабих сторін конкретних способів та технологій друку.

Сума способів і технологій друку. Варіанти вибору.

Вимозі найбільш високої якості продукції задовольняють плоский офсетний друк із зволоженням і високий друк. Для друку напівтонових зображень та репродукцій картин глибокий друк не має собі рівних.

Глибоким способом можна виконувати і нескінченний друк (шпалери , імітація структури поверхонь для подальшого наклеювання відбитків на більш дешеві матеріали), проте, недоліком є висока вартість друкарських форм.

Плоский офсетний друк , навпаки , має найнижчу вартість друкованих форм з усіх способів друку при постійно високій якості друку. Нова Sleeve- технологія з використанням безшовних офсетних полотен і друкованих форм вирішила проблему нескінченного друку.

За допомогою УФ флексографічного друку вирішуються багато проблем. Але тут знову виникає проблема з відносно високою вартістю друкарських форм. Якість друку поки ще не досягла рівня глибокого і плоского офсетного друку.

У той же час розвиток технології рулонної флексографічної друкарської машини для виробництва в лінію упаковок і етикеток дає можливість застосування в ній відразу декількох способів друку. Користувач має можливість вибору між офсетним, флексографічним, трафаретним друком, а також між лакуванням і тисненням фольгою. При цьому він вільний у виборі послідовності друку цими способами.

Трафаретний друк використовується там, де потрібна велика товщина фарбового шару.

Нанесення флексографским способом захисного лакового шару забезпечую так званий глянцево-матовий ефект, коли глянцевий лак наносять на матову крейдований папір або матовий лак - на глянцевий крейдований папір. Прекрасні результати забезпечуються при виділенні ділянок зображення шляхом виборчого (фрагментарного) лакування або при лакуванні всього зображення. Захисний лак полегшує після друкарську обробку продукції і покращує якість біговки, тиснення, висікання , виключає стирання поверхні відбитків та ін.

Різноманітні сучасні технології цифрового друку (Computer to Print, CtPrint ), такі, як струменева, термографична і термосублімаціонна, лазерна електрографія і, елкографія, що з’явилась недавно, вирішили проблему з високоякісним, багатобарвним, малотиражним (від 1 до 200 екз.) друком за запитом (кольоровий оперативний друк). Широкоформатні плоттери на базі цифрових технологій (струменевий друк) в комбінації з ламінуванням зробили друк плакатів і панно великого формату (від 2 х 6 метрів і більше) в кількох примірниках звичайним рядовим замовленням.

Технологія друку DI (Direct Imaging , CtPress) знизила до мінімально можливої межі простої друкарської машини, пов'язані з її підготовкою при зміні замовлення, що є вирішальним для собівартості малотиражної (більше 200 екз.) багатокольорової малоформатної продукції.

Різографія ( трафаретний друк , технології DI ) вирішила багато технічних та економічних проблем оперативного однофарбового, двуфарбового та багатокольорового (але без накладення фарб) друку тиражами від 100 до 1000 примірників.