Приклади побудови вступного речення:

• "Проблема природи психіки розглядалася в роботах багатьох психологів..."

• "Розглянемо основні проблеми дослідження мислення …"

• "При вивченні проблеми особистості виділяють наступні основні поняття" і т.п.

Текст кожного розділу не повинен представляти набір виписок із прочитаних джерел. Необхідно, по-перше, упорядкувати їхній зміст певним логічним чином. По-друге, потрібно прагнути передати зміст більш-менш близько до тексту оригіналу, насамперед, ідеї й факти. Це може досягатися за допомогою часткового переформулювання фрази, її спрощення, вираження головної думки за рахунок опускання несуттєвих думок.

При цьому в тексті повинно бути видно, на яких авторів і на які роботи опирається дослідник, тобто зміст роботи не повинен бути безособовим.

Наприклад:

• "Як показано в роботах А. А. Смирнова та А. М. Леонтьева, пам'ять є...";

• "психологічні проблеми навчальної діяльності розглядалися в роботах Н. А. Менчинскої, П. Я. Гальперіна, Н. Ф. Тализіної, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, Л. Б. Ітельсона, І. І. Ильясова....";

• "П. Я. Гальперін уважає, що...",

• "Дослідження В. В. Давидова показали, що..." і т.п.

При посиланні на висловлення й ідеї авторів можна використати такі дієслова: аналізує, заперечує, висловлює думку, додає, доводить, допускає, ставить запитання, викладає, констатує, сподівається, знаходить, починає, не позділяє точку зору, не погоджується, виявляє, обговорює, пояснює, схвалює, відповідає, відзначає, відстоює, визначає, переказує, пише, повторює, підтримує, підтверджує, дозволяє, думає, розуміє, пропонує, припускає, представляє, визнає, доходить висновку, міркує, дозволяє, рекомендує, вирішує проблему, погоджується, сумнівається, повідомляє, запитує, посилається, вважає, указує, згадує, стверджує, уточнює.

Необхідно дотримуватися певних правил цитування як прямої, так і непрямої мови. Прямі цитати - це дослівне відтворення окремих фрагментів джерела, у якому містяться основні думки, найбільш важливі факти, статистичні дані. Пряме цитування доцільно використати тоді, коли студент хоче підкреслити точне формулювання думки автора. При цьому текст береться в "лапки" з обов'язковою вказівкою в (дужках) сторінок, на яких перебуває фрагмент, що цитується. При використанні непрямих цитат, думки автора викладаються в переказі. Великі уривки тексту, які недоцільно цитувати в повному обсязі, треба намагатися записувати своїми словами, скорочуючи формулювання й стисло викладаючи зміст. Інформація із джерела при цьому передається в трохи зміненому переформульованому виді. Це може стосуватися зміни або опускання окремих слів або виразів для більш короткого переказу основної думки або інформації, що міститься в джерелі. У випадку непрямих цитат текст пишеться без лапок. Але й у цьому випадку потрібно вказувати номера сторінок, на яких ця інформація міститься

Після лапок обов’язково повинно бути у квадратних дужках вказане джерело й сторінка, на якій знаходиться думка, що цитується. Непряме цитування відтворює близько до тексту чужу думку. У цьому випадку цитата не береться в лапки, але після завершення цитування в дужках обов'язково вказується джерело, з якого вона взята.

Посилання виконують у тексті роботи дві важливі функції. По-перше, це й прояв поваги до авторського права. Посилання вказують, кому належить та або інша думка, класифікація, визначення, оригінальна точка зору, підхід до вивчення проблеми, хто проводив дослідження, хто виявив певні наукові факти. По-друге, посилання дають читачеві орієнтир - у яких авторів і в яких джерелах може бути знайдена додаткова інформація.

Часом студенти припускаються наступної помилки. Вони наводять визначення поняття, дане одним ученим, хоча аналогічні визначення зустрічаються й в інших авторів. При цьому на останніх вони зовсім не посилаються. Це неправильно. Слід виразити загальну суть поняття, указавши в дужках усіх авторів, які дотримуються подібної точки зору. Далі варто вказати на розходження в їхніх підходах, якщо такі є. Зневажати аналогічними ідеями, яки описані іншими фахівцями, не згадуючи й не посилаючись на них, некоректно. Якщо якесь джерело аналізується студентом детально й виклад підряд описує його фрагменти, то необхідне наведення низки посилань. У цьому випадку доцільно в другому й наступному випадках у дужках писати "там же".

Посилання в тексті робляться тільки на джерела, які читав студент і які зазначені в списку літератури наприкінці роботи.

У той же час цитування в процесі написання реферативної частини роботи не потрібно перетворювати в самоціль. Текст роботи повинен мати аналітико-синтетичний і узагальнюючий характер. Він повинен відбивати власне осмислення й узагальнення проблеми на основі вивчення літератури, оцінювання різних аспектів психологічних концепцій з посиланням на їхніх авторів, містити докази певних положень із залученням цитат.

Поряд із викладом концепцій, описом фактичного матеріалу, важливе порівняння точок зору авторів, їхній аналіз і узагальнення. Після викладу теорій і фактів, студент може виразити власну думку й погляди з проблеми.

При оцінюванні роботи звертається особлива увага на вміння студента аналізувати, узагальнювати й робити висновки з вивченого й викладеного матеріалу.

При використанні в тексті абревіатури необхідно її пояснити. При цьому рекомендується поступово вводити читача в її розуміння. Спочатку доцільно написати все вираження повністю, а в дужках - його абревіатуру. У наступних двох-трьох фрагментах тексту, де вживається даний вираз, пишеться вже абревіатура, але в дужках вказується повний роз'яснювальний текст. Тільки після цього можна обмежуватися використанням абревіатури без пояснення.