147. Запаси, що забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, є:

+ поточними;

– підготовчими (буферними);

– гарантійними (страховими);

– перехідними.

148. Максимально-бажаний запас – це запас, який:

– забезпечує безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками;

– виділяється із виробничих запасів за необхідності додаткової їх підготовки перед використанням у виробництві;

+ визначає економічно доцільний в певній системі управління запасами рівень запасу і застосовується як орієнтир під час розрахунку обсягу замовлення;

– являє собою залишки матеріалів на кінець звітного періоду.

149. Запаси ресурсів залежно від цільового призначення поділяють на:

– сезонні, заготівельні, подетальні;

+ підготовчі, сезоні, гарантійні;

– фіксовані, інтервальні, оперативні;

– гарантійні, комплексні, повиробничі.

150. Управління запасами – це:

+ вид виробничої діяльності, об'єктом якого є створення та збереження запасів;

– вид виробничої діяльності, направлений на розв'язання конкретних управлінських функцій для збереження запасів;

– вид виробничої діяльності, об'єктом якого є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали тощо);

– вид діяльності, який забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.

151. Системою з фіксованим обсягом замовлень є система в якій:

– замовлення створюються у визначені моменти часу через рівні інтервали;

+ замовлення зафіксоване і незмінне за будь-яких умов;

– пряме поповнення запасу за невеликого обсягу серії запасу;

– замовлення зафіксовано, але воно змінюється зі зміною умов виробництва.

152. «Витягаюча» система управління запасами «Канбан» дозволяє:

– усунути з виробничих підрозділів організації склади сировини, матеріалів, тощо та скоротити можливі обсяги міжопераційних запасів;

+ мінімізувати довгостроковість виробничого циклу, усунути із виробничих підрозділів організацій склади сировини, матеріалів тощо та скоротити можливі обсяги міжопераційних запасів;

– мінімізувати довгостроковість виробничого циклу, підвищити продуктивність праці;

– підвищити продуктивність праці, збільшити обсяг реалізації продукції та вивчити потреби споживачів.

153. Матеріально-технічне постачання підприємства – це:

+ постачання на склади підприємства чи на робочі місця матеріально-технічних ресурсів;

– своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів;

– форма постачання сировиною та матеріалами підприємства;

– постачання на склади підприємства необхідних матеріалів.

154. Розрізняють такі форми матеріально-технічного постачання підприємства:

– активна та пасивна;

+ транзитна та складська;

– загальна та конкретна;

– зовнішня та внутрішня.

155. Норми витрачання матеріалів поділяють на:

+ зведені та специфічні;

– загальні та специфічні;

– одиничні та укрупнені;

– конкретні та комплексні.

156. На підприємствах можуть використовуватися такі способи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ):

– «традиційний» і «Канбан»;

– заготівельний, калібрувальний, кріпильний;

– пасивний, активний, повиробничий, подетальний;

+ активний і пасивний.

157. Оперативна діяльність щодо збуту продукції поділяється на:

– аналіз, облік, роботу;

+ планування, роботу;

– планування, контроль, роботу;

– планування, облік, контроль, роботу.

158. Жодного відношення до особливостей JIТ-закупок «точно в термін» не має:

– зменшення розмірів партій;

– надійна поставка за графіком;

– малий час виконання замовлення та висока надійність;

+ зростання чисельності виробничого персоналу.

Тема 7. Основи управління проектами

159. Проект – це:

– план довгострокових фінансових вкладень;

– програма дій з використання фінансових ресурсів;

+ завдання з певними вихідними даними і плановими результатами, що зумовлюють спосіб його рішення;

– комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу за встановлених ресурсних обмежень.

160. Взаємовиключні проекти – це:

– проекти, прийняття та відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів;

+ проекти, реалізація яких недоцільна під час прийняття рішень про здійснення іншого проекту, оскільки прибутковість першого знижується до нульового рівня;

– проекти, отримання вигід від яких зумовлено прийняттям іншого проекту;

– проекти, що збільшують рентабельність один одного, до того ж зростання прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигід.

161. Замінні проекти – це:

– проекти, що збільшують рентабельність один одного, до того ж зростання прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод;

– проекти, отримання вигід від яких зумовлене прийняттям іншого проекту;

– проекти, прийняття чи відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів;

+ проект А, рентабельність якого залежить від реалізації проекту В, оскільки його дохідність починає знижуватися у разі прийняття проекту В.

162. До класифікацій проектів за класом (складом і структурою самого проекту та його предметної галузі) не належать:

+ організаційні проекти;

– монопроект;

– мультипроект;

– мегапроект.

163. Економічні проекти – це:

– проекти, головною метою яких є створення чи реновація основних засобів, що вимагає вкладення інвестицій;

– проекти, головна мета яких полягає в розробці й застосуванні нових технологій, ноу-хау та інших нововведень, що забезпечують розвиток систем;

– проекти, цілі яких заздалегідь визначені, пов'язані з організаційним поліпшенням системи.

+ проекти, метою яких є поліпшення показників функціонування системи.

164. До внутрішнього оточення проекту належать:

– рівень інформаційних технологій;

– умови та рівень життя;

+ стиль керівництва проектом;

– рівень оподаткування.

165. До учасників проекту не належать:

– замовник;

– субконтрактор;

– інвестор;

+ дилер.

166. Сітковий графік – це:

+ набір графічних методів, що використовуються під час планування проекту та спостереженні за ним;

– процеси та заходи, які потребують витрат часу та ресурсів;

– результат однієї або кількох виконаних робіт;

– побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість.

167. Структура проекту – це:

– спосіб управління проектом;

– комплекс взаємовідносин, що пов’язує виконавців проекту між собою;

– сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів проекту, які представлені з різним ступенем деталізації;

+ складові елементи проектної діяльності.

168. За класифікацією UNIDO, виділяють такі фази проекту:

– концептуальна, контрактна і фаза реалізації проекту;

– попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок щодо проекту і рішення про інвестування;

+ передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна;

– аналіз проблеми, розробка концепції проекту, детальне подання проекту, використання результатів реалізації проекту та ліквідація об'єктів проекту.

169. Кошторис проекту – це:

+ план витрат на проект;

– калькулювання поточних або прогнозних цін;

– витрати на придбання передбаченого проектом технологічного, підіймально-транспортного, енергетичного та іншого устаткування;

– правильна відповідь відсутня.

170. Планування проекту:

+ обґрунтування цілей і засобів їх досягнення на основі виявлення ресурсів, визначення комплексу робіт, ефективних методів і засобів, необхідних для їх виконання, і встановлення взаємодії організацій – учасників проекту;

– вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення місії організацій;

– вибір планових показників і методів досягнення місії організації;

– визначення пріоритетів і послідовність дій.

171. Метою технічного аналізу проекту є:

– вивчення споживачів продукції;

– вивчення поточних витрат виробництва;

– вивчення капітальних витрат;

+ вивчення капітальних і поточних витрат виробництва.

172. Метою екологічного аналізу інвестиційного проекту є:

– оцінювання наслідків впливу на забруднення атмосферного повітря;

– з'ясування однозначності всіх передумов проектного аналізу;

+ встановлення потенційної шкоди навколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту і визначення заходів, необхідних для її пом'якшення або відвернення;

– розробка плану збереження природного середовища.

173. Стадія життєвого циклу проекту, на якій відбувається пошук зацікавлених осіб проекту:

+ обґрунтування проекту;

– експертиза;

– розробка концепції проекту;

– реалізація проекту.

174. Оцінювання населення, що мешкає у зоні реалізації проекту, вимагає:

+ оцінити населення з огляду на демографічні, соціальні особливості, умови мешкання, зайнятості, відпочинку та визначити ступінь впливу проекту на ці параметри;

– оцінити можливість поліпшення рівня життя;

– оцінити ступінь впливу проекту на умови проживання, зайнятості та відпочинку населення;

– спрогнозувати зміни соціокультурних параметрів населення.

175. Мета фінансового аналізу проекту:

– оцінити підготовленість підприємства до виконання проекту;

– розрахувати показники грошових потоків;

– визначити, чи є проект рентабельним та ефективним;

+ визначити фінансову життєздатність проекту для прийняття рішень про доцільність його інвестування та фінансування.

176. Функціональний проект – це:

– проект, який здійснюється в існуючих функціональних підрозділах;

+ проект, в якому задіяні люди з різних функціональних зон;

– проект, основною характеристикою якого є те, що над конкретним проектом постійно працює самостійна група спеціалістів;

– проектування, що ґрунтується на функціональному підході до структуризації.

Тема 8. Основи менеджменту якості

177. Кваліметрія – це:

– наука, яка вивчає принципи і методи оцінювання рівня якості;

+ наука, яка вивчає кількісні методи оцінювання рівня якості, що використовуються для обґрунтування рішень, які приймаються при управлінні якістю;

– наука, яка вивчає аналіз ефективності проведення заходів щодо поліпшення якості продукції на підприємстві для забезпечення її конкурентоспроможності;

– наука, яка вивчає варіанти запропонованих виробів для вибору найкращого.

178. Якість продукції (послуг) – це:

– можливість товару (послуги) задовольняти суспільні потреби;

+ сукупність властивостей і характеристик продукції (послуги), здатних задовольняти певні потреби споживачів відносно їх призначення;

– ступінь придатності продукції (послуги) задовольняти певні потреби споживачів та забезпечення рівня, на який розраховує ринок;

– здатність продукції (послуги) задовольняти вимоги споживачів краще, ніж аналогічна продукція (послуги) конкурентів.

179. Індексом якості продукції називають:

– показник якості продукції, що визначає основні функції, для виконання яких вона призначена, і зумовлює галузь її використання;

– показник, який характеризує корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції;

+ комплексний показник якості різнорідної продукції, виготовленої за певний період, який дорівнює середньому зваженому відносних показників якості;

– показник, який характеризує властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану.

180. Залежно від властивостей продукції розрізняють такі показники якості:

– експериментальні, соціологічні, експертні, органолептичні, діалектичні;

– одиничні, комплексні, інтегральні, екологічні, естетичні;

+ стандартизації та уніфікації, ергономічні, надійності, естетичні, екологічні;

– базові та відносні.

181. Політика у сфері якості – це:

– скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості;

+ загальні наміри та спрямованість організації пов'язані з якістю, офіційно сформульовані найвищим управлінням, до якого належать особа чи група осіб, які спрямовують та контролюють діяльність організації на найвищому рівні;

– те, чого прагнуть або до чого прямують у сфері якості;

– складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.