1.5. Педагогічна культура вчителя на уроці (комунікативний компонент)

1. Чи виявлялися в поведінці і спілкуванні вчителя з дітьми любов, доброта і повага до них, незалежно від їх успіхів у навчанні?

2. Чи розуміє вчитель дитячу психологію, причини поведінки дітей, чи всі його дії, вчинки і оцінки були педагогічно справедливі?

3. Чи добре вчитель володіє спеціальними знаннями з предмета, чи вміє захопити учнів наукою, збуджувати інтерес до навчання, вибудувати систему власних доказів тих чи інших питань?

4. Чи були на уроці творчі педагогічні знахідки, чи виявив вчитель натхнення, фантазію, імпровізацію, артистизм, індивідуальний педагогічний почерк?

5. Чи вміє вчитель гнучко ставити проблемні питання по ходу вивчення теми, чи володіє мистецтвом проблемного викладу матеріалу та ведення евристичної бесіди?

6. Чи не виявляв вчитель дратівливості, невдоволення дітьми, чи не підвищував на них голос, не порушував норми культурного поведінки і педагогічної етики?

7. Як вчитель ставиться до невірних відповідей учнів, чи залучає до спростування інших дітей, чи не припускає зневаги або неуваги до питань і відповідей дітей?

7. Загальна оцінка уроку:

• урок був добре підготовлений (недостатньо підготовлений) для вирішення завдань розвитку учнів. Забезпечив (не забезпечив) їх просування у розвитку і засвоєнні знань;

• урок повністю відповідав (не відповідав) принципам індивідуально-особистісного підходу;

• учні відчували (не відчували) себе господарями уроку, його співавторами і проявили такі суб'єктивні властивості: активність, відповідальність, самоконтроль, самодисципліну, вміння робити вибір, брати участь у діалозі, відстоювати свою позицію, давати оцінку фактам, подіям, науковим пошукам, відкриттям, повагу до чужої думки, прагнення до взаєморозуміння, злагоди та ін;

• вчитель використовував (не використовував) гуманістичні педагогічні технології, реалізував стратегію співпраці, педагогічної допомоги і підтримки учнів, вміло поєднував фронтальну роботу з класом з індивідуальною роботою з окремими учнями, заохочував індивідуальні творчі досягнення дітей;

• загальна атмосфера і освітнє середовище уроку сприяли (не сприяли) саморозвитку, самоосвіті, самовираженню, самовизначенню учнів у ході оволодіння знаннями, розвитку їх мислення, почуттів та особистого досвіду, стимулювали особисте значення вчення.

Схема аналізу проведеної позакласної виховної справи (ОКР «бакалавр»)

У психолого-педагогічиій літературі поняття «виховний захід» використовується для позначення різних видів і форм виховної роботи. Систематичність, комплексність, послідовність, безперервність виховання точніше передає поняття «виховна справа», якому останнім часом надають перевагу теоретики і практики. Виховна справа — це вид (форма) організації і здійснення конкретної діяльності з метою виховання. Головна особливість виховної справи — необхідність, корисність, здійсненність. Усю багатоманітність форм виховної роботи з учнями поділяють на три групи — залежно від основного завдання, яке реалізується у процесі використання тієї чи іншої форми: 1) форми управління і самоуправління шкільним життям (збори, лінійки, мітинги, години класних керівників, засідання представницьких органів учнівського самоврядування, стінна преса тощо); 2) пізнавальні форми (екскурсії, походи, фестивалі, усні журнали, інформації, газети, тематичні вечори, студії, секції, виставки тощо); 3) розважальні форми (ранки й вечори, свята, ігрові програми тощо).    На сучасному етапі увага педагогів акцентується на особистості, індивідуальності. У зв'язку з цим нового, глибшого смислу набуває класифікація форм здійснення позакласної виховної роботи залежно від кількості учасників тієї чи іншої виховної справи. Індивідуальні, групові і масові форми організації педагогічного процесу у своєму поєднанні забезпечують, з одного боку, оптимальне врахування особливостей вихованця й організацію діяльності та взаємин кожного відповідно до притаманних йому можливостей, а з іншого — адаптацію всіх до соціальних умов неминучої співпраці з індивідами широкого спектру ідеологій, національностей, професій, способу життя, темпераменту, характеру тощо. форми виховної роботи поділяють на три групи: 1) словесні (збори, мітинги, інформації, бесіди, диспути, дебати тощо), у холі яких використовуються словесні методи і види спілкування;     2) наочні (виставки, музеї, екскурсії, стенди, колажі та інші форми наочної агітації), які орієнтовані на використання наочних методів — зорового сприйняття вихованцями зразків взаємин, дій тощо; 3) практичні (чергування, шефська і благодійна діяльність, збір та оформлення експонатів для музеїв, виставок, виготовлення стендів конкурсах тощо), основу яких становлять практичні дії вихованців, які змінюють об'єкти їхньої діяльності.

При аналізі виховної справи необхідно звернути увагу на наступні аспекти діяльності вчителя.

1. Цілеспрямованість

1.1. Відповідність мети даного заходу загальній меті виховання.

1.2. Чіткість формулювань планованих цілей даного заходу.

1.3. Відповідність мети рівню вихованості, віковим особливостям і потребам учнів.

1.4. Місце даного заходу в системі виховної роботи.

1.5. Усвідомлення самими учнями значущості, доцільності даного заходу.

1.6. Відповідність змісту, форм і методів цільовим установкам.

2. Зміст

2.1. Актуальність теми, змісту заходу.

2.2. Доступність змісту (облік вікових особливостей, обсягу, рівня підготовленості).

2.3. Новизна інформації.

2.4. Виховна цінність змісту, можливості емоційного впливу.

2.5. Зв'язок змісту з життєвим досвідом учнів.

2.6. Рівень володіння матеріалом організаторами заходу, ступінь їх ерудованості в даному питанні.

3. Методика проведення

3.1. Обґрунтованість вибору форм і методів проведення заходу, їх відповідність поставленій меті, змісту.

3.2. Організаційна чіткість, доцільність розподілу часу.

3.3. Активність, самостійність учнів, методи і прийоми, що забезпечують їх. Роль органів самоврядування.

3.4. Співвідношення фронтальної, групової та індивідуальної роботи.

3.5. Роль обстановки (місце проведення, оформлення), використання спеціальних прийомів для створення необхідної емоціональної атмосфери.

3.6. Використання зовнішньої і внутрішньої наочності, ТЗН.

3.7. Прийоми, способи активізації уваги учнів на різних етапах проведеного заходу.

3.8. Співвідношення заздалегідь підготовленого матеріалу та імпровізації (як у вчителя, так і в учнів), доцільність цього співвідношення.

3.9. Наявність емоційного контакту між учасниками заходу та його організаторами, шляхи і засоби його досягнення.

3.10. Використання елементів гри, реалізації принципу романтики.

3.11. Врахування специфіки форми проведення виховного заходу.

3.12. Вплив особистості педагога на підготовку та хід заходу.

3.13. Педагогічні здібності, рівень володіння педагогічною технікою, педагогічна майстерність учителя.

4. Опис організації однієї з форм групової діяльності:

4.1. Робота з організації групової діяльності (дії, що зроблені, свої враження);

4.2. Характеристика взаємин у групі (хто входить, активні, пасивні, лідери, їх роль, відносини між дітьми), виникаючі труднощі в роботі з групою/

5. Результативність

5.1. Досягнення поставлених цілей, рівень реалізації завдань.

5.2. Ставлення учнів до проведеного заходу: інтерес, активність.

5.3. Пізнавальна ефективність, які нові знання отримали учні, які вміння, навички сформовані, закріплені.

5.4. Які соціальні установки, почуття, переконання формувалися у дітей.

5.5. Вплив проведеного заходу на формування мотивів поведінки учнів.

5.6. Можливі шляхи подальшого розвитку, закріплення досягнутого під час заходу.

5.7. Рівень аналізу заходу його організаторами. Оцінка його результативності вихователем, учнями.

5.8. Недоліки, виявлені в ході підготовки і проведення виховного заходу, їх причини та можливі шляхи усунення.

Що вийшло і чому?

Що не вийшло? Чому?

Які труднощі виникали при організації заходу?

Як Ви долали ці труднощі?

5.9. Рекомендації щодо вдосконалення методики проведення аналогічних заходів.