50. Сутність терміна «композиція» трактується як:

– порядок, що встановлює в системі рівні і ранги підсистем та їхніх елементів;

+ об'єднання елементів, підсистем різноманітних рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему;

– щось ціле, єдність закономірно розташованих частин, що знаходяться у взаємозв'язках;

– компоненти рівнів ієрархії у взаємозв'язках.

51. Ситуаційний підхід до виробництва – це:

– прийоми менеджменту для вирішення тих чи інших поставлених завдань;

– підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій;

– підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій з метою досягнення певних цілей організації;

+ конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для найефективнішого забезпечення досягнення цілей виробничої системи.

52. Головною ознакою гетерогенних операційних систем є:

– однозначна відповідність між процесами і продуктами;

+ багатоваріантність продукту та технологічних процесів;

– багатоваріантність технологічних процесів;

– багатоваріантність продукту і його характеристик.

53. Основні ознаки, якими характеризується відкрита система:

– взаємодія із внутрішнім середовищем.

– взаємодія з структурними підрозділами всієї системи;

– взаємодія з виробниками товарів;

+ взаємодія із зовнішнім середовищем.

54. Основні ознаки, якими характеризується закрита система:

+ жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, яке оточує систему;

– жорсткі фіксовані межі;

– жорсткі фіксовані межі та її дії, незалежні від інших систем;

– жорсткі фіксовані межі дії.

55. За типом середовища операційні системи поділяють на:

– жорсткі та гнучкі;

– радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні;

+ промислові, технічні, транспортні, освітні тощо;

– прості, складні та надскладні.

56. За характером руху в часовому масштабі операційні системи поділяють на:

– детерміновані, стохастичні, змішані;

+ дискретні, аперіодичні, періодичні;

– жорсткі та гнучкі;

– радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні.

57. Операційні системи за структурною ознакою поділяють на:

+ радіальні, радіально-вузлові, деревоподібні;

– дискретні, аперіодичні;

– прості, складні, надскладні;

– сублокальні, локальні, глобальні, суперглобальні.

58. Підсистема операційної системи, що виконує функцію перетворення вхідних величин (праця, капітал, інформація, енергія тощо) на вихідні результати (товари, роботи, послуги) носить назву:

– забезпечення;

+ переробна;

– планування та контролю;

– облікова.

59. Підсистема планування та контролю – це сфера, яка:

– безпосередньо пов’язана з перетворенням вхідних величин на вихідні результати;

+ одержує інформацію про стан переробної підсистеми та підсистеми забезпечення, опрацьовує цю інформацію та видає рішення про те, як має працювати переробна підсистема;

– безпосередньо не пов’язана з перетворенням вхідних величин на вихідні результати;

– створена на основі раціонального (вертикального та горизонтального) поділу праці.

60. Тип виробництва, який має таку змістову характеристику: «носить неповторюваний характер, кожна одиниця кінцевої продукції унікальна за конструкцією, за завданнями, що виконуються, за розміщенням тощо», – це:

+ проектний (одиничний);

– індивідуальний;

– серійний;

– масовий.

61. Дрібносерійне (замовне) виробництво – це:

+ виробництво малими партіями різноманітного асортименту різної продукції;

– випуск продукції окремими серіями, групами, які можуть бути і великими, і дрібними;

– виробництво характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів в одиничних кількостях;

– виробництво, пов'язане зі створенням одиничних, унікальних зразків.

62. Тип виробництва, який передбачає виготовлення одиничної продукції у великих обсягах протягом тривалого періоду часу, носить назву:

– проектний;

– індивідуальний;

+ масовий;

– серійний.

63. Операційні системи за способом організації виробництва поділяють на:

– виробництво за роботами (проектами);

– організація серійного виробництва;

– організація потокового виробництва (безперервний виробничий процес);

+ усі відповіді правильні.

64. До основних типів операційних систем належать:

– дискретний та корпоративний;

– безперервний та з фіксованим обсягом замовлень;

– масовий, багатосерійний, середньосерійний, дрібносерійний, одиничний;

+ дискретний та безперервний.

Тема 4. Операційна діяльність: ресурси, процеси та результати

65. Керовані фактори виробництва, що мають вартісні властивості і перетворюючі можливості, необхідні для забезпечення функціонування та розвитку виробничих процесів для досягнення запланованих результатів, – це:

– персонал;

– інформація;

– матеріали;

+ ресурси.

66. З наведених переліків ресурсів як вхідних чинників операційної діяльності найбільш точним та найповнішим є:

– трудові, матеріальні, фінансові і технічні;

– технічні, технологічні, кадрові, просторові, фінансові, інформаційні;

+ трудові, матеріальні, фінансові, технологічні, інформаційні;

– трудові, фінансові, інформаційні.

67. Сукупність взаємопов'язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, унаслідок яких ресурси перетворюються на готові вироби (послуги), – це сутність:

– процесу планування продукту (послуг);

+ операційного процесу;

– технологічного процесу;

– виробничого процесу.

68. Операційні процеси за формою організації поділяються на:

– жорсткі та багатоваріантні;

– основні, допоміжні та обслуговуючі;

+ послідовні, паралельні та послідовно-паралельні;

– детерміновані, стохастичні та змішані.

69. За розміщенням у просторі операційні процеси поділяються на:

+ групові, потокові та предметні;

– дискретні, аперіодичні, періодичні;

– радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні;

– основні, допоміжні та обслуговуючі.

70. За роллю операційні процеси поділяють на:

– жорсткі та багатоваріантні;

– лінійні, циклічні, розгалужені та адаптивні;

– симетричні, асиметричні, з обходом через ранг (рівень);

+ основні, допоміжні та обслуговуючі.

71. За типом операційні процеси поділяють на:

– процеси переробки та складальні;

– процеси переробки, тестування та складальні;

– процеси виготовлення, тестування та складальні;

+ процеси переробки, виготовлення, тестування та складальні.

72. Тип організації руху матеріального потоку із застосуванням одного чи кількох технологічних процесів – це:

– структура операційного процесу;

+ структура виробничого потоку;

– безперервний потік;

– серійне виробництво.

73. Основою матриці продукт / процес є:

+ взаємозалежність життєвих циклів продукту і технологічного процесу;

– запуск продукту у виробництво;

– збільшення ступеня відпрацювання продукту із зростанням його випуску, що вимагає забезпечення якості і нововведень;

– ефективна спеціалізована технологія.

74. Підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають цілісність операційної системи, якісну її визначеність і характеристики її сутності, – це:

– виживання;

– існування;

+ функціонування;

– розвиток.

75. Сукупність параметрів та умов функціонування, що забезпечують передбачене технологією створення продукту, а також збереження і поточне відтворення елементів операційної системи, – це:

– виживання;

– існування;

– функціонування;

+ розвиток.

76. Збіг або достатня наближеність фактичних і планових параметрів операційної системи, що функціонують у межах її реальної потужності, – це:

– оптимальний режим;

+ нормальний режим;

– перехідний режим;

– режим руйнування.

77. Внутрішня здатність системи забезпечити необхідну технологічну переробку ресурсів носить назву:

– номінальна потужність;

+ операційна потужність;

– вхідна потужність;

– вихідна потужність.

78. Кінцевим завданням управління режимом операційної системи є:

+ оптимальне співвідношення поточної та довгострокової ефективностей;

– перехід системи до нового оптимального рівня;

– оптимізація поточної ефективності;

– перехід системи до попереднього стану.

79. Не є формою організації виробництва:

– предметна;

– потокова;

+ проектна;

– групова (технологічна).

80. Календарний період часу, упродовж якого виріб, що оброблюється, або партія виробів проходить усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюється на завершений продукт, – це:

– технологічний цикл;

+ операційний цикл;

– життєвий цикл;

– нормальний режим функціонування.

81. Поєднання операцій, під час якого кожна наступна починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції, носить назву:

– зворотне;

– паралельне;

+ послідовне;

– паралельно-послідовне.

82. Поєднання операцій, під час якого кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну і оброблюється, носить назву:

– зворотне;

+ паралельне;

– послідовне;

– паралельно-послідовне.

83. Поєднання операцій, під час якого обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операції безперервно, – це:

– зворотне;

– паралельне;

– послідовне;

+ паралельно-послідовне.

Тема 5. Управління процесом проектування операційної системи

84. Метою проектування операційної системи є:

– необхідність оновлення операційної системи;

+ одержання максимального ефекту від використання системи на одиницю застосованих ресурсів;

– необхідність зміни базових технологій і поколінь машин та оновлення об'єктів інфраструктури;

– усі відповіді правильні.

85. Сервісний план – це:

– один із засобів, за допомогою якого забезпечується єдиний напрямок зусиль членів організації для досягнення її цілей;

+ чітке розмежування між високим ступенем контакту з клієнтом і тими операціями, за якими клієнт спостерігати не може;

– встановлення цілей і завдань розвитку об'єктів операційної системи, встановлення шляхів та засобів їх досягнення;

– розроблення можливих варіантів сервісних гарантій.

86. Підхід, побудований на основі виділення і формалізованого опису послідовних або паралельних функцій, необхідних для одержання потрібного результату, це:

– процесний підхід;

+ функціональний підхід;

– галузевий підхід;

– організаційний підхід.

87. Основні підходи до побудови операційних систем:

– процесний, системний, ситуаційний;

+ функціональний, галузевий, організаційний;

– функціональний, організаційний;

– ситуаційний, системний.

88. В основу ієрархічної побудови операційних систем покладено:

– множину допустимих структур системи;

– спеціалізацію робіт;

+ базову технологію;

– структуризацію.

89. Технологія – це:

– засіб перетворення вхідних елементів;

+ метод перетворення ресурсів операційної системи, у процесі якого створюється товар або послуга для споживача;

– вихідні елементи (кінцеві результати праці) операційної системи;

– засіб перетворення вхідних елементів операційної системи.

90. Фаза створення нового продукту, до якої належить цикл «проектування-модель-тестування», – це:

– розробка концепції;

– планування продукту;

+ інженерне проектування продукту і процесу;

– пілотне виробництво і нарощування обсягу.

91. Для забезпечення якнайменшої вартості під час проектування продукції (послуг) застосовують:

– конструкторський аналіз процесу складання;

– аналіз процесу;

+ функціонально-вартісний аналіз;

– аналіз беззбитковості виробництва.

92. В операційних маршрутних картах відображено:

+ маршрути руху заготовок за операціями технологічного процесу;

– зміни продукції в міру послідовного виготовлення на відповідному виробничому устаткуванні;

– порядок з'єднання окремих компонентів у процесі складання;

– відомості про структуру виробничого потоку.

93. До нових технологій у виробництві не належать:

– системи технічного забезпечення;

– системи програмного забезпечення;

– автоматизовані системи планування і управління виробництвом;

+ система розпізнавання зразків.

94. Вигоди від впровадження нових технологій:

– збільшення асортименту продукції;

– поліпшення характеристики і якості продукції;

– скорочення тривалості операційного циклу;

+ усі відповіді правильні.

95. Ризиками освоєння нових технологій є:

– виробничі і технологічні ризики;

– організаційні ризики;

– ризики, пов'язані з навколишнім середовищем і ринкові ризики;

+ усі відповіді правильні.

96. В систему масового обслуговування входять такі компоненти:

+ вихідна генеральна сукупність користувачів сервісної системи;

– канал обслуговування;

– нескінченна генеральна сукупність;

– кінцева генеральна сукупність.

97. Основними характеристиками черг є:

– довжина черги;

– кількість черг (хвостів);

– дисципліна черги;

+ усі відповіді правильні.

98. Потужність операційної системи – це:

+ здатність операційної системи до виконання кількості операцій за одиницю часу;

– запланований обсяг виробництва продукції чи надання послуг;

– «мінімальний вихід» операційної системи за визначений час;

– «фізична норма» вироблення продукції чи послуг.

99. Нормативна потужність операційної системи – це:

– потужність, що відповідає найбільш потужному компоненту;

+ вимір максимуму потужності на відібраних компонентах системи;

– кількість операцій, що можуть бути виконані за певного зняття чинника невизначеності на всіх рівнях і ланках операційної системи;

– кількість операцій і процедур, що дозволяє зберегти компоненти і ланки операційної системи в робочому стані.

100. Оптимальна потужність операційної системи – це:

+ рівень, що дозволяє використовувати головну ланку операційної системи зі збереженням 10–30% резерву потужності;

– кількість операцій і процедур, що дозволяє зберегти компоненти і ланки операційної системи в робочому стані;

– вимір максимуму потужності на відібраних компонентах системи;

– кількість операцій, що можуть бути виконані за певного зняття чинника невизначеності на всіх рівнях і ланках операційної системи.

101. Трендове проектування дозволяє:

– виявити причинно-наслідкові зв'язки між прогнозованими величинами і чинниками, що визначають їхній рівень;

+ встановити лінію тренда по серії точок попередніх даних і потім проектувати лінію в майбутнє для середньо- і довгострокових прогнозів;

– прогнозувати потужності операційних систем за відомих обмежень;

– змінних витрат і доходу.

102. Під час розрахунків виробничих потужностей враховують:

– власне та орендоване обладнання;

+ весь парк діючого обладнання;

– лише власне обладнання;

– лише орендоване обладнання.

103. Середньорічна потужність підприємства розраховується:

– як потужність на кінець планового періоду, скоригована на приріст потужності в поточному періоді і зменшення потужності за рахунок вибуття;

+ як потужність на кінець планового періоду, скоригована не тільки на приріст, зменшення потужності, але й на строки її введення (вибуття);

– як середньоарифметичне вихідної і вхідної потужностей;

– як потужність на початок планового року, скоригована на строки її введення.

104. З наведених чинників не сприяють підвищенню ефективності використання виробничих потужностей підприємства:

– збільшення змінності роботи обладнання;

– підвищення частки активної частини в загальному обсязі основних фондів;

– підвищення ступеня оновлення устаткування;

+ зниження серійності випуску продукції.

105. Чинники, що впливають на ефективність використання виробничих потужностей, які можна віднести до регульованих підприємством, – це:

– темпи науково-технічного прогресу;

– конкурентне середовище підприємства;

+ асортимент та серійність випуску продукції;

– вартість придбання основних фондів.

106. Концепція фокусування потужностей (Capacity Focus) реалізується через:

+ механізм «завод у заводі» (Plant Within Plant – PWP);

– ефект масштабу;

– забезпечення умов для зростання економічної ефективності діяльності підприємства і одержання необхідного обсягу прибутку;

– механізм техніко-економічних розрахунків.

107. Гнучкість виробничих потужностей означає:

+ здатність підприємства швидко збільшувати або зменшувати обсяг виробництва;

– здатність підприємства підтримувати запланований обсяг виробництва продукції;

– здатність підприємства забезпечувати умови для зростання обсягу випуску продукції за цілковитого використання виробничого обладнання;

– здатність підприємства забезпечувати підвищення ступеня оновлення устаткування.

108. Фаза пропускної здатності сервісних підприємств, на якій сервісний бізнес ретельно обмірковується й організовується:

+ підприємницька фаза;

– організаційна фаза;

– фаза росту;

– фаза зрілості.

109. Фаза пропускної здатності сервісних підприємств, на якій сервісна фірма вже охоплює велику частину свого потенційного ринку і втрачає більшість своїх вихідних унікальних характеристик:

– підприємницька фаза;

– організаційна фаза;

– фаза росту;

+ фаза зрілості.

110. Під час складання плану розміщення устаткування не слід враховувати:

– доступний простір;

– безпеку;

– доступ;

+ плинність кадрів.

111. Функціональне (технологічне) розміщення – це:

– приписування устаткування і робочої сили до якогось одного продукту;

+ групування устаткування, що виконує схожі функції;

– групування продуктів за технологічними осередками, ґрунтуючись на схожості їхніх технологічних процесів;

– розміщення устаткування за принципом обслуговування нерухомого об'єкта.

112. «Сервісний ландшафт» – це:

+ фізичне середовище, де надаються послуги, яке впливає на споживачів і обслуговуючий персонал;

– планування шляху руху клієнтів і групування товарів;

– фізичне середовище, де створені умови для спілкування і командної роботи компанії;

– складські приміщення, які мають вигляд великих магазинів і вимагають наявності співробітника, що стежить за цінами та асортиментом інших фірм.

113. Планування трудового процесу – це:

– планування навчання робітників для виконання робіт, що вимагають високої кваліфікації;

+ трудова діяльність окремого працівника або групи у визначених виробничих умовах;

– залучення працівників до планування й організації роботи;

– організаційні заходи, що гарантують значні стимули.

114. Методи дослідження діяльності у виробничому процесі:

– побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху;

+ побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу;

– побудова карт видів діяльності, діаграм «робітник – машина»;

– побудова карт видів діяльності, діаграми «робота бригади».

115. Методи дослідження діяльності за взаємодії робітника з обладнанням:

– побудова карт видів діяльності, діаграми «робота бригади»;

+ побудова карт видів діяльності, діаграм «робітник – машина»;

– побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху;

– побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу.

116. Потоковий метод організації робіт – це організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі:

+ безупинної і рівномірної роботи трудових колективів;

– циклічної роботи трудових колективів;

– інтуїтивної роботи трудових колективів;

– математичного програмування дій трудових колективів.

117. Лінійне програмування – це:

– алгебраїчна процедура, в результаті якої аналітик, послідовно виконуючи низку повторюваних операцій, прогресивно наближається до оптимального рішення;

+ математичні методи, які використовують для розподілу обмежених ресурсів підприємства між його конкуруючими потребами;

– визначення оптимального маршруту послідовного переміщення продукції в ході її обробки;

– математичні методи поетапного виконання операцій.

Тема 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи

118. Сутністю сукупного планування є:

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для короткотермінового періоду;

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для довготермінового періоду;

+ перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньострокового періоду;

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів на поточний період.