Вимоги до оформлення бібліографічного апарату

Бібліографічний апарат в магістерській роботі – це ключ до використаних автором джерел. Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику і культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення магістранта з наявною літературою з досліджуваної проблеми. Бібліографічний апарат магістерської роботи складається з бібліографічного списку – Списку використаних джерел – і бібліографічних посилань, які оформлюються відповідно до чинних стандартів Зразок оформлення списку використаних джерел наведено в Бюлетені ВАК України, № 3, 2008.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє — знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо треба виявити ставлення автора магістерської дисертації до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання;

є) якщо автор магістерської роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора магістерської роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розрядка моя. – М.Х.).

Існує два способи посилань на джерела. Перший спосіб: посилання в тексті роблять у квадратних дужках [1, 5-7], причому перша цифра означає порядковий номер джерела у зазначеному списку літератури, а друга, після коми, сторінку або сторінки, які цитуються.

Посилання в тексті на кілька джерел одразу робиться згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, «у працях [1-7]»., «[1;3;8;21;]»..

Другий спосіб: посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за списками літератури.

Наприклад, маємо цитату в тексті: «...сьогодні важливо те, що макроекономічну стабільність та можливість інтеграції у світову економіку зможуть реалізувати ті країни з перехідною економікою, які матимуть темпи зростання на рівні не меншому як 5-6 % ...» ¹⁾.

Відповідне подання виноски внизу сторінки:

¹⁾Геєць В.М., Буковинський С.А. Перспективи економіки світу, окремих регіонів і країн на порозі третього тисячоліття // Фінанси України. -2013. – № 3. – С.17.

Останній спосіб посилань використовувати при написанні МД не рекомендується.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, статистичних збірників, аналітичних звітів та інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в дисертації:

В означеній монографії А.Петренко зазначає, що «…» [45, 167].

У цьому посиланні цифра 45 вказує на порядковий номер джерела у списку використаних джерел, 167 – сторінка, на якій знаходиться цитований текст. Крапку слід ставити за квадратною дужкою, що закриває посилання, а не перед нею.

В посиланнях на невеликі за обсягом джерела та інтернет-джерела, вказується лише порядковий номер джерела у списку:

Вже в своїй першій статті А.Петренко охарактеризував це явище як …. [46].

Інші посилання необхідно виконувати за такими зразками:

- на формули: “... в формулі (5.2) ”; “... в формулах (5.3, ... , 5.7)”;

- на рисунки: “На рисунку 3.1 зображено...” або в дужках за текстом “В результаті дослідження одержимо залежність швидкості від часу (рисунок 3.2).”, на частину рисунка “... показано на рисунку 3.4,б ”;

- на таблиці: “...наведено в табл.3.1”; “... в табл. 3.2 – 3.5” або в дужках по тексту (таблиця 3.6);

- на додатки: “... наведено в додатку А ”, „... наведено в табл. В.5 ” або (додаток Б), (рис. Б.3), (додатки К, Л );

На всі таблиці, рисунки, додатки повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» та «рисунок» можна скорочувати. У повторних посиланнях на раніше наведені рисунки і таблиці вживають скорочення від слова “дивись” в дужках за ходом чи в кінці речення (див. рис. 1.4), (див. табл. 3.2).