54

Зміст

Вступ

Розділ І. Організаційно-економічна характеристика підприємства

1.1 Історія створення і розвитку підприємства

2. Аналіз структури земельних ресурсів підприємства

3. Аналіз трудових ресурсів

4. Аналіз використання основних засобів

5. Аналіз фінансового стану підприємства

6. Оцінка зовнішнього середовища підприємства

7. Аналіз виробництва продукції птахівництва

8. Виробнича структура підприємства

9. Система управління підприємством

10. Аналіз використання оборотних засобів

Розділ ІІ. Управління маркетингом на підприємстві

2.1 Поняття цілі й основні напрями діяльності маркетингу на підприємстві

2.2 Проведення маркетингових досліджень

2.3 Організація маркетингової служби на підприємстві

Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення маркетингової діяльності на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасна економіка характерна взаємодією трьох основних її суб'єктів: виробника, споживача і держави. Кожен з цих учасників господарських процесів має конкретні цілі, у відповідність з якими і будує свою діяльність. В умовах ринкового господарства для успішної роботи його суб'єктів особливого значення набувають глибокі знання ринку і здатність вміло застосовувати інструменти з яких складається у ньому ситуацію. Сукупність таких знань і інструментів і складають основу маркетингу.

В даний час більшість компаній в тій або іншій формі регулярно здійснюють ринкові дослідження. Зміст поняття маркетинг визначається що стоять перед ним завданнями. З моменту появи і до наших днів підприемство змінювалося в залежності від змін умов виробництва і реалізації продукції. В даний час маркетинг виступає системою організації всієї діяльності фірми з розробки, виробництва і збуту товарів на основі комплексного вивчення ринку і реальних запитів покупців з метою отримання високого прибутку. Іншими словами сучасна система маркетингу ставить виробництво товарів у залежність від запитів споживачів.

Маркетинговий аналіз передбачає визначення та оцінку ринків підприємства і зовнішнього середовища маркетингу з метою виявлення привабливих можливостей, виявлення труднощів і слабких місць у роботі підприємства. Ефективний маркетинговий аналіз є необхідною умовою розробки планів маркетингових заходів, а також він виконується в процесі їх реалізації.

Маркетинг є одним із видів управлінської діяльності і впливає на розширення виробництва і торгівлі шляхом виявлення запитів споживачів і їх задоволення. Він пов'язує можливості виробництва і реалізації товарів і послуг з метою покупки продукції споживачем. Маркетинг не починається там, де завершується виробництво. Навпаки, характер і масштаби виробництва диктуються маркетингом. Ефективне використання виробничих потужностей, нового високопродуктивного обладнання і прогресивної технології визначається маркетингом.

Маркетинг використовується не тільки виробничими підприємствами, але також торговими організаціями, організаціями сфери послуг, окремими особами. Тому маркетинг не є якоюсь універсальною, уніфікованої концепцією, навпаки, напрями і методи її реалізації вимагають адаптації до типу організації, умовам і можливостям її застосування.

По даній темі написано дуже багато книг і дослідницьких робіт, але в даній курсовій роботі за основу була узята книги американських економістів Ф Котлера "Основи маркетингу" і Дж. Р. Эванса, Б. Бермана "Маркетинг".

Мета даної роботи показати методи проведення маркетингових досліджень, їх основні завдання та різноманіття видів досліджень у маркетинговій сфері.

Тому метою написання курсової роботи є дослідження системи управління маркетингом на підприємстві, визначити найбільш ефективні шляхи підвищення його ефективності.

1. Історія розвитку і створення підприємства

Одним з найпотужніших виробників продукції птахівництва в Україні є відкрите акціонерне товариство «Кожухівське», яке впродовж багатьох років спеціалізується на виробництві племінної продукції яєчних курей і харчових яєць та м'яса. Свою історію племінне господарство з розведення курей-несучок «Кожухівське» (с.Кожухівка Васильківського району Київської області) розпочало в 1965 році. У 1975 році підприємство «Кожухівський племптахорадгосп» розпочало реконструкцію матеріально-технічної бази, будівництво нових пташників, створення нової інфраструктури господарства. Завдяки цим заходам птахорадгосп став одним з найбільших племінних господарств, продукція якого користувалась великим попитом. У 1994 році відбулася приватизація майна племптахорадгоспу «Кожухівський» і було створено акціонерне товариство «Кожухівське», засновником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Упродовж багатьох років це господарство працювало як племінне: утримувало батьківське стадо курей яйценосних порід, проводило інкубацію яєць на власному інкубаторі і продавало добовий молодняк птахофабрикам України для вирощування. Нині господарство працює з курми кросу Тетра СЛ (яйценосні) та Тетра Н (м'ясо-яєчні) коричневого кольору. Найближчим часом планується працювати з м'ясо-яєчними кросами Тетра білої та чорної пігментації. Племінну продукцію підприємство завозить з фірми «Баболна» (Угорщина), оновлюючи її щороку. Птахофабрика закуповує добових курчат кросу Тетра і садить їх у пташники на майданчику для вирощування молодняку, де молодняк утримується до віку 105 днів. У цей час за молодняком доглядають пташниця та слюсар-оператор, окрім того, у вирощуванні молодняку птиці активну участь беруть ветлікар та бригадир. У віці 105 днів птицю перевозять на майданчик дорослого стада, де за нею доглядають і збирають яйця дві пташниці та слюсар-оператор. Технологія утримання птиці не змінюється, за винятком додаткової операції зі збирання яєць, яка проводиться автоматизовано. З пташників яйця надходять до яйцескладу, де їх сортують по категоріях і відправляють на продаж. Важливе значення має годівля курей. У «Кожухівському» їх годують комбікормом виробництва ВАТ «Рокитнянське КХП», який повністю збалансовано за всіма показниками поживності. З 2000 року господарство працює як товарна птахофабрика. Нині площа ВАТ «Кожухівське» 36 га. Господарство має два виробничі майданчики, розташовані на відстані 5 км один від одного: для утримання дорослої птиці (основний виробничий майданчик) та молодняку. На майданчику для утримання молодняку птиці розташовано 10 пташників площею 8640 кв.м, а на майданчику дорослої птиці – 12 пташників площею 16 272 кв.м, які повністю укомплектовано сучасним обладнанням. Основними напрямами діяльності товариства «Кожухівське» сьогодні є виробництво племінних яєць, добової курочки, курей яйценосних порід, курчат; виробництво та реалізація населенню добового півника; вирощування з метою реалізації підприємствам та населенню підрощеної курочки. Основними споживачами продукції ВАТ «Кожухівське» є населення м.Києва та Київської області. 80% виробленої продукції підприємство власним автотранспортом постачає в супермаркети Києва, на кондитерські підприємства та ринки міста, а 20% продукції відпускається безпосередньо з фабрики приватним підприємцям. Найважливіше для підприємства, окрім високої якості виробленої продукції, низька реалізаційна ціна. Роботи зі зменшення виробничих витрат тривають повсякчас. Зокрема, зниженню цін на продукцію сприятиме зниження витрат на транспортування. На підприємстві працює більш як 200 осіб. Усі головні спеціалісти мають вищу освіту, а спеціалісти середньої ланки – середньо-спеціальну. Працівники господарства пильно стежать за здоров'ям поголів'я курей. За час утримання птиці на майданчику вирощування проводиться цілий комплекс профілактичних ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на створення позитивного стійкого імунітету проти низки інфекційних хвороб. Намагаючись якнайповніше задовольнити потреби споживачів, керівництво комплексу реконструює старі та будує нові пташники, оснащуючи їх сучасним обладнанням для догляду за птицею та збирання яєць, будує біогазову установку, завдяки якій можна буде переробляти курячий послід та отримувати енергію для обігрівання пташників.

2. Склад і структура сільськогосподарських угідь підприємства

Земельні ресурси відіграють важливу роль у будь-яких галузях народного господарства. Особлива їхня роль у сільському господарстві. Площа сільськогосподарських угідь становить 10% від площі суші усієї планети.

Земля – це один з основних засобів виробництва, що виконує подвійну функцію. Тобто одночасно є засобом праці і предметом праці.

Сільськогосподарські угіддя — земельні угіддя у складі ріллі, багаторічних культурних насаджень, сіножатей і пасовищ, на яких виробляється сільськогосподарська продукція.

Структура сільськогосподарських угідь — процентне відношення окремих складових цих угідь до їх загальної площі.

Рілля – земельний масив, що зайнятий під посівами, багаторічними насадженнями, парами.

Багаторічні насадження – це штучно створені насадження дерев, чагарників, трав’янистих рослин термін експлуатації яких більше одного року.

Пасовища – земельна ділянка з природним травостоєм чи з підсівом призначені для випасу тварин.

Сіножаті – земельна ділянка з природним травостоєм чи з підсівом призначені для виробництва сіна.

Таблиця 1.2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Види земельних угідь	Роки										Відхилення
	2009			2010			2011			Абсолютне (+;-)			Відносне (%)
	га	%	га		%	га		%
Сільськогосподарських угідь всього	11	100	-		100	10,6		100	-0,4			96,36
з них:
рілля	4	36,4	-		100	3,6		33,96	-0,4			90

За досліджуваний період склад і структура сільськогосподарських угідь господарства змінювалася значною мірою, а саме якщо порівняти показники у 2011 році з 2009 роком то можна зробити висновок що розмір сільськогосподарських угідь знизився на 3,64% за рахунок зменшення ріллі з 4 га в 2009 році до 3,6 га в 2011 році. Решта земель знаходиться під виробничими спорудами птахофабрики.

1.3 Аналіз трудових ресурсів

Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

З цього визначення виходить, що трудові ресурси включають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати. Тобто це поняття спеціально створене та ідеально підходить для радянської ідеології поголовної примусової зайнятості, проте, як уже зазначалося, продовжує використовуватися і в наш час.

Робоча сила — сукупність фізичних, розумових та організаторських властивостей людини, набутих знань і досвіду, які вона застосовує у процесі виробництва споживних вартостей.

Робоча сила є основним елементом продуктивних сил у будь-якому суспільстві, але товаром стає лише за капіталізму. Це зумовлено тим, що робітник позбавлений власності на засоби виробництва і засоби існування, але сам він особисто вільний, тобто є власником своєї робочої сили і може розпоряджатися нею.

Організація праці в сільськогосподарських підприємствах – це система оптимального розміщення трудових ресурсів при умові ефективного використання засобів виробництва.

Виконання планів виробництва сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від того, наскільки правильно встановлена потреба в робочій силі господарства в цілому і його галузях по періодах року.

Потребу в робочій силі підраховують, виходячи з обсягу окремих видів робіт, календарних строків їхнього виконання і денних чи змінних норм виробітку. У рослинницьких галузях обсяг робіт залежить від посівних площ, врожайності сільськогосподарських культур і прийнятої агротехніки оброблення; календарних строків проведення робіт, які установлюють, виходячи з досвіду передовиків сільського господарства і даних науково-дослідних установ. У тваринництві обсяг робіт визначаться поголів’ям худоби і його продуктивністю, а також системою зооветеринарних заходів.

Таблиця 1.3.1

Наявність трудових ресурсів та показники їх використання

Показники	Роки				Відхилення
	2009	2010	2011	Абсолютне (+;-)		Відносне (%)
1.Середньоблікова чисельність працівників - всього, осіб	197	190	185	-12		93,91
2.Норми тривалості робочого часу, визначені Міністерством праці та соціальної політики для працівників, зайнятих в АПК – всього, люд/год	2011	2004	2004	-7		99,65
3. Кількість фактично відпрацьованих люд/год одним середньобліковим працівником	1691,95	1909,70	2084,21	392,26		123,18
4.Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0,84	0,95	1,04	0,2		123,81

За звітний період середньооблікова чисельність працівників мала тенденцію до зменшення, так у 2009 році середньооблікова чисельність працівників становила 197 особи, у 2009 році – 190 осіб, а у 2010 – 185 осіб. Коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2009 та 2010 році менше одиниці, це свідчить про неефективне використання трудових ресурсів. Лише у 2011 році він трохи перевищив 1, це означає, що трудові ресурси використовуються найбільш ефективно, а їхня середньооблікова чисельність є найбільш оптимальною. Кількість фактично відпрацьованих людино-годин одним середньообліковим працівником збільшилася на 23,18%, проте лише у 2011 році вона трохи перевищує норму встановлену Міністерством праці та соціальної політики.

Продуктивність праці характеризує ефективність праці в матеріальному виробництві. Це не тільки один з найважливіших показників ефективності виробництва, але й показник, що має велике економічне і соціальне значення на макрорівні. Громадяни тієї країни, де досягнута найвища продуктивність праці, повинні мати і найвищий рівень життя.

Продуктивність праці - це кількість продукції, виробленої за певний період у розрахунку на одного працівника або витрати робочого часу на одиницю продукції.

Варто розрізняти поняття продуктивності та інтенсивності праці. При підвищенні інтенсивності праці підвищується кількість фізичних і розумових зусиль в одиницю часу і за рахунок цього збільшується кількість виробленої в одиницю часу продукції. Підвищення інтенсивності праці вимагає підвищення його оплати. Продуктивність праці підвищується в результаті зміни технології, застосування більш досконалого обладнання, застосування нових прийомів праці і не завжди вимагає підвищення заробітної плати. Показники, що визначають рівень продуктивності праці, враховують як зміна власне продуктивності, так і інтенсивності праці.

Таблиця 1.3.2