Список літератури:

1. Горохів В. Г. Концепції сучасного природознавства. - М., 2003. - 412 с.

2. Стьопін В. С., Горохов В. Г., Розов М. А. Філософія науки і техніки. - М., 1995. - 384 с.

3. Крюков Р. В. Концепції сучасного природознавства (конспект лекцій). - М., 2005. - 176 с.

4. Галімов Е. М. Феномен життя: між рівновагою і нелінійністю. Походження і принципи еволюції. - М., 2001. - 256 с.

5. Князєва Е. Н., Курдюмов С. П. Закони еволюції і самоорганізації складних систем. - М., 1994.

Природа біологічного пізнання Біологічна реальність

Зміст

Введення

1. Методологія сучасної біології

2. Філософсько-методологічні проблеми біології

3. Біологічна реальність

4. Основні етапи трансформації уявлень про місце і роль біології в системі наукового пізнання

5. Роль філософської рефлексії у розвитку наук про життя

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Щоб зрозуміти природу біологічного пізнання необхідно позначити предмет дослідження і те, на чому грунтується пізнання (методи дослідження).

Комплекс біологічних наук вивчає світ живого, закономірності живих систем (сучасне уявлення). Причому в ході розвитку біології та інших наук про живе відбувалася зміна їх предмета дослідження:

Так, на перших етапах розвитку біології метою дослідження був організм, відповідно предмет біологічної науки описувався на організмовому рівні.

Виникнення уявлень про вид розширило розуміння предмета біології. Вид і популяція постали як цілісні біологічні об'єкти, що мають свої власні закономірності побудови, функціонування і розвитку. Формування понять про біоценозах, екосистемах, біосфері ще більше розширюють предмет біологічної науки до надорганізменного рівня. Біологія перейшла до біосферному і популяційному мисленню.

Подібний процес розширення предмета триває і в глиб організму в даний час. Це відбувається при активному використанні фізики, хімії, та інших точних наук. Отже, утворюються нові інтегративні, але за своїм статусом біологічні науки - біофізика, біохімія.

Таким чином, в предмет біології включилися всі рівні організації життя - організменний, надорганізменних (популяційно-видовий, екосистемний) і суборганізменний (молекулярний, клітинний). Далі додалося звернення біології до проблеми людини (з'ясування ролі природних факторів на життєдіяльність людини тощо). Біологія стала включеної до вирішення реальних проблем розвитку суспільства.

1. Методологія сучасної біології

У сучасної біології з'явилися нові стратегічні напрямки розвитку дослідницької діяльності, а саме проектування, конструювання біооб'єктів, управління живими системами, прогнозування. Це відбилося в таких напрямках як генна інженерія, клітинна інженерія, біотехнологія.

Методологія є підстава будь-якого наукового пізнання. Методологія біології представляє собою систему принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності у сфері життя.

Історично пізнання живої природи почалося з спостережень. Починаючись з спостереження, воно триває на рівні розумових процедур, таких як:

опис (як за допомогою термінів мови (природного), так і наочним чином - за допомогою малюнків, схем та ін)

систематизація на основі певних виділених ознак об'єктів (однієї з форм систематизація на основі систематизації є класифікація, коли вибір ознак пов'язаний з виділенням істотних сторін об'єкта);

порівняння, що дозволяє виявляти закони об'єкта шляхом зіставлення істотних характеристик об'єкта (висока ефективність методу порівняння викликала до життя такі науки, як порівняльна анатомія, порівняльна морфологія, порівняльна фізіологія, порівняльна систематика та ін.)

Тобто змістовною основою знання зізнавався чуттєвий досвід у вигляді спостереження. Тільки з часом з'являються методи експериментального вивчення, починають використовуватися статистичні методи, застосуються прилади.

найважливішим досягненням біології стало уявлення про те, що природа живого може бути зрозуміла й пояснена тільки через знання його історії. Теорія Ч. Дарвіна ввела в біологію еволюційний історичний метод як домінуючий метод наукового пізнання.

(Еволюція - спрямована зміна будь-якого процесу, системи, предмета, що має незворотний характер. Як правило, відбувається поступово шляхом накопичення великої кількості мікрозмін).

У результаті уявлення про системність в живій природі, формується принцип системності. Системне відтворення об'єкту передбачає виявлення єдності в предметному різноманітті живого, визначенні зв'язків.

на ідеї організації живої природи був заснований організаційний підхід, який пропонував вивчати світ шляхом виокремлення організаційних законів.

Ще один підхід коеволюційний заснований на ідеї коеволюції. Процес коеволюції як спільного зв'язаного розвитку систем з взаємними селективними вимогами був виявлений і вивчений в біології вже досить давно. Спочатку коеволюцію розглядали як процес, покликаний пояснити лише різні види симбіотичних відносин: хижак-жертва, паразитизм, комменсализм та ін Однак ідея коеволюції набуває універсальний характер. З концепцією коеволюції людини і біосфери у вітчизняній літературі першим виступив Н.В. Тимофєєв-Ресовський в 1968 році. Має місце коеволюція ідей, що наочно демонструє розвиток молекулярної біології.