Тема 2. Інститути європейського союзу

Досягнення завдань і цілей ЄС покладено на його інститути. Інститути ЄС не мають аналогів ні на національному, ні на міжнародному рівнях. Серед них необхідно виділити 4 основних: Європейський Парламент, Раду Міністрів, Європейську Комісію та Європейський Суд Правосуддя (ЄСП). Ці інститути є спіль­ними як для Співтовариства, так і для ЄС. Кожен з них діє виключно в межах своїх повноважень, передбачених установ­чими договорами Співтовариства. Лісабонський Договір, у разі його ратифікації усіма державами-членами ЄС, внесе певні зміни до компетенції та складу зазначених інститутів та додасть до їх переліку ще один — Європейську Раду.

Розподіл влади між зазначеними інститутами не відповідає традиційним уявленням про поділ влади на 3 гілки — не можна сказати про виключно виконавчі, законодавчі або судові повно­важення будь-якого з інститутів (органів). Баланс влади відбу­вається дещо інакше і відповідає складній юридичній природі ЄС. Інститути розрізняють не за колом повноважень (адже, майже всі вони певною мірою беруть участь у законодавчому процесі або мають визначені виконавчі функції), а відповідно до того, чиї інтереси вони представляють. Так, Європейський Парламент представляє в першу чергу інтереси народу Об'єд­наної Європи, Рада Міністрів виражає волю держав-членів, Європейська Комісія обстоює інтереси самого ЄС.

Для того, щоб зрозуміти, як функціонує ЄС, необхідно пе­редусім з'ясувати природу кожного з цих інститутів і механізм розподілу повноважень між ними.

2.1. Рада Міністрів

Досягнення мети ЄС потребує створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також запровадження спіль­ної економічної політики держав-членів. Якщо перше досяга­ється в рамках діяльності інститутів ЄС, то друге потребує тісної кооперації самих держав-членів. Рада Міністрів є одно­часно міждержавним та наддержавним органом, який об'єднує ці 2 сфери, оскільки Рада Міністрів, з одного боку, є інститутом ЄС, а з іншого — складається з представників держав-членів. Разом з Європейським Парламентом Рада Міністрів бере участь У законотворчому та бюджетному процесах. Крім того, Рада Міністрів приймає більшість рішень з питань спільної зовні­шньої політики та політики безпеки, а також щодо координації економічної політики Співтовариства.

Склад. Рада Міністрів складається з представників від кож­ної держави-члена, які представляють свою державу на рівні міністерств та мають повноваження діяти від імені свого уряду. Як правило, цими представниками є міністри закордонних справ, але ними також можуть бути й інші міністри, залежно від питання, яке обговорюється. Таким чином, делегати обстоюють як інтереси своєї держави, так і ЄС в цілому. Посаду Прези­дента Ради Міністрів по черзі займають представники кожної держави-члена на 6-місячний строк у порядку, який визнача­ється Радою Міністрів (ст. 203 Договору про Співтовариство). Засідання Ради Міністрів проводяться закрито, якщо вона одно­стайно не прийме рішення про відкрите засідання.

Повноваження. Рада Міністрів, яка розташована в м. Брюссель (Бельгія), має повноваження приймати рішення і здійснює ці повноваження відповідно до положень Договору про Спів­товариство (ст. 202 Договору про Співтовариство). У більшості випадків вона може приймати рішення тільки на підставі роз­роблених Європейською Комісією пропозицій та після кон­сультацій з Європейським Парламентом. Якщо Рада Міністрів бажає внести зміни до пропозиції, то таке рішення може бути прийнято лише одноголосно; проте такі зміни та доповнення не можуть змінювати основ пропозиції.

Другою функцією Ради Міністрів є "забезпечення коорди­нації загальної економічної політики держав-членів" (ст. 202 Договору про Співтовариство). Формування Спільного ринку Співтовариства потребує проведення спільної політики держав-членів у таких галузях, як гармонізація законодавства, транспорт, соціальна політика, освіта, культура, охорона здоров'я, про­мисловість тощо. Проте ці галузі не знаходяться у виключній компетенції Співтовариства; вироблення спільної політики в цих сферах потребує активної співпраці самих держав-членів. Рада Міністрів має забезпечити координацію цієї діяльності.

Рада Міністрів може надавати право на впровадження норм, встановлених Європейською Комісією, а також висувати ви­моги до виконання цих повноважень. В особливих випадках Рада Міністрів може залишати право самостійно здійснювати повноваження щодо імплементації прийнятих нею законодавчих актів.

Відповідно до змін, запроваджених Ніццькою угодою, Рада Міністрів на пропозицію Європейської Комісії та за згоди Європейського Парламенту та ЄСП (або на пропозицію ЄСП та за згоди Європейської Комісії та Європейського Парламенту)

може створювати судові палати для розгляду та вирішення у першій інстанції певних видів справ (ст. 225(a) Договору про Співтовариство).