1.4. Двофакторна виробнича функція

Перш за все, варто зазначити, що двофакторна (як і багатофакторна) виробнича функція застосовується підприємством у довгостроковому періоді, оскільки у довгостроковому періоді змінюється не тільки кількість праці, що використовується у виробництві, а і кількість капіталу.

Двофакторна виробнича функція, або ізокванта варіація факторів виробництва, моделює виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва.

Ізокванта - це лінія, що характеризує однаковий випуск продукції за різного співвідношення використання виробничих ресурсів. Чим більша кількість ресурсів, що використовуються у виробництві, тим більшим є обсяг самого виробництва і тим далі від початку координат міститься відповідна ізокванта.

Карта ізоквант - сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції.

Варто зазначити, що взаємозамінність виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною Для означення рівня взаємозамінності факторів виробництва використовують граничну норму технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує, на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умови, що обсяг виробництва залишається незмінним.

Так, наприклад, граничну норму технологічної заміни праці капіталом можна визначити за формулою: (1.3)

а капіталу, працею (1.4)

1.5. Багатофакторна виробнича функція

Багатофакторна модель дає змогу з’ясувати залежність обсягу виробництва від двох і більше змінних факторів і зробити відповідний аналіз. Багатофакторна модель застосовується у довгостроковому періоді.

Для розуміння суті процесу виробництва необхідно також ознайомитись з таким поняттям як ефект масштабу. Справа в тому, що в довгостроковому періоді крива середніх витрат носить V-подібний характер, тобто додаткові капітальні витрати призводять до зниження витрат на одиницю продукції. Але потім, після досягнення мінімуму, вони знову починають зростати. Саме це явище і пов’язане з ефектом масштабу. Його суть полягає в тому, що розширення виробництва і залучення додаткових капітальних вкладень приводить спочатку в дію ряд факторів, які сприяють зниженню середніх валових витрат. Але масштаб ефекту має свої межі. Після досягнення певного обсягу виробництва настає момент, коли подальше збільшення масштабу виробництва призведе до зростання середніх валових витрат. Це пояснюється значним зростанням витрат на управління, нездатністю управлінського персоналу приймати адекватні рішення в умовах зростаючих обсягів виробництва.

По суті, ефект масштабу - це економія від зростання масштабу (обсягу) виробництва внаслідок зниження довгострокових середніх витрат.

Якщо обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва. Якщо приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва, то ефект масштабу виробництва є сталим. Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу факторів виробництва.