Написання теоретичної частини

Головна ідея теоретичної роботи – це огляд літератури із зазначеної теми При першому знайомстві із книгою корисно спочатку уважно вивчити анотацію, зміст, вступ, висновки, список літератури, а також швидко переглянути її зміст. Це дасть загальне уявлення про проблематику й коло питань, висвітлених у книзі, значення, яке вона має в розкритті теми, а також її місце в роботі. Попередній перегляд книги дозволяє визначити, читати її повністю чи досить ознайомитися з окремими розділами. Першому знайомству із книгою допомагає динамічне прочитання, що дає можливість уловити загальні ідеї, проблеми, мету, завдання, методи й результати, не вдаючись у деталі.

Слід вибирати в джерелі саме головне, що є важливим. Слід пам'ятати, що вивчається книга (або стаття) не для складання іспиту, а для написання наукової праці.

При уважному аналітичному читанні потрібно робити записи, будуть корисні при подальшому написанні кваліфікаційної роботи. Такі записи можуть мати форму виписок, тез або конспекту.

Виписки із першоджерел: перш, ніж робити виписки із першоджерела, необхідно зрозуміти зміст того, що виписується. Недоцільно виписувати будь-що без розуміння змісту, у надії на наступне перечитування записів й його розуміння. Принцип "спочатку зрозуміти, а потім виписувати" повинен бути безумовним.

Вивчення й конспектування книги або статті не слід перетворювати в самоціль, воно повинне бути націлене на пошук тільки тієї інформації, що необхідна для розкриття теми роботи. Треба прагнути до розуміння насамперед того, що вам потрібно по проблемі. Можна надати право іншим фрагментам досліджуваного джерела залишитися незрозумілими й навіть непрочитаними, якщо в цьому немає необхідності.

Цитати й тези  найбільш часто використані форми записів при підготовці кваліфікаційних робіт, коли тільки окремі фрагменти джерела істотні для розкриття теми роботи.

Після завершення збору матеріалів з теми можна переходити до написання роботи; необхідно дотримуватися наукового стилю, грамотного й правильного оформлення роботи; не повинне бути скорочень слів за винятком загальноприйнятих.

Текст роботи складається із вступу, розділів декількох розділів (23), основної частини, висновку й списку літератури, на яку робляться посилання, крім того в кінці роботи може бути розміщений додаток, в якому міститься первинний емпіричний матеріал а також великі таблиці та рисунки.

Курсова робота починається з розділу "Вступ", що не нумерується. В "Вступі" слід обґрунтовувати актуальність роботи, надати короткий огляд усієї роботи: зміст кожного розділу, включаючи список літератури й додатки. Рекомендований загальний обсяг "Вступу" - не більше двох сторінок. Кожний з перерахованих пунктів описується, починаючи з нового абзацу, але не нумерується й не оформляється у вигляді заголовка. Однак ключові слова: "актуальність роботи", "ціль роботи", "завдання роботи", корисно виділяти підкресленням, або напівжирним шрифтом чи курсивом, але не можна брати в "лапки".

Після "Вступу" повинна йти основна частина роботи; вона має кілька розділів залежно від свого обсягу. Варто уникати великих диспропорцій в обсязі окремих розділів. Кожний розділ і підрозділ цієї частини повинен мати заголовок, що відбиває його тему й зміст.

Реферати й курсові роботи, які мають невеликий обсяг, на параграфи не діляться. У них виділяються розділи: 1, 2, 3... і підрозділи: 1.1, 1.2, 1.3…

Важливий спосіб структурування роботи – це виділення в тексті абзаців. Кожний абзац починається з відступом в 1,25 см. від лівого краю тексту. Початок нового абзацу повинен відповідати початку нової думки або нового фрагменту інформації й тому допомагає логічному сприйняттю матеріалу читачем.

Реферативна й курсова робота має наступний зміст: титульний аркуш; зміст; вступ; основна частина; висновки; додатки; література.

Реферат чи курсова робота повинні бути написані грамотно, відповідати нормам літературної й професійної мови й витримані в науковому стилі. На це важливо звернути особливу увагу при використанні матеріалу підручників, науково-популярних книг і статей, які зазвичай написані в іншим стилем. Для того щоб освоїти науковий стиль мови, студентові необхідно при читанні наукових праць звертати увагу на мову, якою вони написані.

Типова помилка студента  це спроба написати роботу "з ходу", розклавши на столі перед собою кілька книг і переписуючи з них уривки тексту. Курсова робота, виконана шляхом компіляції й списування окремих фрагментів першоджерел, оцінюється як недостатньо самостійна й творча. У ній студент не проявляє тих умінь, які необхідні для наукової реферативної роботи - аналізу, систематизації й узагальнення зібраних матеріалів. На ці критерії орієнтується викладач при оцінюванні роботи. Краще, якщо текст роботи буде написаний студентом самостійно на основі зібраних, систематизованих, проаналізованих матеріалів.

Літературна розмаїтість формулювань корисна, але не обов'язкова. У той же час не рекомендується повторення того самого слова в межах декількох речень, якщо це не спеціальний термін, без якого не можна обійтися.

У науковому тексті на відміну від літературного зазвичай переважають стійкі структури й звороти, використовуються багато кліше, роль яких надзвичайно важлива, оскільки увага читача не відволікається на літературні особливості або неправильності викладу, а зосереджується на значущій інформації: судженнях, умовиводах, доказах, цифрах, формулах. "Наукоподібні" штампи насправді відіграють важливу роль "рамок" для нового наукового змісту.